1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 140/3265/21

адміністративне провадження № К/990/32753/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 140/3265/21

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №140/3265/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року, постановлену у складі судді Ксензюк А.Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Улицького В.З., суддів Пліша М.А., Гудима Л.Я.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

31 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУНП у Волинській області) з вимогами скасувати наказ від 05.03.2021 № 66 о/с у частині звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП УНП у Волинській області, зобов`язання виплатити грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час незаконного звільнення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем було дотримано порядок звільнення позивача зі служби в поліції у зв`язку з організаційно-штатними змінами: його було повідомлено про можливе наступне звільнення та запропоновано вакантні рівнозначні посади, від яких позивач відмовився.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року за нововиявленими обставинами, у якій позивач просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 140/3265/21 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Як на підставу для перегляду вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, позивач послався на те, що після розгляду справи йому стало відомо, що відповідач подав до суду завідомо неправдиві відомості про пропозицію рівнозначних посад ОСОБА_1 з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, чим не виконано обов`язку, передбаченого частиною другою статті 68 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої: "Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті".

Зазначені обставини, на думку позивача, підтверджується таким:

1) у судових рішеннях у справах №140/3510/21, №140/3414/21, №140/3673/21, №140/10871/21, якими було поновлено на посадах колег позивача, яких було звільнено з тих самих підстав, зазначено, що усі відділи та відділення ГУ НП у Волинській області, які функціонували до 01 січня 2021 року, були реорганізовані, а не ліквідовані, і всі посади середнього складу в них були вакантними. Відповідно до рішень у вказаних справах колегам позивача пропонувалися ряд посад середнього складу, які також могли бути запропоновані й ОСОБА_1, проте про їхнє існування останній протиправно повідомлений не був;

2) у листі ГУ НП у Волинській області від 16 вересня 2022 року №40зі/05/12/1-2022 зазначено про те, що порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУ НП у Волинській області не здійснювався. Водночас викладене є порушенням частини другої статті 68 Закону України "Про Національну поліцію";

3) під час звільнення ОСОБА_1 з поліції було порушено абзац 3 пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський переміщається на рівнозначну посаду у зв`язку із скороченням штатів або проведенням реорганізації. У порушення правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.01.2021 у справі №826/10785/17, ОСОБА_1 пропонувалися не рівнозначні, а нижчі посади за відсутності на те правових підстав;

4) у ГУ НП у Волинській області були відсутні законні підстави пропонувати ОСОБА_1 нижчу посаду, ніж та, на якій він проходив службу. У листі ГУНП у Волинській області від 19 вересня 2022 року №42зі//05/12/1-2022 відомостей про неможливість призначення на рівнозначну посаду ОСОБА_1 не наведено, а відповідно вони були відсутні;

5) відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейського на нижчі посади здійснюється: 1) за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; 2) через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; 3) за ініціативою поліцейського; 4) як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Водночас, згідно з відомостями, викладеними в листі ГУНП у Волинській області від 19.09.2022 №42зі/05/12/1-2021: 1) у ГУ НП у Волинській області були відсутні підстави для направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення його придатності для проходження служби на посаді заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП у Волинській області; 2) відомості про наявність висновку атестації стосовно ОСОБА_1 відсутні; 3) відомості про наявність ініціативи ОСОБА_1 щодо переведення на нижчу посаду відсутні; 4) відомості про наявність дисциплінарного стягнення у вигляді зняття з посади ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Під час прийняття рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини, на які посилається позивач, у значенні КАС України не є нововиявленими.

ІІI. Провадження в суді касаційної інстанції

28 вересня 2023 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі № 140/3265/21.

