ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 260/6196/23
адміністративне провадження № К/990/10074/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (суддя Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (колегія у складі суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - ГУ ДКСУ в Закарпатській області), у якому просив:
- визнати неправомірними дії ДКСУ та ГУ ДКСУ в Закарпатській області щодо не проведення виплат та повного розрахунку із ОСОБА_1 ;
- стягнути з ГУ ДКСУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду від 25 травня 2020 року №807/1280/15 починаючи з 26 травня 2020 року до 27 червня 2023 року, до дня поновлення на посаді в сумі 368 841,44 грн, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- стягнути з ГУ ДКСУ в Закарпатській області на його користь заробітну плату за зайнятою посадою за 28 червня 2023 року, як за останній робочий день перед звільненням, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- стягнути з ГУ ДКСУ в Закарпатській області на його користь компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 13 червня 2015 року до дня звільнення, в сумі 318 022,95 грн, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- стягнути з ГУ ДКСУ в Закарпатській області на його користь суму матеріальні допомоги на оздоровлення за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 13 червня 2015 року до 28 червня 2023 року, з утриманням обов`язкових податків та зборів, у зв`язку з позбавленням права на використання щорічної відпустки у вказаний період;
- стягнути з ГУ ДКСУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати за посадою зайнятою на час звільнення - начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- стягнути з ГУ ДКСУ в Закарпатській області на його користь середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати, виплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, вихідної допомоги з 29 червня 2023 року до дня прийняття рішення судом, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДКСУ та ГУ ДКСУ в Закарпатській області області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що судовим рішенням у справі №807/1280/15, яке набрало законної сили, було скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади, поновлено його на цій же посаді та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. ГУ ДКСУ у Закарпатській області на виконання цього судового рішення виплатило позивачеві заробітну плату за час вимушеного прогулу. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ДКСУ із заявою про виконання згаданого судового рішення у частині скасування наказу про його звільнення та в частині поновлення його на посаді. ДКСУ наказом від 28 червня 2023 року №311-0 скасувала наказ про звільнення позивача з посади та поновила його на раніше займаній посаді з 13 червня 2015 року. Того ж дня, 28 червня 2023 року, позивачеві виповнилося 65 років, що є граничним віком перебування на державній службі, тож ДКСУ та її територіальний орган видали наказ від 28 червня 2023 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
30 червня 2023 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДКСУ у Закарпатській області, у якій, посилаючись на те, що з ним не здійснено повного розрахунку при звільненні та не виплачено заробітну плату за час затримки виконання рішення суду в справі №807/1280/15, просив провести повний розрахунок, зокрема, нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 25 травня 2020 року у названій справі, починаючи з 26 травня 2020 року та до дня поновлення на посаді; виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 13 червня 2015 року до дня звільнення; нарахувати і виплатити суми матеріальної допомоги для оздоровлення за той самий період у зв`язку з позбавленням права на використання щорічної відпустки.
Позивач стверджує, що результати розгляду цієї заяви йому не відомі, жодних виплат йому не здійснено.
03 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ДКСУ із заявою, в якій просив виплатити йому вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати за посадою, яку він обіймав на день звільнення.
У зв`язку з тим, що відповідачі не провели повного розрахунку, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ДКСУ та ГУ ДКСУ у Закарпатській області щодо непроведення повного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні 28 червня 2023 року;
- стягнуто з ГУ ДКСУ у Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 за період з 26 травня 2020 року до 27 червня 2023 року у розмірі 368 841,44 грн з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- зобов`язано ГУ ДКСУ у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 28 червня 2023 року, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- зобов`язано ГУ ДКСУ у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу та, враховуючи час затримки виконання рішення суду, за період з 13 червня 2015 року до 27 червня 2023 року, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- зобов`язано ГУ ДКСУ у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, передбачену частиною третьою статті 83 Закону №889-VIII.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Свої висновки місцевий адміністративний суд мотивував тим, що період з 26 травня 2020 року (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) до 27 червня 2023 року (день, що передував дню видання наказу про поновлення на посад) є періодом, за який позивачу необхідно виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Згідно зі здійсненим розрахунком загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яку належить стягнути на користь позивача, складає 368 841,44 грн. Суд також зазначив, що позивача було поновлено на роботі 28 червня 2023 року та того ж дня звільнено у зв`язку з досягненням 65-річного віку, отже, цей день вважається останнім робочим днем позивача і за нього слід виплатити заробітну плату. Крім цього, суд, урахувавши, що заяву позивача про виплату вихідної допомоги було проігноровано, указав на наявність підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачеві вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати за посадою начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області, яку обіймав ОСОБА_1 на час звільнення. За висновком суду, відповідачі, під час звільнення позивача із займаної посади, повинні були здійснити з ним повний розрахунок та виплатити позивачу компенсацію за всі невикористані ним дні відпустки за час вимушеного прогулу, тобто з 13 червня 2015 року до 28 червня 2023 року (дата поновлення позивача на посаді).
