ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 507/1771/22
провадження № 51-3141км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162360000189, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 19 січня
2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю
1 рік 6 місяців, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 03 серпня
2022 року приблизно о 22:30, перебував на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, де також були працівники правоохоронного органу при виконанні своїх службових обов`язків, які несли службу в період з 19:00 03 серпня 2022 року по 08:00 04 серпня 2022 року та перебували при виконанні своїх службових обов`язків, визначених Законом України "Про Національну поліцію". Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7, неодноразово в усній формі підвищеним тоном висловлювався на адресу працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 образливою нецензурною лайкою.
На зауваження працівників поліції припинити неправомірні дії
ОСОБА_7 відреагував з більшою агресивністю та, продовжуючи неправомірні дії, будучи перед зазначеними вище поліцейськими, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень-працівнику правоохоронного органу, умисно з незначним проміжком у часі завдав чотирьох ударів правим кулаком у ділянку обличчя ОСОБА_8, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, численних саден у ділянці обличчя, рубця слизової оболонки верхньої губи справа, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_7, спричинено ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді саден, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Одеський апеляційний суд 28 травня 2024 року рішення районного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасував.
Постановив свій вирок, яким ОСОБА_7 засудив за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, засуджений та його захисник подали касаційні скарги, в яких просять пом`якшити засудженому покарання шляхом застосування положень ст. 75 КК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо справедливості призначеного апеляційним судом покарання, яке засуджений має відбувати реально без подальшого звільнення від його відбування з випробуванням.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
Суть доводів касаційних скарг, які є аналогічні за своїм змістом, зводиться до того, що засуджений та його захисник просять пом`якшити засудженому покарання, яке він має відбувати реально шляхом застосування ст. 75 КК України.
Не оспорюючи фактичних обставин справи іа правової кваліфікації дій
ОСОБА_7, касатори стверджують, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений та його захисник зазначають, що апеляційний суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, наявності у засудженого щирого каяття як обставини, яка пом`якшує йому покарання, що в сукупності давало суду підстави застосувати ст. 75 КК України під час призначення ОСОБА_7 покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на подані касаційні скарги
не подавалися.
У судовому засіданні захисник підтримав подані касаційні скарги, а прокурор заперечив щодо їх задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Як визначено ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 ст. 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не повʼязане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше пʼяти років.
Частиною 1 статті 66 КК України встановлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.