У касаційній скарзі скаржник доводить, що в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та в апеляційній скарзі ним було належним чином обґрунтовано і доведено письмовими доказами те, що під час прийняття рішення у справі № 140/3265/21 судами першої та апеляційної інстанцій було помилково встановлено обставини щодо того, що:

- за посадою заступника начальника ГУ НП у Волинській області передбачено граничне спеціальне звання - "капітан поліції";

- ОСОБА_1 пропонувалися рівнозначні посади з граничним спеціальним званням "капітан поліції";

- ОСОБА_1 пропонувалися всі наявні вакантні посади;

- при звільненні поліцейських під час скорочення чи реорганізації субсидіарно не застосовуються вимоги трудового законодавства.

Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №826/10785/17 був сформульований висновок щодо правильності застосування норм матеріального права при визначенні рівнозначних посад поліції для цілей переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, відповідно до якого служба в поліції за своїм змістом є державною службою особливого характеру, у зв`язку з чим в частині, що не врегульована Законом №580-VIII, до спірних правовідносин може бути застосований Закон №889-VIII. Водночас за визначенням, неведеним у частині другій статті 2 Закону №889-VIII, рівнозначною посадою є посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

У цьому контексті скаржник зазначає, що, перебуваючи на посаді заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУ НП у Волинській області він мав посадовий оклад начальника сектора у розмірі 3 000 грн. Пропонуючи посади старшого інспектора з посадовим окладом у розмірі 2 500 грн та дільничного інспектора з посадовим окладом у розмірі 2 400 грн, ГУ НП у Волинській області пропонувало обійняти нижчі (нерівнозначні) посади.

Ця та інші обставини, що доводять відсутність пропозиції рівнозначних посад, на думку позивача, підтверджується рішеннями у справах №140/3510/21, №140/3414/21, №140/3673/21, №140/10871/21, листами ГУНП у Волинській області від 16 вересня 2022 року №40зі/05/12/1-2022, від 19 вересня 2022 року №42зі/05/12/1-2022.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими.

IV. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд зазначає, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною розуміють фактичну обставину, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Отже, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі № 809/824/17, від 22.11.2018 у справі № 826/14224/15, від 06.02.2019 у справі № 822/862/15, від 10.07.2020 у справі № 823/1440/17.

У цій справі як на підставу для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року за нововиявленими обставинами позивач посилався на пункт 1 частини другої статті 361 КАС України.

На думку позивача, висновки Волинського окружного адміністративного суду стосовно того, що йому під час звільнення пропонувалися усі вакантні рівнозначні посади, якими він обґрунтовував відмову в задоволенні позову про поновлення на службі в поліції, є помилковими й спростовуються фактами, установленими у справах №140/3510/21, №140/3414/21, №140/3673/21, №140/10871/21, а також відомостями, що викладені в листах ГУНП у Волинській області від 16 вересня 2022 року №40зі/05/12/1-2022, від 19 вересня 2022 року №42зі/05/12/1-2022, про які позивачу не було відомо, і які не оцінювалися судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень у справі №140/3265/21.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими.

Щодо посилань позивача на те, що йому до спілкування з колегами, яких було звільнено за схожих обставин, та до ознайомлення з рішеннями судів у справах №140/3510/21, №140/3414/21, №140/3673/21, №140/10871/21 не було відомо про зміст організаційно-штатних змін в ГУ НП у Волинській області та про найменування і кількість вакантних посад, що могли бути йому запропоновані, то суди попередніх інстанцій правильно встановили, що в матеріалах справи наявний наказ Національної поліції України від 15 грудня 2020 року №977 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у Волинській області" (т. 1, а.с. 55-73), звіти про добір та рух кадрів до ГУ НП у Волинській області станом на 01 січня 2021 року, 01 лютого 2021 року, 01 березня 2021 року, розстановки працівників Володимир-Волинського РВП, Ковельського РУП, Камінь-Каширського РВП, Луцького РУП ГУНП у Волинській області на посадах постійного штату станом на 05 січня 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 01 березня 2021 року, 03 березня 2021 року, 05 березня 2021 року (т. 1, а. с. 95-109), а у відповіді на відзив (т. 1, а. с. 121-122) та в апеляційній скарзі (т.1, а. с. 161-162) позивач указував на наявність вакантних посад станом на 01 січня 2021 року та 05 січня 2021 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що характер організаційно-штатних змін, кількість вакантних посад до та після цих змін були відомі позивачеві та суду під час розгляду та вирішення справи.

