ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 229/4621/20
провадження № 51-1103км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 та
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 23 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого,
засудженогозавчиненнякримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 23 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_6 винуватим в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої.
Як установив суд, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 годині 30 хвилин за місцем мешкання ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 між ним та його дружиною - ОСОБА_8 на побутовому ґрунті виникла словесна суперечка, котра в подальшому переросла в конфлікту ситуацію, під час якої ОСОБА_6 почав штовхати ОСОБА_8 .
Після чого близько 18 години 33 хвилини, ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклих у ході конфлікту неприязних відносин до ОСОБА_8, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні до потерпілої, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, завдав останній не менше 20 ударів руками та ногами у різні частини тіла, з яких не менше, ніж 6 ударів в область голови та не менше ніж 14 ударів в область тулубу, заподіявши потерпілій різних тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких у вигляді тупої, поєднаної травми голови обличчя, грудної клітки і кінцівок, ведучими з котрих були ушкодження голови і грудної клітки, що супроводжувалися множинними масивними пошкодженнями обличчя з субарахноїдальним крововиливом у тім`яну долю лівої півкулі головного мозку, множинними ушкодженнями грудної клітки з переломом правої ключиці і множинними переломами ребер по багатьом анатомічним лініям (всього 39 переломів) з розривами легень і ускладнилося крововиливом у плевральної порожнини, зупинкою дихання і серцевої діяльності, припинення функції центральної нервової системи. Унаслідок отримання вказаних тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці події.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_6 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.Аргументуючи заявлену вимогу, автор скарги зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність у ній належних та допустимих доказів. На думку засудженого, висновок суду про доведеність його винуватості у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень дружині, що спричинили її смерть, ґрунтується виключно на непрямих доказах, зокрема показаннях свідків, жоден з яких не був очевидцем події, висновках експертів, якими не було встановлено приналежності крові, виявленої на речах, вилучених у нього та з будинку. Стверджує, що оскаржені судові рішення побудовані лише на імовірних припущеннях і не мають обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 і наявності прямого зв`язку між його діями та смертю потерпілої. Також засуджений зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, а також належним чином не перевірив доводів, викладених у його апеляційній скарзі, й необґрунтовано їх відхилив.
На касаційну скаргу засудженого прокурор, який брав участь у суді апеляційної інстанції, подав заперечення, в яких указує про законність постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень.
Учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу; прокурор заперечив проти її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі та у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення, а виходить з обставин, установлених судами нижчого рівня.
У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність доказів, а також посилається на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірка у силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення проти життя особи зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_6 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній заперечив, що завдавав умисно ударів ОСОБА_8, вважав, що потерпіла могла отримати ушкодження через свої неодноразові падіння на підлогу. Зокрема, розповів, що у день подій дружина, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, двічі падала на кухні на підлогу, а також, коли вона намагалася вихопити з його рук пляшку з компотом, не втрималася на ногах і впала, потягнувши його за собою, внаслідок чого він упав на неї.Зазначив, що коли йшов з будинку, дружина лежала на боці на дивані у залі, ствердив, що будь-яких ушкоджень чи крові на дружині не бачив. Також указав, що вони з дружиною вдома були удвох, до них ніхто не приходив.
Дослідивши показання ОСОБА_6, суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров`я особи, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_8 . Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань, допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 та відеозаписі до нього, довідці про причину смерті потерпілої; на підставі проведених у справі та перевірених у ході судового слідства судово-медичних експертиз від 24 червня 2020 року № 89, від 23 вересня 2020 року № 89/12, від 14 вересня 2020 року № 79/20-і, від 19 серпня 2020 року № 132/ц, висновку експерта від 18 серпня 2020 року № 133/ц, судово-психіатричної експертизи від 15 вересня 2020 року № 548, зміст яких детально відображено у вироку.
У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_6 .
Так, за матеріалами кримінального провадження, у своїх показаннях суду свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 чула у будинку сусідів Крижановських сварку, гучні слова: " ОСОБА_13, не бий мене", глухі звуки: "бух", потім слова: "вставай", самі події не бачила.
Свідок ОСОБА_9 (донька засудженого і потерпілої) пояснила суду, що того дня вранці пішла на роботу, повернулася близько 20 години 30 хвилин, у будинку було тихо, почала збиратись на прогулянку, почула стогін, зайшла до зальної кімнати, побачила на дивані матір, котра лежала на боці обличчям до вікна. Підійшовши до матері побачила у неї на губі кров; потерпіла відмовилася щось пояснювати. Свідок на прохання матері принесла води, остання пила насилу, потім попросила вивести її на веранду покурити. Свідок застелила матері на дивані, а коли зняла з неї халат, побачила садна на грудній клітці. Хотіла викликати швидку, однак мати заперечувала. Свідок подзвонила до батька, який був на вокзалі, повідомила, що мамі зле, й той сказав викликати швидку допомогу. На момент приїзду швидкої допомоги мати померла. Батько повернувся приблизно о 21 годині 30 хвилин. Звідки у матері могли виникнути синці та садна вона з батьком не обговорювала. Також зазначила, що між батьками відбувалися сварки через пияцтво матері, але батько її не бив.