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік на підставі заяви працівника, за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік. З урахування зазначеного, а також того, що зазначений вид допомоги не належить до обов`язкових виплат і надання державним службовцям такої виплати є правом керівника державної служби у державному органі, а не його обов`язком, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив права ОСОБА_1 на її отримання.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ ДКСУ у Закарпатській області середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати, виплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, вихідної допомоги з 29 червня 2023 року до дня прийняття рішення судом, суд першої інстанції зазначив, що оскільки на момент розгляду справи позивачу не було виплачено зазначені кошти, то вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат на цей час, до їх здійснення, є передчасною.
Позивач та відповідачі оскаржили це судове рішення до апеляційного суду.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення; апеляційну скаргу ГУ ДКСУ в Закарпатській області та апеляційну скаргу ДКСУ задовольнив частково, змінив рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, а саме:
- в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду виключив формулювання "Державної казначейської служби України та";
- в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області" замінив формулюванням "Державної казначейської служби України".
В решті залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд загалом погодився з висновками місцевого адміністративного суду, однак зауважив, що ГУ ДКСУ у Закарпатській області, де позивач обіймав посаду начальника, є окремою (самостійною) юридичною особою і саме цей відповідач мав обов`язок провести з позивачем повний та своєчасний розрахунок при звільненні, тому вимоги позивача до ДКСУ в цій частині не підлягали задоволенню, чого суд першої інстанції не врахував.
Водночас згідно з підпунктом 11 пункту 13 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 (далі - Положення №215), голова ДКСУ призначає на посади та звільняє з посад, зокрема, керівників територіальних органів Казначейства відповідно до законодавства про державну службу, а отже, саме ДКСУ допустило затримку виконання рішення суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 про поновлення позивача на посаді. За таких обставин, суд першої інстанції, перевіряючи наявність підстав для застосування положень статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), прийняв помилкове рішення про стягнення з ГУ ДКСУ у Закарпатській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання згаданого рішення суду у справі №807/1280/15 за період з 26 травня 2020 року до 27 червня 2023 у розмірі 368 841,44 грн.
В іншій частині суд апеляційної інстанції повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ДКСУ просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у частині зміни абзацу третього резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (щодо зміни формулювання "Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області" формулюванням "Державної казначейської служби України"), а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у відповідній частині (абзац третій резолютивної частини) залишити в силі.
Також, ДКСУ просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року в частині зобов`язання ГУ ДКСУ у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачеві вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В решті скаржник не оспорює рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач зазначив про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 235 КЗпП України у системному зв`язку з підпунктом 11 пункту 13 Положення №215, а також неправильне застосування судами обох попередніх інстанцій частини третьої статті 83 Закону №889-VIII, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник переконує, що згідно з підпунктом 11 пункту 13 Положення №215, ДКСУ відносно ОСОБА_1 протягом дії спірних правовідносин виступала винятково суб`єктом призначення, однак не роботодавцем, яким до звільнення позивача було ГУ ДКСУ у Закарпатській області. Саме цей відповідач здійснював нарахування позивачеві заробітної плати та інших виплат згідно із законодавством протягом часу перебування у трудових відносинах, а отже, на переконання скаржника, апеляційний суд, змінивши в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду першої інстанції формулювання "Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області" формулюванням "Державної казначейської служби України", протиправно поклав на ДКСУ відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку та безпідставно встановив обов`язок утримати податки та збори із таких виплат щодо позивача.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 83 Закону №889скаржник обґрунтовує тим, що позивач у день досягнення 65-річного віку або до такого дня (завчасно) не подав заяви про виплату вихідної допомоги, натомість, таку заяву було подано 10 липня 2023 року, тобто вже після звільнення, що мало місце 28 червня 2023 року. На переконання скаржника, не висловлення позивачем бажання отримати вихідну допомогу саме на момент досягнення ним 65-річного віку зумовлює відсутність підстав для її виплати, а отже, суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позов в частині зобов`язання ГУ ДКСУ у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, передбачену частиною третьою статті 83 Закону №889-VIII.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу ДКСУ без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
На противагу доводам автора касаційної скарги про те, що в межах спірних правовідносин ДКСУ є лише суб`єктом призначення, а не роботодавцем позивача, натомість нарахування йому заробітної плати та інших виплат здійснювало ГУ ДКСУ у Закарпатській області, позивач зауважив, що окрім призначення та звільнення, голова ДКСУ виносить накази про преміювання, встановлення надбавок та рангів, одноразових грошових допомог, видання наказів про відпустку та відкликання з відпустки начальника головного управління, погодження відрядження тощо. Водночас накази про поновлення і звільнення ОСОБА_1 винесено саме ДКСУ, тоді як ГУ ДКСУ у Закарпатській області виключно оголошувало вказані накази.