Що ж до відомостей, що викладені у листах ГУНП у Волинській області від 16.09.2022 №40зі/05/12/1-2022 (т.2, а.с. 227) та від 19.09.2022 №42зі/05/12/1-2022 (т.2, а.с. 229), то наведені в них дані жодним чином не спростовують фактів і висновків, які було покладено в основу рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року.

Так, у частині, що стосується пропозиції посад у випадку скорочення штатів поліцейських або проведенням організаційних заходів в органі поліції, Волинський окружний адміністративний суд в рішенні від 31 травня 2021 року виходив із того, що єдиним критерієм рівнозначної посади в органах поліції є спеціальне звання поліцейського й норми трудового законодавства та законодавства про державну службу щодо іншого визначення поняття "рівнозначна посада" до спірних правовідносин не застосовується.

Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 31.05.2021 встановив, що позивач обіймав посаду із граничним спеціальним званням "капітан поліції". Після попередження позивача про скорочення його посади йому пропонувалися вакантні посади з граничним спеціальним званням капітан поліції: старший інспектор, старший оперуповноважений, старший дільничний офіцер, обійняти які позивач відмовився. Посилаючись на ці обставини, Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач мав правові підстави для звільнення позивача зі служби.

Водночас у листах від 16.09.2022 №40зі/05/12/1-2022 та від 19.09.2022 №42зі/05/12/1-2022 мова йде про те, що під час звільнення позивача у зв`язку з скороченням штатів не проводився порівняльний аналіз та продуктивність праці; про відсутність рішення медичної комісії щодо стану здоров`я ОСОБА_1 ; про непроходження ним атестації; про розміри посадових окладів за посадами, що пропонувалися позивачеві в межах процедури звільнення.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, обставини, викладені в листах від 16.09.2022 №40зі/05/12/1-2022 та від 19.09.2022 №42зі/05/12/1-2022, позивач наводить в контексті висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 січня 2021 року у справі №826/10785/17, у якій Верховний Суд по-іншому розтлумачив зміст поняття "рівнозначна посада" у правовідносинах, які стосуються проходження служби в поліції, зокрема, дійшовши висновку про те, що порівняння відповідних посад має здійснюватися у тому числі з урахуванням розміру посадового окладу.

Суд зазначає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права може бути підставою для оскарження відповідних судових рішень в касаційному порядку, проте такі обставини не є нововиявленими.

Суд також зазначає, що аналогічні за змістом аргументи для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №140/3265/21 позивач уже наводив у заяві від 19 листопада 2021 року (вх №56216/21 від 24 листопада 2021 року).

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій за наслідками розгляду вказаної заяви, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року зазначив, що вони не можуть бути підставою для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року за нововиявленими обставинами.

З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 140/3265/21.

Доводи позивача про допущення судом апеляційної інстанції порушень вимог процесуального права Суд відхиляє.

Щодо аргументів позивача про протиправну відмову суду апеляційної інстанції проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, то Суд зазначає, що КАС України не передбачає можливості здійснення апеляційного розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІІІ КАС України.

Щодо зауважень позивача про відмову суду апеляційної інстанції задовольнити його клопотання про витребування доказів, Суд зазначає, що за правилами статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом [апеляційної інстанції] лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Касаційна скарга не містить пояснень стосовно того, які докази намагався подати/витребувати позивач, їхнього значення для апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції, а також причин, з яких ці докази не були подані під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій і погоджується з їхніми висновками про необґрунтованість заяви позивача.

Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд


................
Перейти до повного тексту