ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №260/8142/21
адміністративне провадження № К/990/9067/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Ужгородської міської ради
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді: Кухтей Р.В., Онишкевич Т.В.)
у справі № 260/8142/21
за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради №532 від 29 листопада 2021 року "Про виконання рішення суду" в частині включення ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання;
- визнати протиправним та скасувати Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради №533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради;
- стягнути з Ужгородської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 459476,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 листопада 2021 року рішенням XIII сесії VIII скликання Ужгородської міської ради № 532 "Про виконання судового рішення" позивача було поновлено на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/192/21 та включено позивача до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VII скликання (за посадою).
Того ж дня, на одному пленарному засіданні, рішенням XIII сесії VIII скликання Ужгородської міської ради № 533 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади першого заступника міського голови на підставі п. 2 статті 36 КЗпП та частини 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з 08 грудня 2020 року.
Позивач уважає оскаржувані рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, вказує про те, що під час здійснення виконавчого провадження відповідач оскаржуваним рішенням №532 поновив позивача на посаді першого заступника міського голови, проте незаконно включив останнього до складу виконавчого комітету VII скликання рішенням сесії VIII скликання, оскільки повноваження ради VII скликання закінчилися 08 грудня 2020 року з моменту складання присяги депутатами Ужгородської міської ради VIII скликання, в тому числі припинив повноваження виконавчий комітет ради VII скликання 08 грудня 2020 року. Позивач уважає, що жодних законних підстав формувати, змінювати чи затверджувати склад неіснуючого виконавчого органу ради попереднього скликання чинна рада не має.
Також позивач вказує про те, що рішенням суду його було поновлено на посаді першого заступника міського голови 09 червня 2021 року. Однак, на думку позивача, відповідач не поновив його на посаді, адже працівник вважається поновленим на посаді з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі, ознайомлення з ним працівника та його фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків. Однак, відповідачем не вчинено дій щодо виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді та фактично не виконано рішення суду у справі №260/192/21, отже підстави розглядати питання звільнення непоновленого працівника (тобто особи, яка фактично не перебуває з відповідачем у трудових правовідносинах) відсутні, включення проєкту рішення про звільнення є передчасним та таким, що суперечить чинному законодавству в розумінні статті 19 Конституції України.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2020 року по 09 червня 2021 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 532 від 29 листопада 2021 року "Про виконання рішення суду" частково - в частині включення ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання (за посадою);
- визнано протиправним та скасовано Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, з 08 грудня 2020 року;
- стягнуто з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 червня 2021 року по 08 червня 2022 року в розмірі 455191,92 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;
- в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно, за відсутності на те необхідних правових підстав, всупереч заяві позивача про категоричне заперечення включення його до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання, прийняв спірне рішення від 29 листопада 2021 року № 532 в частині, що стосується включення ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання (за посадою).
Також суд вказав про те, що в той же день, формально виконавши рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, на ХІІІ сесії Ужгородською міською радою в порядку черговості прийнято рішення № 533 "Про звільнення ОСОБА_1", яким позивача звільнено з 08 грудня 2020 року з посади першого заступника міського голови в зв`язку з формуванням нового складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІІ скликання.
Суд також вказав про те, що при вирішенні судом спору про поновлення на роботі на користь працівника трудові відносини фактично відновляться, якщо (окрім власне рішення суду) матимуть місце волевиявлення працівника і роботодавця у формі відповідних передбачених законом дій, спрямованих на його виконання. Отже, для того щоб трудові відносини відновилися не достатньо лише рішення суду як правовідновлювального юридичного факту, а й потрібно, зокрема, щоб поновлена особа фактично приступила до роботи. З боку роботодавця для повноцінного відновлення трудових відносин також вимагається вчинення певних дій, спрямованих на виконання відповідного рішення суду, без яких відновлення правового становища працівника, яке існувало до моменту його незаконного звільнення, не може вважатися таким, що відбулося. Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
Суд дійшов висновку, що в порушення приписів трудового законодавства, фактичного поновлення позивача на посаді не відбулося та позивачу не було забезпечено фактичний доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, з огляду на що рішення про його звільнення прийнято відповідачем передчасно.
Також суд дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення на посаді є похідною від вимоги про оскарження рішення Ужгородської міської ради, за яким позивача звільнено з посади, та зважаючи на висновок суду про протиправність рішення Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року № 533 та його скасування позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого його було звільнено (на займаній на час звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради).
Також суд першої інстанції, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, дійшов висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 455191,92 грн (1828,08 грн середньоденної заробітної плати х 249 робочих днів) включно з обов`язковими платежами і відрахуваннями.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №260/8142/21 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради №533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою прийняття Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 532 від 29 листопада 2021 року "Про виконання рішення суду" слугувало набрання чинності судовим рішенням у справі № 260/192/21. Оцінка обставин звільнення не може бути предметом оцінки у вказаній судовій справі, за фактом настання доведеності і набрання чинності попереднього судового рішення. На момент розгляду апеляційної скарги сторони у справі не спростували вказаних обставин з огляду на прийняття до розгляду касаційної скарги у справі № 260/192/21.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 532 від 29 листопада 2021 року "Про виконання рішення суду", оскільки це стосується стадії контролю за виконанням судового рішення про поновлення на посаді.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
Зважаючи на наведене, саме суб`єкт владних повноважень є взірцем щодо виконання конституційних повноважень, якими наділяється державний орган за законом, а тому зміст прийнятих рішень не повинен суперечити верховенству права та обов`язку щодо виконання судового рішення. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року № 533 "Про звільнення ОСОБА_1".
Що стосується стягнення з Ужгородської міської ради розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Наведені висновки заперечують право позивача на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відсутнє поняття "прогул" в правовій ситуації, що охоплена предметом судового спору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року в частині визнання протиправним та скасування рішення XIII сесії VIII скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1" скасувати. Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення XIII сесії VIII скликання?Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1" відмовити. В решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 квітня 2020 року у справі №812/363/18, від 12 грудня 2019 року у справі №202/1331/16-а, від 28 квітня 2020 року у справі №356/1163/15-а, від 31 січня 2018 року у справі №2а/1711/1377/11, від 26 лютого 2020 року у справі №440/3602/18, щодо застосування статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Скаржник зауважує, що так як звільнення позивача відбулося після утворення 08 грудня 2020 року в порядку, визначеному статтею 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчого комітету Ужгородської міської ради (VIII скликання) і на посади заступників Ужгородського міського голови були обрані інші особи, то відсутні підстави вважати, що Ужгородською міською радою допущено порушення наведеного Закону при прийнятті рішення щодо звільнення ОСОБА_1 .
Аналіз наведених норм та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач, займаючи посаду першого заступника міського голови, після закінчення строку повноважень міської ради сьомого скликання повинен бути звільнений з посади у зв`язку з закінченням строку повноважень виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Виходячи з цих обставин, рішення XIII сесії VIII скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " є правомірним і, відповідно, позовні вимоги позивача про його скасування не підлягають задоволенню, оскільки згідно з частиною 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" термін його повноважень на виборній посаді закінчився 08 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
Позивач зазначає, що частиною четвертою статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" законодавець чітко та однозначно визначив посадову особу, яка, крім міського голови, входить до складу виконавчого комітету саме за посадою:
"Секретар сільської, селищної, міської ради входить до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. Сільська, селищна, міська рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови може прийняти рішення про входження старост до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою".
Частина третя статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містить норми, відповідно до якої заступники сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету, а також керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради обов`язково входять до складу виконавчого комітету за посадою.
При цьому, законодавець чітко визначив повноваження міського голови (ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") і строк повноважень міського голови відповідно (ст. 141 Конституції України); повноваження міської ради (ст. 26-41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") і строк повноважень міської ради (ст. 141 Конституції України), повноваження секретаря міської ради (ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") і строк повноважень секретаря міської ради (ч.1 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"); повноваження виконавчого комітету (ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") та строк повноважень виконавчого комітету (ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"),
Жодним законом не визначені повноваження заступника міського голови і строк здійснення повноважень заступника міського голови.
Позивач не був і не є членом виконавчого комітету (підтверджується відповіддю Ужгородської міської ради від 11 листопада 2021 року №522/03-23, яка міститься в матеріалах справи) натомість реалізував своє трудове право, як посадова особа виконавчого органу ради за посадою першого заступника міського голови. Така посада не є обов`язковою в розумінні Закону України "Про місцеве самоврядування" - міська рада може безперешкодно та безперебійно працювати, якщо в її структурі не буде жодного заступника міського голови. На відміну від міського голови, міської ради, секретаря міської ради та виконавчого комітету, повноваження заступників міського голови не встановлені законом. Не встановлені законом і строки здійснення невстановлених законом повноважень заступників міського голови.
У всіх справах, на які посилається відповідач, позивачами виступали члени виконавчого комітету-заступники міського голови або члени виконавчого комітету- депутати міської ради.
Відтак, правовідносини у всіх справах, на які посилається у касаційній скарзі відповідач, не є подібними правовідносинам, які є предметом розгляду у справі №260/8142/21, яка розглядається Судом.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ужгородської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року (у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку та обранням судді ОСОБА_3 до складу Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М.В., Губська О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження з 11 жовтня 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 26 листопада 2015 року № 4 ОСОБА_1 затверджено першим заступником міського голови.
28 вересня 2020 року розпорядженням Ужгородського міського голови №148-р "Про звільнення ОСОБА_1" позивача було звільнено з посади першого заступника міського голови у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Розпорядження Ужгородського міського голови № 148-р від 28 вересня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1" з посади першого заступника міського голови у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників та поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради з 29 вересня 2020 року.
Рішенням ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року за № 532 "Про виконання рішення суду" ОСОБА_1 поновлено з 29 вересня 2020 року на посаді першого заступника міського голови та включено його, в порядку ч. 3 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання (за посадою).
Зміст копії трудової книжки позивача, який долучений до матеріалів справи, засвідчує про здійснення документальної процедури поновлення на роботі ОСОБА_1, оскільки п.40 долученої трудової книжки містить запис: "Поновлений на посаді першого заступника міського голови. Рішення сесії міської ради від 29 листопада 2021 року №532".
В подальшому, рішенням ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року № 533 "Про звільнення ОСОБА_1" ОСОБА_1 звільнено з 08 грудня 2020 року з посади першого заступника міського голови в зв`язку з формуванням нового складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІІ скликання.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо включення позивача до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання та його звільнення, останній звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.