ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 278/4462/23
провадження № 51-3905км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060400002550 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ставкове Березівського району Одеської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді виправних робіт строком на 2 роки з відрахуванням 20 % із суми заробітку засудженого в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 серпня 2023 року о 22:20, будучи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ 2106", рухаючись поблизу будинку АДРЕСА_2 зі сторони вул. Погорєлова в напрямку вул. Чайковського, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не врахував дорожню обстановку, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини, де наїхав на металевий паркан. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
За доводами касаційної скарги неправильне застосування закону полягало в безпідставному застосуванні положень ст. 69 КК України.
Зазначає, що суд, призначаючи покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, належним чином не мотивував свого рішення та не врахував повною мірою суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення з огляду на перебування винного в стані алкогольного сп`яніння.
Апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив та не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу.
Засуджений заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи з приписівст. 419 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурорна вирок місцевого суду подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі.
Залишаючи вищевказані вимоги апеляційної скарги без задоволення, апеляційний суд усупереч положенням ст. 419 КПК України в ухвалі не навів належних обґрунтувань на спростування викладених у ній доводів щодо неправильності застосування до ОСОБА_6 місцевим судомположень ст. 69 КК України, й у зв`язку з цим - м`якості призначеного покарання.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: 1) вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 ККУкраїни; 2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити з системного тлумачення положень статей 66 та 69 КК України й тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Як убачається з вироку, застосовуючи положення статті 69 КК України, суд взяв до уваги щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілому, однак судом не вмотивовано, яким чином зазначені обставини впливають на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_6 діяння й, відповідно, знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Апеляційний суд, підтвердивши правильність вироку в частині застосування положень статті 69 КК України та взявши до уваги ще й додаткові аспекти щодо місця роботи обвинуваченого, залишив поза увагою те, що ОСОБА_6 допустив порушення Правил дорожнього руху України, будучи в стані алкогольного сп`яніння. Також належно не взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, а саме спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Таким чином, висновки суду про можливість застосування до засудженого положень статті 69 КК України не відповідають загальним засадам призначення покарання, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Допущені апеляційним судом порушення є підставою для скасування оскарженого судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
При цьому суду потрібно мати на увазі, що за аналогічного обсягу підтвердженого обвинувачення, тих самих даних про особу обвинуваченого та аналогічних обставин, які пом`якшують та/чи обтяжують покарання, призначення ОСОБА_6 основного покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд