ОКРЕМА ДУМКА
судді М. В. Мазура
до постанови Великої Палати Верховного Суду
від 18 вересня 2024 року у справі 918/1043/21
1. Обставини цієї справи є досить промовисті. Держава виділила кошти Невірківському навчально-виховному комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Корецької районної ради Рівненської області (далі - Школа), правонаступником якої став Невірківський ліцей Великомежиріцької сільської ради (далі - Ліцей) для реалізації програми з Інтернетизації. За ці бюджетні кошти у грудні 2019 року Школа придбала (уклавши спірний договір) у Приватного підприємства «Фірма «ДАН» (далі - Підприємство, Відповідач) за 199 850,40 грн обладнання, ринкова вартість якого насправді становила 11 167,42 коп. (тобто вартість обладнання була завищена на 188 682,98 грн.).
2. У листопаді 2021 року Ліцей звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про поставку мережевого обладнання від грудня 2019 року, а також стягнути з Підприємства 199 850,40 грн. Позов мотивовано тим, що Ліцей був введений в оману щодо завищеної вартості товару, який купувався за державні кошти, що суперечить інтересам держави і суспільства.
3. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, визнали договір недійсним і стягнули з Відповідача на користь Ліцею 199 850,40 грн.
4. Суди дійшли висновку, що спірний Договір не відповідає положенням:
- статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); оскільки цей правочин вчинено Ліцеєм без необхідного обсягу цивільної дієздатності,
- статті 228 ЦК, адже вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності у Підприємства відповідного умислу.
5. Серед іншого, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Підприємства про те, що Ліцей не мав права звертатися до суду в інтересах держави, посилаючись на те, що Ліцей як комунальна установа є правонаступником сторони Договору, а відповідно до статті 215 ЦК дійсність правочину може заперечувати заінтересована особа. Стаття 228 ЦК не обмежує коло осіб, які можуть звертатися до суду. Суд також зазначив, що підстав для представництва інтересів держави прокурором не було, оскільки навчальний заклад сам подав позов.
6. Підприємство подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове, відмовивши Ліцею в задоволенні позову. Суть доводів касаційної скарги, серед іншого, зводились до тверджень відповідача про те, що суди неправильно застосували частину третю статті 228 ЦК, оскільки Ліцей не мав повноважень подавати позов в інтересах держави. Також зазначалось, що ціна договору не може бути єдиним критерієм визнання його недійсним. Крім того, Підприємство вказувало на безпідставність дослідження обставин і встановлення фактів, які підлягають встановленню у кримінальному провадженням проти службової особи Позивача.
7. Розглядаючи цю справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди неправильно застосували положення частини третьої статті 228 ЦК, оскільки захищати інтереси держави в суді може лише уповноважений орган влади або прокурор у виняткових випадках, натомість Ліцей як комунальний заклад не має владних повноважень і не може представляти інтереси держави, і навіть той факт, що договір фінансувався з держбюджету, не надав Ліцею такого права.
8. Водночас правильними є висновки судів попередніх інстанцій про застосування статей 203, 215 ЦК.
9. З урахуванням такої зміни правових підстав визнання оспорюваного правочину недійсним Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність застосування наслідків недійсності правочину, а саме - «двосторонньої реституції», метою якої є повернення сторін у стан, який існував до укладення цього правочину. Тож на додачу до рішення суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача 199 850,40 грн., Велика Палата вирішила повернути від Позивача на користь Відповідача придбане майно.
10. Я не можу погодитись із таким рішенням більшості суддів з декількох причин.
11. По-перше, відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Так, Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання Договору недійсним через його невідповідність статті 203 ЦК, част