1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 814/476/18

адміністративне провадження № К/9901/7604/20

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Оніщука Є.О.,

представника відповідача Коперсака М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" (далі - ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані", позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офісу ВПП ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 №№0007734914 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 85 228 870 грн та №0007774914, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 18 432 932 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 381 790,30 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року позов було задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на наступне:

- висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів зроблено контролюючим органом виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, яка не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган;

- відсутність сертифікатів якості товару не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій;

- доводи відповідача про порушення порядку переміщення вугілля з тимчасово окупованих територій не були покладені в основу Акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. До того ж населені пункти - станції відправлення вугілля, є підконтрольними українській владі та не є окупованими, при відправці вугілля з таких станцій не відбувається переміщення товарів через лінію зіткнення, відповідно, щодо таких перевезень відсутні підстави для застосування норм Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей", що затверджений наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України за №415ог від 12.06.2015р;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що залізничні накладні, за якими позивач отримував вугілля, оформлені в електронному вигляді (із накладенням ЕЦП) і зробив хибний висновок про відсутність оригіналів та те, що в наданих паперових копіях електронних накладних відсутні штемпелі станції відправлення та призначення як її обов`язкових реквізитів. Крім того, загальновідомою є та обставина, що залізничні перевезення здійснюються ДП Укрзалізниця, що є державним підприємством. Оскільки у матеріалах справи наявні всі залізничні накладні з відповідними реквізитами та номерами вагонів, суд апеляційної інстанції, виходячи із принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не був позбавлений можливості витребувати у ДП Укрзалізниця як перевізника докази на підтвердження реальності перевезення вугілля;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми пп. "г" п. 198.5 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: неправильно визначив момент виникнення податкового зобов`язання з ПДВ у зв`язку із невикористанням товарів (зернових) у господарській діяльності позивача, і, як наслідок, дійшов хибного висновку, що податкові зобов`язання виникають на дату направлення претензії перевізнику, а не з моменту отримання позивачем постанови виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із відсутністю у боржника (ТОВ "Транском Груп") майна, на яке може бути звернене стягнення;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми п. 188.1 ПК України щодо визначення бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не нижче звичайних цін, не враховавши при цьому наявності розумних економічних причин (ділової мети) для застосування нижчих цін.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 26.06.2017 по 07.08.2017 посадовими особами Офісу ВПП ДФС на підставі наказу від 13.06.2017 №1306, направлень від 19.06.2017 №203, 204. 205, від 28.07.2017 №221, 222 та від 01.08.2017 №225, 226 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за результатами якої складено Акт від 05.09.2017 №79/28-10-49-14/34539925.

20 вересня 2017 року ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" надіслало до податкового органу заперечення на вищеозначений Акт перевірки.

Листом від 09.11.2017 №57768/10/28-10-49-14 Одеське управління Офісу ВПП ДФС повідомило позивача, що за результатами розгляду його заперечень висновки акту перевірки викладені у наступній редакції, а саме: п.1-2 встановлено порушення ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" пп.14.1.36 п.14.1 розділу І, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 135, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 розділу ІІІ ПК України, П(С)БО №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 №73, П(С)БО №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, з урахуванням вимог Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 85297 587 грн; пп.14.1.71, пп. 14.1.181, пп.14.1.219 п.14.1 ст. 14 розділу І, абз. 1, абз. 2 п.188.1 ст.188, п.189.1. ст.189, п.п. "г" п.198.5 ст.198 п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 18 432 932 грн.

14 листопада 2017 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0007734914 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 21 770 355грн, за 1 квартал 2016 року у розмірі 31 048 992грн, за півріччя 2016 року у розмірі 31 048 992грн, за три квартали 2016 року у розмірі 33 121 207грн, за 2016 рік у розмірі 81 257 204грн, за 1 квартал 2017 року у розмірі 85 297 586 грн; №0007774914, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану варті 18 432 932грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 381 790,30грн.

Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями в оскаржуваній частині позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості висновків акту перевірки, а, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, фізичних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, - унеможливлює реалізацію спірних послуг в обсягах, які відповідають бухгалтерським розрахункам позивача. Також зауважив на тому, що позивачем не спростовано висновки контролюючого органу в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ при реалізації жому бурякового за цінами нижчими за звичайні та порушення ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" п.189.1. ст.189, п.п. "г" п.198.5 ст. 198 ПК України при декларуванні податкового зобов`язання у розмірі 232934грн.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно із пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало, зокрема, невизнання останнім реальності господарських операцій щодо постачання на адресу позивача товарів та послуг ТОВ "Донуглеторг Групп" на суму 77 027 523 грн, ТОВ "Український Бізнес Груп" на суму 1 020 758 грн, ТОВ "Ресурс-Промгрупп" на суму 7 180 589 грн.

Так, між ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" (покупець) та ТОВ "Донуглеторг Групп", ТОВ "Український Бізнес Груп", ТОВ "Ресурс-Промгрупп" (постачальники) укладено договори поставки №3/04 від 03.04.2015, №10/04 від 10.04.2015, №25/03 від 25.03.2016, №10/05 від 10.05.2016, № 15/03 від 15.03.2017, №25/04 від 25.04.2016, №5/07 від 05.07.2016 та №28/11 від 28.11.2016, за умовами яких постачальник зобов`язується поставити у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вугілля українського походження. Пунктами 2.1 - 6.8 договорів визначено, що ціна на товар є договірною і вказується в укладених сторонами специфікаціях, яка включає в себе будь-які витрати та платежі постачальника. Загальна сума договорів визначається сумарною вартістю партії товарних поставок, які зазначені в видаткових, залізничних накладних та специфікаціях. Покупець здійснює оплату ціни товару, що зазначена у відповідній специфікації на підставі рахунку, пред`явленого постачальником до сплати. Оплата ціни товару за відповідною специфікацією здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати поставки товару на підставі рахунку, виставленого постачальником. Датою належного виконання покупцем грошового зобов`язання за договором вважається дата списання грошових коштів за відповідною специфікацією. Постачальник здійснює поставку товару згідно з укладеною сторонами специфікацією. Строк поставки окремої партії товару вказується в укладених сторонами специфікаціях. Приймання окремої партії товару здійснюється покупцем за відомостями, що зазначені в накладній (видатковій, залізничній). Постачальник зобов`язується протягом 3 днів з моменту відвантаження товару письмово повідомляти покупця про цей факт шляхом направлення залізничної накладної та супровідного листа. Постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок на товар; сертифікат якості виробника; видаткову накладну. Товар приймається покупцем згідно відомостей, вказаних у видатковій накладній і товаросупроводжувальних документах, за фактичною наявністю товару. Додатки, додаткові угоди, специфікації до цього договору складаються сторонами у письмовій формі та є невід`ємною частиною договорів.

Зі змісту Акту перевірки судами з`ясовано, що фактичними підставами для висновків про "нереальність" здійснення господарських операцій між позивачем та означеними вище контрагентами податковим органом вказано:

- невідоме джерело походження товару, реалізованого ТОВ "Український Бізнес Груп" (ТОВ "ДОНУГЛЕТОРГ ГРУПП", ТОВ "Ресурс- Промгрупп", ТОВ "Мерсі Центр" на адресу ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані", з огляду на результати проведення аналізу баз даних АС "Податковий блок" підсистеми "Перегляд результатів співставлення" та "Архів податкової звітності" по ланцюгу продажу (придбання);

- недостовірність даних, відображених у паперових носіях за формою первинних документів, формальний підхід до їх оформлення та ненадання завірених належним чином сертифікатів якості на ТМЦ;

- відсутність у контрагентів - постачальників товару необхідного штату працівників, в тому числі зі спеціальною освітою, для виконання обумовлених правочинами обсягів постачання та виконання робіт, основних фондів за умови, що вони необхідні для здійснення операцій, матеріальної бази, тощо.

Крім того, представником відповідача наведено додаткові аргументи на користь його правової позиції, які не були досліджені в ході перевірки та не фіксувались відповідно актом перевірки, що полягають у тому, що при здійсненні переміщення ТМЦ з тимчасово окупованих територій контрагентами позивача мали бути дотримані вимоги Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом №415ог 12.06.2015 року.

Вирішуючи спір в означеній частині суд першої інстанції виходив з того, що фактичне придбання товару позивачем за договорами із зазначеними вище контрагентами підтверджується усіма документами первинного бухгалтерського обліку, що передбачені законодавством, та наявність яких не заперечується відповідачем. Факт постачання також підтверджується залізничними накладними, в яких зазначені власники вантажу, вантажовідправники та вантажоодержувачі, номери залізничних вагонів. Факт сплати підтверджується платіжними дорученнями, що досліджувались під час здійснення перевірки, та виписками з банківських рахунків позивача.

Досліджуючи використання придбаного вугілля у діяльності позивача та рух ТМЦ, суд першої інстанції встановив, що позивач придбавав у ТОВ "Український Бізнес Груп", ТОВ "Донуглеторг Групп" та ТОВ "РЕСУРС-ПРОМГРУПП" вугілля кам`яне, яке є єдиним видом палива, що підходить для роботи котлів ТЕЦ, які виробляють пар, що використовується для виробництва цукру, та для вапняних печей.

Доводи ж податкового органу про щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду операцій, судом першої інстанції було відхилено із посиланням на висновки Верховного Суду, який неодноразово висловлював позицію про те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Також судом першої інстанції було зауважено, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС "Податковий блок" та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Також у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції вказано і на те, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Окремо оцінюючи твердження відповідача щодо наявності розбіжностей в датах оформлення первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання вугілля ТОВ "ДОНУГЛЕТОРГ ГРУПП" та ТОВ "РЕСУРС-ПРОМГРУПП" в квітні 2015 року та травні 206 року, суд першої інстанції вказав на те, що такі фактично були обумовлені умовами поставки товару, встановленими положеннями Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2010". Так, базисом поставки за означеними договорами вказується СРТ - станція Засілля, Одеської залізниці.

Згідно з "ІНКОТЕРМС 2010" термін CPT - (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, згідно із узгодженими сторонами договорів умовами договорів, обов`язки продавця (постачальника) вважаються виконаними після надання товару перевізнику (у даному випадку - ДП "Укрзалізниця"), та сплати залізничного тарифу за доставку вантажу до станції призначення. Датою поставки є дата приймання вантажу залізницею на станції відправлення.

Відповідно вказаних умов, ТОВ "ДОНУГЛЕТОРГ ГРУПП" та ТОВ "РЕСУРС-ПРОМГРУПП" протягом 2015 та 2016 року здійснювало відвантаження вугілля. При цьому, в день кожного відвантаження (дата відвантаження зазначена в графі 56 залізничної накладної) постачальником оформлювались: видаткова накладна, акт прийому-передачі (із зазначенням кількості вантажу та номерів вагонів) та податкова накладна. Після фактичного прийому вугілля на своїй тер

................
Перейти до повного тексту