Згідно з картою виїзду швидкої допомоги № 6864 від 23 червня 2020 року, о 21 годині 35 хвилин надійшов виклик на адресу АДРЕСА_1 ; приводом було те, що особа не дихає; швидка прибула на місце події о 21 годині 39 хвилин.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підтвердили суду, що виїжджали на виклик за вказаною адресою; прибувши на місце, виявили жінку, яка лежала на дивані; під час огляду було констатовано її біологічну смерть. При цьому свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що оглядаючи потерпілу, він побачив множинні гематоми, а також шляхом пальпації виявив у неї значні ушкодженні грудної клітки, про що він одразу ж повідомив працівникам поліції, які прибули на місце події.
Як убачається з досліджених судом протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, проведеного з 22 години 33 хвилин до 01 години 15 хвилин, та диску до нього, під час огляду домоволодіння за згаданою адресою на дивані у зальній кімнаті виявлено труп ОСОБА_8 з наявними тілесними ушкодженнями, із загального вигляду вбачається рана на лобі, розсічена брова, на губах запекла кров, на тілі синці.
За змістом досліджених у судовому засіданні висновках судово-медичних експертиз трупа потерпілої від 24 червня 2020 року № 89 та від 23 вересня 2020 року № 89/12 у ОСОБА_8 було виявлено чисельні тілесні ушкодження у вигляді ран і масивних синців обличчя, синців і емфіземи грудної клітки, множинних переломів ребер, крововиливів у м`які покрови голови, субарахноїдального крововиливу у тім`яну долю зліва та крововиливи у плевральну порожнину, синців та саден верхніх та нижніх кінцівок. Смерть ОСОБА_8 настала від тупої, поєднаної травми голови обличчя, грудної клітки і кінцівок, ведучими з котрих були ушкодження голови і грудної клітки, що супроводжувалися множинними масивними пошкодженнями обличчя з субарахноїдальним крововиливом в тім`яну долю лівої півкулі головного мозку, множинними ушкодженнями грудної клітки з переломом правої ключиці і множинними переломами ребер по багатьом анатомічним лініям (всього 39 переломів) з розривами легень та ускладнилося крововиливом у плевральну порожнину, зупинкою дихання і серцевої діяльності, припинення функції центральної нервової системи. Указані ушкодження утворилися від множинних дій (впливів) тупих предметів або предметів з такими ж властивостями, незадовго до смерті. Точну і приблизну кількість таких дій установити неможливо, їх було багато і вони рахувалися би десятками. Неможливо утворення у потерпілої тупої травми голови (обличчя) і грудної клітки при самостійному падінні або падіннях з положення стоячи (як з попереднім прискоренням, так і без такого) та ударі об тупі предмети. Синці та синці з саднами верхніх і нижніх кінцівок могли утворитися при падінні з положення стоячи і ударі об якісь тупі предмети; таких падінь могло бути декілька. Потерпіла могла здійснювати якісь різко обмежені (в положенні лежачи) окремі дії (кричати, говорити, повзти), в обмежений час, який обчислювався би в десятках хвилин, але не більше двох годин. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 у крові виявлено 2,29г/л (%) етанолу, така концентрація етилового спирту (етанолу) в крові трупа ОСОБА_8 при житті могла відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня.
Відповідно до висновків цитологічних досліджень, походження слідів крові, виявлених на чоловічих трусах, у яких ОСОБА_6 був одягнутий під час його затримання, а також на рушнику, сарафані і на фрагменті килима, які було вилучено під час огляду місця події, вірогідніше всього від потерпілої ОСОБА_8 ; не виключається від ОСОБА_6, якщо на момент вчинення злочину у нього були пошкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою.
Установлені обсяг, характер, локалізація заподіяних ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть, у поєднанні з наведеними показаннями самого засудженого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 про періодичні сварки між засудженим і потерпілою через тривале зловживання останньою алкоголем, наявність конфлікту та застосування фізичної сили до потерпілої у день подій, відсутність будь-кого зі сторонніх у будинку, місцезнаходження потерпілої, де її в останнє бачив засуджений, а потім виявила донька; експертними висновками про неможливість утворення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті, внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту та ударі об тупі предмети, неможливість здійснювати потерпілою активних дій, а також наявність крові на вилучених у ОСОБА_6 трусах та її походження переконливо свідчать про вчинення саме ОСОБА_6 умисного злочину проти життя та здоров`я особи.
Усупереч посиланням засудженого у касаційній скарзі, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 .
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, було отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву у законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Переконливих доводів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу ОСОБА_6 у скарзі не наведено.
Упродовж розгляду справи суд з`ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і встановивши факт наявності суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров`я особи, відповідно до установлених обставин правильно кваліфікував діяння ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК.
З огляду на викладене, доводи засудженого у касаційній скарзі про недоведеність його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК є неспроможними.
Аргументів щодо несправедливості обраного ОСОБА_6 заходу примусу в поданій скарзі не міститься. Не наведено таких стороною захисту і під час касаційного розгляду.
Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_6, цей суд належним чином розглянув і, визнавши їх неприйнятними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.
За змістом ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за наявності клопотання учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Оскільки регламентованих указаною нормою КПК умов для повторного дослідження доказів не було встановлено, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого про їх повторне дослідження.
Колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини створили необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.
Істотних порушень норм права, які тягнуть безумовне скасування оскаржених судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі, при перегляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено. Тому скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Керуючисьстаттями433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВерховнийСуд