ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №240/21980/22
адміністративне провадження № К/990/21253/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №240/21980/22
за позовом ОСОБА_1
до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України,
про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (головуюча суддя: Попова О.Г.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року (головуюча суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю, третя особа: Міністерство оборони України, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю, щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі: 30000 грн щомісячно, пропорційно в розрахунку на місяць;
- визнати протиправними дії Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю, щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі: 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов`язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю здійснити нарахування та виплатити йому додаткову винагороду в розмірі: 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів: з 25 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року; з 1 березня до 31 березня 2022 року; з 1 квітня до 7 квітня 2022 року у сумі: 137619,03 грн;
- зобов`язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю здійснити нарахування та виплачувати йому додаткову винагороду в розмірі: 30000 грн щомісячно за весь період, починаючи з 8 квітня 2022 року до 1 жовтня 2022 року у сумі: 173000 грн;
- стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 8000 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що він є військовослужбовцем Збройних Силах України за контрактом, який у 2007 році за наказом Міністра оборони України був відряджений до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі також - "НЦУВКЗ") для виконання завдань оборонного характеру і натепер виконує обов`язки оперативного чергового Головного центру спеціального контролю.
2.1. ОСОБА_1 зауважував, що у зв`язку з уведення воєнного стану в Україні Уряд постановою від 28 лютого 2022 року №168 передбачив виплату військовослужбовцям Збройних Силах України додаткової винагороди в розмірах: 30000 грн і 100000 грн.
2.2. У цьому контексті ОСОБА_1 стверджував, що він як військовослужбовець Збройних Силах України забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за які постанова від 28 лютого 2022 року №168 передбачає виплату додаткових винагород, однак відповідач їх не нараховував і не виплатив.
2.3. На цій основі ОСОБА_1 доводив, що через протиправну бездіяльність відповідач порушив його право на отримання додаткових винагород в розмірах: 30000 грн і 100000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 8 квітня 2022 року до 1 червня 2022 року;
- зобов`язано Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 8 квітня 2022 року до 1 червня 2022 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю на користь ОСОБА_1 частину сплаченої суми судового збору у розмірі: 496,20 грн
4. Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що за період з 8 квітня 2022 року до 1 червня 2022 року ОСОБА_1 мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі: 30000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка" (Житомирська область). Водночас суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати й виплати спірну винагороду за означений період.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі: 30000 грн за період з 1 червня 2022 року до 1 жовтня 2022 року, суди виснували, що ОСОБА_1 не мав права на отримання цієї додаткової щомісячної винагороди, оскільки втратив таке право з 1 червня 2022 року у зв`язку з проходженням служби в межах територіальної громади, яка не включена до переліку громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
4.2. Відмовляючи у задоволенні вимог, які стосуються невиплати додаткової винагороди в розмірі: 100000 грн за період з 25 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року, з 1 березня 2022 року до 31 березня 2022 року, з 1 квітня до 7 квітня 2022 року, суди надані докази вказують на перебування ОСОБА_1 у військовій частині, що в місті Городок Житомирського району Житомирської області, водночас відсутні докази його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме на територіях, де проводяться бойові дії.
4.3. Суд апеляційної інстанції переглядав рішення місцевого суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині відмовлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
7. Позиція скаржника полягає в тому, що матеріальний закон і наявні докази підтверджують його право на отримання додаткових винагород за період з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року.
8. Скаржник стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди розміром: 30000 грн за період з 1 червня 2022 року до 1 жовтня 2022 року, неправильно застосували норми матеріального права:
- пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";
- приписи Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204-р;
- приписи наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25 квітня 2022 року №75 "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка".
8.1. У цьому контексті скаржник відстоює думку про те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204-р, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25 квітня 2022 року №75 та Програма "єПідтримка" стосується лише внутрішньопереміщених осіб, не регулюють питань виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, а тому ці нормативні акти не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
9. Крім цього, скаржник стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо додаткової винагороди розміром: 100000 грн неправильно застосували норми матеріального права - пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168; не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22; порушили норми процесуального права й неповно з`ясували істотні для справи обставини.
9.1. У цьому контексті скаржник відстоює думку про те, що суди першої й апеляційної інстанції не дослідили усі докази (довідки й посвідчення), які містять у матеріалах справи, що вплинуло на правильність їхнього висновку про непідтвердження факту його участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
10. Головний центр спеціального контролю НЦУВКЗ не подав відзиву на касаційну скаргу, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 27 липня 2023 року.
11. Міністерство оборони України не подало відзиву на касаційну скаргу, копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена до його електронного кабінету 4 січня 2024 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2007 року №137 ОСОБА_1 відряджений до Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
13. З 10 січня 2018 року ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, укладеним з Міністерством оборони України.
14. З 24 червня 2021 року ОСОБА_1 проходить службу на посаді чергового оперативного відділу оперативного центру застосування засобів спеціального контролю Головного центру спеціального контролю Національного центру управління та випробувань космічних засобів (наказ голови Державного космічного агентства України від 24 червня 2021 року №12-оф).
15. Національний центр управління та випробувань космічних засобів є державною бюджетною установою, Головний центр спеціального контролю є його філією.
16. У період з 24 лютого 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить службу в Головному центрі спеціального контролю Національного центру управління та випробувань космічних засобів, що знаходиться в смт Городок, Житомирського району, Житомирської області, тобто у межах Житомирської області.
17. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 2022 року №117, виданою ОСОБА_1, який проходить службу в Головному центрі спеціального контролю НЦУВКЗ Державного космічного агентства України, останній приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у військовій частині НОМЕР_1 :
з 25 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року;
з 1 березня 2022 року до 7 квітня 2022 року.
18. У період з лютого 2022 по вересень 2022 року ОСОБА_1 не отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року (довідка Головного центру спеціального контролю НЦУВКЗ Державного космічного агентства України від 6 жовтня 2022 про грошове забезпечення).
19. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII
20. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі також - "Закон №2232-XII", у редакції на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
21. Частини перша - третя статті 2 Закону №2232-XII визначають, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
22. Частина четверта статті 2 Закону №2232-XII обумовлює, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
23. Частина десята статті 6 Закону №2232-XII встановлює, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, затверджується Президентом України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008
24. Пункт 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі також - "Положення №1153/2008", у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
25. Пункт 153 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України.
Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міністерства оборони України письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад.
На підставі письмового запиту Міністерством оборони України здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах.
Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України.
Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України.
Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міністерство оборони України.
26. Абзац 1 пункту 155 Положення №1153/2008 встановлює, що за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджений Указом Президента України від 3 травня 2017 року №126/2017
27. У розділі "Державне космічне агентство України" цього Переліку перебачено для заміщення військовослужбовцями 80 посад у представництвах генерального замовника - Державному космічному агентстві України, та 257 посад - у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів.
Положення про Державне космічне агентство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №281
28. Пункт 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №281, встановлює, що Державне космічне агентство України (ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.
29. Підпункт 10 пункту 10 цього Положення визначає, що голова Державного космічного агентства України призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.
Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, затверджене наказом Державного космічного агентства України від 24 січня 2020 року №7
30. Пункт 1.1 цього Положення визначає, що НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА.
31. Посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі (пункт 6.6 Положення №7).
32. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також - "Закон №2011-XII") установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
33. Частини перша - третя статті 9 Закону №2011-XII установлюють, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
34. Абзац 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
35. Абзац 3 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
36. Пункт 2 цієї Постанови установлює, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
37. Абзаци 1, 2, 3 пункту 1 цієї Постанови установлює, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.