ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 759/5903/23
провадження № 51-2760 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Сугаки Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року ухвалено виконувати самостійно.
2. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
3. Київський апеляційний суд 22 лютого 2024 року вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив їй покарання за ч. 3 ст. 357 КК у виді трьох місяців арешту. На підставі
ч. 1 ст. 71 КК частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року та призначив остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
4. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_8 в грудні 2022 року познайомилась з ОСОБА_9 , який дізнавшись, що остання не має місця проживання в м. Києві, дозволив їй жити в його квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Дізнавшись, що ОСОБА_9 є особою з інвалідністю 3 групи, яку встановленою довічно, отримує пенсію та може мати можливість отримувати інші види соціальної допомоги, не маючи постійного місця роботи та інших джерел доходів для задоволення особистих потреб, ОСОБА_8 вирішила незаконно заволодіти його особистими документами, а саме: паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням, з метою мати можливість впливати на потерпілого під час отримання ним грошових виплат.
5. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що вищевказані документи на ім`я ОСОБА_9 є важливими особистими документами, втрата яких істотно ускладнює реалізацію останнім своїх прав, свобод та законних інтересів, ОСОБА_8 , в середині грудня 2022 року, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_9 у вищезазначеній квартирі, забрала видані на ім`я останнього документи: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 02 вересня 2021 року, пенсійне посвідчення НОМЕР_2 , видане 08 лютого 2012 року, свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування серії НОМЕР_3 , видане 26 листопада 2012 року, залишивши їх на зберігання при собі.
6. Ігноруючи прохання ОСОБА_9 повернути викрадені належні йому зазначені вище документи, ОСОБА_8 , проживаючи далі в помешканні ОСОБА_9 продовжила незаконно зберігати вказані документи при собі, надаючи їх ОСОБА_9 лише у відділенні AT «Укрпошта», куди ходила разом з ним в дні отримання соціальних виплат.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 апеляційним судом не дотримано вимог ч. 4 ст. 71 КК, а саме приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року та призначивши остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, не врахував вирок Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, яким було скасовано вирок місцевого суду від 05 жовтня 2022 року в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі, що, на думку прокурора, свідчить про застосування апеляційним судом закону, який не підлягав застосуванню. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги прокурор просить вважати ОСОБА_7 засудженою до покарання за ч. 3 ст. 357 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Позиції учасників судового провадження
8. У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
9. Захисник та засуджена проти задоволення касаційної скарги прокурора не заперечували.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника, засудженої, перевіривши д