У частині доводів скаржника про неправильне застосування статті 83 Закону №889-VIII позивач вказує на те, що згадана правова норма не містить обмежень щодо строків подання відповідної заяви, а передбачає лише потребу виявлення бажання отримати вихідну допомогу. Доводить, що заяву про виплату вихідної допомоги він скерував до відповідача наступного робочого після ознайомлення з наказом про звільнення. Інформацію про результати розгляду цієї заяви позивач не отримував та в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачі не надавали доказів надання відповіді на зазначену заяву від 03 липня 2023 року. Таку інформацію було надано тільки в суді апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
15 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відмовлено ДКСУ у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, її касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.
08 квітня 2024 року заявник касаційної скарги подав заяву про усунення її недоліків, долучивши документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДКСУ на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23, а справу витребувано із Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року задоволено клопотання ДКСУ про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, та зупинено виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23 в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 за період з 26 травня 2020 до 27 червня 2023 у розмірі 368 841,44 грн. до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15, позовну заяву ОСОБА_1 до ДКСУ, ГУ ДКСУ у Закарпатській області було задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ ДКСУ від 05 червня 2015 року №510-о "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області з 13 червня 2015 року;
- стягнуто з ГУ ДКСУ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 13 червня 2015 року до 25 травня 2020 року, з утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів, у розмірі 471 324 грн;
- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області з 13 червня 2015 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6 841,80 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 залишено без змін.
Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2021 року закрив касаційне провадження у справі №807/1280/15.
ГУ ДКСУ у Закарпатській області на виконання рішення суду в названій справі виплатило позивачеві заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2015 року до 25 травня 2020 року у розмірі 471 324,00 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі №807/1280/15 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов`язано ДКСУ у місячний строк з дати отримання ухвали подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі №807/1280/15 від 25 травня 2020 року.
23 червня 2023 року позивач направив на адресу ДКСУ заяву про виконання судового рішення у справі №807/1280/15 від 25 травня 2020 року, яке набрало законної сили, для виконання в частині скасування наказу ДКСУ від 05 червня 2015 року №510-о "Про звільнення ОСОБА_1" та поновлення позивача на займаній до звільнення посаді начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області, з 13 червня 2015 року.
28 червня 2023 року наказом ДКСУ №311-0 скасовано наказ ДКСУ від 05 червня 2015 року№510-о "Про звільнення ОСОБА_1" та поновлено на посаді начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області, з 15 червня 2015 року.
28 червня 2023 року наказом ГУ ДКСУ у Закарпатській області №90-0, на підставі зазначеного наказу №311-0, скасовано наказ ГУ ДКСУ у Закарпатській області від 12 червня 2015 року №40-о "Про складання повноважень" та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області, з 15 червня 2015 року.
28 червня 2023 року позивачу виповнилося 65 років.
Того ж дня, 28 червня 2023 року, наказом ДКСУ від 28 червня 2023 року №312-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1" припинено державну службу та звільнено ОСОБА_2 28 червня 2023 року з посади начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області у зв`язку з досягнення ним 65-річного віку відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону №889-VIII.
28 червня 2023 року наказом ГУ ДКСУ у Закарпатській області №91-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1", на підставі наказу ДКСУ від 28 червня 2023 року №312-о припинено державну службу та звільнено 28 червня 2023 року ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області у зв`язку з досягнення ним 65-річного віку відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону №889-VIII.
30 червня 2023 року позивача було ознайомлено з наказами ГУ ДКСУ у Закарпатській області про поновлення та звільнення із займаної посади №90-о та №91-о.
30 червня 2023 року позивач подав заяву до ГУ ДКСУ у Закарпатській області, де зазначив, що з ним не здійснено повного розрахунку при звільненні та не виплачено заробітну плату за час затримки виконання рішення суду №807/1280/15 від 25 травня 2020 року, у зв`язку із цим просив провести повний розрахунок:
- нарахувати та виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду №807/1280/15 від 25 травня 2020 року, починаючи з 26 травня 2020 року до дня поновлення на посаді, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 13 червня 2015 року до дня звільнення, після поновлення на посаді, з утриманням обов`язкових податків та зборів;
- нарахувати та виплатити матеріальні допомоги на оздоровлення за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 13 червня 2015 року до дня звільнення, після поновлення на посаді, з утриманням обов`язкових податків та зборів, у зв`язку з позбавленням права на використання щорічної відпустки у вказаний період.
03 липня 2023 року позивач засобами поштового зв`язку направив до ДКСУ заяву, в якій просив виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати за посадою - начальника ГУ ДКСУ у Закарпатській області, у зв`язку зі звільненням з державної служби на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, у зв`язку з досягненням 65-річного віку.
Посилаючись на те, що відповідей та виплат відповідачами на подані позивачем заяви не було здійснено, ОСОБА_1 звернувся до суду.