ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 760/15928/22
провадження № 61-9180св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 07 травня 2024 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовну заяву мотивувала тим, що вона з 11 листопада 2011 року до 10 жовтня
2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
Зазначала, що сім`я мешкала в м. Донецьку, де вони винаймали квартиру відповідач працював у Донецькому міському управлінні МВС України на посаді інспектора ДПС.
Відповідач майже не проводив часу в сім`ї, зловживав алкогольними напоями, донькою не цікавився, не надавав допомоги в догляді за нею.
З вересня 2012 року подружні відносини між ними припинились, вони стали проживати окремо.
У 2014 році вона з донькою покинула м. Донецьк та переїхала проживати в
м. Київ, де батько дитину не відвідував та не цікавився її життям.
Щороку вона запрошувала відповідача на святкування дня народження доньки, проте він не приїздив.
У 2016 році ОСОБА_2 , несподівано для них, приїхав святкувати день народження ОСОБА_3 , але протягом всього святкування до доньки жодного інтересу не виявляв, був як сторонній вимушений гість.
Більше вона його не запрошувала і до травня 2019 року він бажання побачитись з донькою не виявляв.
У травні 2019 року ОСОБА_2 вимагав, щоб вона відпустила з ним доньку в АР Крим та Донецьк, які знаходились під окупацією російської федерації.
На той час вона знала, що ОСОБА_2 отримав громадянство самопроголошеного утворення днр та громадянство рф, перебуває в базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як зрадник батьківщини.
Зрозумівши, що дитину вона йому не дозволить вивезти на непідконтрольну Україні тимчасово окуповану територію, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з донькою. Позов ОСОБА_2 був залишений судом без розгляду в зв`язку з повторними неявками позивача.
З того часу вона та її донька ОСОБА_3 відповідача не бачили, останній не цікавиться долею та потребами своєї дитини, яка проживає в країні, де йде війна.
У неї немає сумнівів, що ОСОБА_2 безпосередньо бере участь у бойових діях на боці ворога.
Враховуючи байдуже ставлення відповідача до своєї дитини протягом 10 років,
а також те, що він може використати дитину задля забезпечення своїх інтересів, навіть не переймаючись долею доньки, що він з 2014 року перебуває на боці ворога, позивачка просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на те, що відповідач не виконує добровільно свої обов`язки з утримання доньки, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі
1/3 частини від всіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Калініченко О. Б. від 22 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела належними та допустимими доказами те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться долею дитини, матеріально не забезпечує її.
Суд узяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки, який містив дані, що дитина проживає разом з мамою та вітчимом, якого із задоволенням називає «батьком», натомість рідний батько дитиною не цікавиться, не вітає зі святами, бачилася з ним давно і за ним не сумує.
Враховуючи інтереси дитини, суд вбачав підстави для позбавлення
ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 .
Також суд задовольнив позов про стягнення аліментів з огляду на обов`язок батька утримувати дочку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київськогоапеляційного судувід 07 травня 2024 року заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого
2023 року скасовано частково та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомивши його про час, дату та місце проведення судового засідання, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Вирішуючи спір у частині позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
При цьому суд узяв до уваги, що відповідач сплатив аліменти в період з 17 липня 2023 року до 20 листопада 2023 року у розмірі 53 500 грн на виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.
Також суд врахував пояснення відповідача про те, що невиконання ним своїх обов`язків щодо виховання дитини пов`язано з тим, що у 2019 року він був змушений тимчасово виїхати додому в окуповане місто Донецьк за сімейними обставинами. У подальшому, внаслідок закриття пунктів перетину тимчасової лінії розмежування та повномасштабної агресії рф проти України, був позбавлений фізичної можливості потрапити у м. Київ та відвідати доньку.
Суд врахував бажання ОСОБА_2 спілкуватись з дитиною, його активне заперечення проти позбавлення батьківських прав, що, на думку суду, свідчить про його інтерес до дитини і бажання брати участь у її вихованні.
Водночас суд зауважив, що обставини цієї справи свідчать про наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18,
від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 26 квітня 2022 року у справі
№ 520/8264/19, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, який містив дані про те, що батьком дівчинка називає вітчима ОСОБА_8 , а про рідного батька вона не згадує, бачилася з ним дуже давно.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки висновку психолога від 20 листопада 2022 року, який також містив дані про відсутність у пам`яті дитини стійких спогадів про батька, та іншим доказам, які свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, тоді як вітчим
ОСОБА_8 бере активну участь у вихованні дитини.
Зазначає, що самого факту заперечення проти позову не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього інтересу відповідача до дитини.
Суд не врахував рішення Європейського суду з прав людини «Ілля Ляпін проти Росії», в якому зазначено, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав і в цьому немає порушення його права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Зазначає, що саме через дії позивачки він позбавлений був можливості вільно спілкуватися з дочкою до 2020 року. Після 2020 року він не міг у повній мірі виконувати батьківські обов`язки через непереборні обставини карантину та запровадження правового режиму воєнного стану у зв`язку із бойовими діями на території України.
Таким чином, вважає, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 03 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2011 року, який було розірвано рішенням суду 10 жовтня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є сторони у справі.
З вересня 2012 року сторони проживали окремо, донька разом з матір`ю проживала у м. Донецьку, а з 2014 року - у м. Києві.
10 липня 2020 року позивачка уклала шлюб зі ОСОБА_8 . Дитина проживає із матір`ю та вітчимом в одному помешканні у м. Києві.
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , учениці 1-Б класу ліцею № 144
ім. Г. Ващенка м. Києва, ОСОБА_3 навчається у вказаному ліцеї з вересня
2019 року. Мати цікавиться навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання. Батько ОСОБА_2 ліцей жодного разу не відвідував, з класним керівником не спілкувався (а. с. 12).
Відповідно до характеристики учениці 4-Б класу НВК «Міжнародний ліцей МАУП», ОСОБА_3 зарахована у вказаний навчальний заклад з 01 вересня
2022 року. Мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_8 беруть активну участь у вихованні доньки. Постійно спілкуються з класним керівником, цікавляться успіхами та проблемами учениці, життям класу та школи. Активно намагаються підвищити рівень знань ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_2 ліцей не відвідував, навчанням та успіхами дитини не цікавився. Батьківські збори не відвідував, до вчителів та адміністрації закладу не звертався (а. с. 53).
Відповідно до висновку спеціаліста ОСОБА_11 №2-11/22, за результатами роботи психолога з дитиною від 20 листопада 2022 року, складеного на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 щодо проведення психологічного дослідження її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сукупний аналіз результатів, отриманих під час роботи ОСОБА_3 із методиками, які були спрямовані на вивчення ставлення дитини до батька, виявили відсутність у пам`яті дитини стійких спогадів про батька. Спогади мають фрагментарний характер, недостатній для формування у дитини прихильності та довіри, як передумови формування тісного емоційного зв`язку. У ОСОБА_3 виявлено відсутність стійких спогадів про батька, дитина не пам`ятає його, не може відтворити в пам`яті діалог або взаємодію з батьком. Відсутній емоційний зв`язок з батьком.
Натомість матір та вітчим відіграють значну роль у житті ОСОБА_3 . Вітчим фактично відіграє батьківську функцію, дівчинка бажає називати його батьком (а. с. 54-59).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 грудня 2022 року № 108-11341, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Орган опіки та піклування виходив із наданої навчальними закладами інформації про те, що батько дитини з вересня 2019 року до 2022 року жодного разу не відвідував ліцей, успіхами дитини не цікавився. Під час бесіди співробітника служби з дитиною з`ясовано, що ОСОБА_3 мешкає з матір`ю та вітчимом ОСОБА_8 , якого із задоволенням називає «батьком». Про батька ОСОБА_2 дівчинка не згадує, він їй не телефонує, не цікавиться успіхами, не вітає зі святами (а. с. 43, 44).
ОСОБА_2 постійно проживає на тимчасово окупованій державою-агресором території України у м. Донецьку, де 08 липня 2022 року уклав шлюб, а 24 березня 2023 року у новому шлюбі у нього народилася дитина.
Обставини одруження відповідача з іншою жінкою та народження у них дитини на тимчасово окупованій території України встановлені у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2023 року у справі
№ 161/11728/23 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_9 , Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Згідно із роздруківкою з сайту «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2 - зрадник Батьківщини, член Терористичної організації (МВС ДНР). Працює в ОДАІ на посаді старшого інспектора ДТП (а. с. 26).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують усі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати всі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей (постанова ВП ВС від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 402/428/16-ц ).
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті
1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпеч