ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 442/8742/21
провадження № 61-15102св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року у складі судді Курус Р. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у розмірі 21 913,10 дол. США.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 25 червня 2021 року між ним і ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо надання коштів у позику та здійснено передання коштів, що підтверджується розпискою, за умовами якої ОСОБА_1 надав, а ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти в розмірі 19 921,00 дол. США, які зобов`язався повернути 30 липня 2021 року. За несвоєчасне повернення відповідач зобов`язувався сплачувати штраф у розмірі 10 % суми боргу.
Вимогу позивача від 07 жовтня 2021 року повернути борг відповідач проігнорував.
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним договір позики, укладений у формі розписки від 25 червня 2021 року, за умовами якої він отримав у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 19 921,00 дол. США.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що розписка складена з порушення норм цивільного законодавства, зокрема статтей 203, 207, 1047, 1049 ЦК України, тому є всі підстави для визнання договору позики недійсним, оскільки під час його укладення (при написанні розписки) не додержано вимог, які встановлені частинами 1, 3 та 5 статті 203 ЦК України.
Зазначав, що жодних коштів згідно з договором позики йому не було передано, а написання ним розписки відбулося під впливом неправомірних дій з боку ОСОБА_1 та іншого працівника ТзОВ "ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШН" - ОСОБА_3, які, скориставшись його пригніченим і шоковим станом, спричиненим діями цих осіб, погрожуючи притягненням його до кримінальної відповідальності, вчиняючи інші погрози та повідомивши йому неправдиві дані, схилили його як особу, яка була у їх підпорядкуванні, пов`язаному з трудовими відносинами, до написання такої розписки за відсутності фактичного передання коштів за цією розпискою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 11 липня 2022 року первісний позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 червня 2021 року, 5 715,07 грн понесених судових витрат та 10 000,00 витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. В іншій частині первісного позову - відмовив. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту розписки встановлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кошти від ОСОБА_1 із зобов`язанням їх повернення, однак не повернув.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 жовтня 2022 рокувнесено виправлення в повний текст резолютивної частини рішення від 11липня 2022 року шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини повного тексту рішення в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 913,10 дол. США заборгованості за договором позики від 25 червня 2021 року, 5 715,07 грн понесених судових витрат та 10 000,00 витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.".
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року та ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 жовтня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.А також просить стягнути з первісного позивача судові витрати у справі.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17, від 25 січня 2023 року у справі № 369/11450/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 130/82/2015, від 17 серпня 2022 року у справі № 758/14698/19, від 10 серпня 2022 року у справі № 504/369/18, від 06 липня 2022 року у справі № 537/1118/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 760/19023/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 522/24415/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, від 05 січня 2022 року у справі № 484/789/19, від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21, від 27 липня 2022 року у справі № 334/5231/13-п, від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц, постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, судові рішення ухвалені з порушенням пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Суди не дослідили і не надали жодної правової оцінки наданим ним доказам того, що написання розписки 25 червня 2021 року про отримання в ОСОБА_1 у позику 19 921,00 дол. США з терміном повернення до 30 липня 2021 року фактично відбулося без отримання таких коштів, а було пов`язано з протиправними діями ОСОБА_1 і ОСОБА_3, в підпорядкуванні яких він був на час її написання, і які примусили його написати розписку, безпідставно звинувачуючи у крадіжці грошей у сумі 22 000,00 дол. США та під впливом висловлених неодноразових погроз безпідставного його звільнення з роботи з ТзОВ "Глобал Фудс Диструбушн", притягнення його до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі, поширення неправдивих відомостей стосовно нього про нібито вчинення ним злочину, пов`язаного з розтратою коштів цього товариства. ОСОБА_2, перебуваючи у пригніченому, переляканому, шоковому стані, боячись безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, думаючи, що у подальшому не зможе знайти роботу і не зможе довести свою непричетність до нестачі, написав оспорювану розписку без отримання будь-яких коштів за нею.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що суди правильно встановили обставини та ухвалили обґрунтовані рішення з урахуванням фактичних обставин справи, з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
24 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4 справу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 червня 2021 року ОСОБА_2 у складському приміщенні, що на АДРЕСА_1, власноручно написав розписку, за умовами якої отримав у ОСОБА_1 у борг 19 921,00 дол. США, які зобов`язався повернути до 30 липня 2021 року. В разі протермінування позики більш ніж на 10 календарних днів позичальник сплачує 10 % штрафу від суми позики.
07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 досудову вимогу про повернення боргу за розпискою від 25 червня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.