ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 947/37890/20
провадження № 61-3507св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Одеська міська рада, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шляпіна Людмила Миколаївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Одеська міська рада, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований за фактичним використанням на земельній ділянці 668 кв. м, єдиний в`їзд до якого був у користуванні як попереднього власника, так і у позивачки та є суміжним з земельними ділянками сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Площа цього проїзду 207,71 кв. м (шириною 2,50 кв. м) входила у виділену у 1976 році земельну ділянку загальною площею 602 кв. м.
Відповідачка ОСОБА_2 порушила межі суміжної з позивачкою ОСОБА_1 земельної ділянки, а саме встановила паркан поза встановленими межовими знаками земельної ділянки, яка є у її власності, чим значно зменшила ширину вказаної частини земельної ділянки проїзду, тобто проїзду до належного позивачці житлового будинку, чим порушила пожежні норми і тим самим чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у її користуванні.
При цьому неодноразові вимоги позивачці щодо усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою та перенести свій паркан на встановлені межові знаки відповідачка ОСОБА_2 ігнорує.
Посилаючись на вказані вище обставини, позивачка просила суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 , яка є власницею земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:43:013:0023, усунути їй перешкоди у користуванні суміжною земельною ділянкою розташованою за вказаною вище адресою шляхом демонтування паркану та відновлення межових знаків земельної ділянки за згідно кадастрового плану з Державного земельного кадастру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2023 року у складі судді Куриленко О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що позивачкою не доведено підстав її позову, оскільки зазначення кадастрового номеру земельної ділянки під житловим будинком, будівлею або спорудою в договорі, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти, є обов`язковим, проте кадастровий номер земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не присвоювався, земельна ділянка, якою користувався ОСОБА_4 (попередній власник) приватизована не була, її межі не визначені, отже позивачка не набула на неї право власності. Водночас доказами, які містяться у справі, підтверджується, що земля від літ. «Д» до літ. «А» є проїздом загального користування та належить Одеській міській раді. Особисто відповідачка ОСОБА_2 жодних дій щодо встановлення паркану, будівництва будь-яких будівель, встановлення труб, проведення газопроводу тощо не здійснювала і такий порядок користування земельною ділянкою склався між попередніми власниками сусідніх будівель, а позивачка в свою чергу взагалі не змогла вказати, коли саме відбулось порушення її прав.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гаспарянц Д. М., задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:43:013:0023, усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні суміжною земельною ділянкою розташованою за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом демонтування паркану та відновлення межових знаків земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900, згідно кадастрового плану з Державного земельного кадастру. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою доведені обставини про порушення відповідачкою ОСОБА_2 належного їй права користування земельною ділянкою проїзду, що перебуває у розпорядженні Одеської міської ради та знаходиться у користуванні суміжних землекористувачів, що порушує права ОСОБА_1 на користування та обслуговування належного їй на праві власності майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У березні 2024 року Шляпіна Л. М. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 не була повідомлена апеляційним судом про дату і час судового засідання.
Зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, щодо встановлення відповідачкою забору поза меж належної їй земельної ділянки, що нібито обмежує право позивачки на використання землі загального проїзду, який перебуває в загальному користуванні і належить Одеській міській раді, є передчасними, оскільки ОСОБА_1 не набула право власності на проїзд.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гаспарянц Д. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає про те, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що навіть не оформлення власником відповідного об`єкта нерухомості права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти його власності, не вказує на відсутність у нього відповідних прав на таку земельну ділянку. Зазначає, що є безпідставними заперечення ОСОБА_2 , викладені у касаційній скарзі про те, що нібито вона не встановлювала спірний паркан, адже це спростовується матеріалами фотофіксації, наявними у матеріалах справи, та висновками судової земельно-технічної експертизи, на яких цей паркан, що огороджує двір її житлового будинку, існує. Отже, за його поточне розміщення відповідає саме ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Шляпіна Л. М. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Оцінюючи доводи касаційної скарги про неповідомлення відповідачки
ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів зазначає про таке.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті
128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримат