ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 548/1302/20
Провадження № 51 - 2036 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
та в режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_6 ,
її захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020170330000240 від 02 червня 2020 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хорола Полтавської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк покарання вказано рахувати з часу її затримання, тобто з 02 червня 2020 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
02 червня 2020 року близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебувала в будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час у неї виник злочинний умисел, спрямований на вчинення вбивства свого малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті малолітньому ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в кухні житлового будинку в положенні стоячи та тримаючи малолітнього ОСОБА_8 на руках, лівою рукою притисла тіло останнього до свого тулубу, а правою рукою взяла за голову та двічі різко повернула її вбік, намагаючись зламати шийний відділ хребта. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 поклала малолітнього ОСОБА_8 на підлогу в кухні, після чого лівою рукою притиснула його тіло до підлоги, а правою рукою взяла за голову та ще раз різко повернула її вбік, намагаючись зламати шийний відділ хребта, внаслідок чого малолітній ОСОБА_8 знепритомнів. Після цього ОСОБА_6 , вважаючи, що малолітній ОСОБА_8 помер, залишила тіло останнього на підлозі в кухні, а сама пішла до сусідньої кімнати, де знаходився її чоловік ОСОБА_6 , та повідомила йому про те, що вчинила вбивство їх малолітнього сина.
Таким чином, ОСОБА_6 повністю виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки її чоловік ОСОБА_6 після отриманого від неї повідомлення невідкладно вжив заходи реанімаційного характеру для відновлення життєздатності дитини, після чого викликав працівників екстреної медичної допомоги, які доставили малолітнього ОСОБА_8 до КНП "Хорольська ЦРЛ", де йому було надано медичну допомогу.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 малолітній потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна в проекції лівої вилицевої кістки, лівого вуха та правої ступні, петехії (геморагічні висипання) обох вушних раковин та підшкірні крововиливи шийного відділу хребта, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 51 від 27.07.2020 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України у зв`язку з відсутністю в її діянні складу злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України. Вважає, що судами обох інстанцій не доведено поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_6 винна у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КПК України, по відношенню до свого малолітнього сина, оскільки не встановлено наявність у її діях усіх обов`язкових елементів складу цього злочину. Надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, звертає увагу зокрема на те, що усі дії ОСОБА_6 були спрямовані на допомогу своєму малолітньому сину, у якого був приступ спазмів, а не на його умисне вбивство. Зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував у вироку наявність у засудженої ОСОБА_6 мотиву щодо позбавлення страждань дитини протиправним заподіянням смерті малолітньому ОСОБА_8 та мети на позбавлення життя своєї дитини, а лише послався у вироку на підставу виникнення наміру на вчинення кримінального правопорушення - раптово, чим порушив вимоги ст. 91 ч. 1 п. 2 КПК України. Також наголошує на тому, що суди не дали відповідної оцінки доводам сторони захисту про те, що стан дитини на момент події був нормальним, а також тому, що виявлені у малолітнього ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли бути йому нанесені внаслідок дій його батька, який не має медичної освіти, з надання допомоги дитині.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у скоєнні закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим їй обвинуваченням суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні і на підтвердження її винуватості у вчиненні вказаного злочину у вироку обґрунтовано послався на такі докази.
Допитаний в судовому засіданні законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 повідомив обставини події, що сталася 02 червня 2020 року, за яких його дружина ОСОБА_6 сказала, що вбила їх дитину, зазначивши, що вона скрутила йому шию, та кричала, що він не має жити, оскільки буде інвалідом. При цьому він зазначив, що побачив сина ОСОБА_8 на підлозі в кухні непритомним, без ознак життя з синюватим кольором обличчя, з тілесними ушкодженнями у вигляді посиніння шиї та вушка, а також подряпиною на щоці. У зв`язку з цим він одразу почав робити сину штучне дихання, а коли син почав сопіти, притулив вухо до грудної клітки і почув як б`ється серце. Також показав, що дружина в цей час бігала за ним та повторювала, що син не має жити, а на його питання, що ти накоїла, відповідала, що шию йому скрутила, оскільки дитина буде інвалідом. Він надав пояснення про те, чому був змушений спочатку скрутити скотчем, а потім зв`язати мотузкою свою дружину ОСОБА_6 , оскільки вона постійно повторювала, що "дитина не має жити, "він буде інвалідом, буде лежачим", "добий" чи "убий" його. Також ОСОБА_6 розповів про свій шлюб з ОСОБА_6 , складні обставини, за яких народився син ОСОБА_8 , та повідомлену їм лікарями інформацію про стан здоров`я дитини, після чого дружина говорила, що краще б син помер під час пологів, ніж житиме з таким діагнозом. Аналогічні показання щодо обставин події 02 червня 2020 року ОСОБА_6 надав при проведенні з ним 10 червня 2020 року слідчого експерименту, зафіксованого відповідним протоколом з відеозаписом, який проведено з дотриманням вимог ст. 240 КПК України.
Свідок ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 , підтвердила такі його показання і вказала, що в день подій брат зателефонував їй та повідомив, що ОСОБА_6 вбила дитину, попросив викликати швидку медичну допомогу, оскільки вважав, що є ймовірність пошкодження хребців шиї дитини, після чого вона зателефонувала до швидкої і виїхала до нього. Крім того, свідок повідомила, що раніше, до подій 02 червня 2020 року, ОСОБА_6 після відвідування лікаря говорила про те, що краще б син помер під час пологів, ніж тепер.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є сестрою ОСОБА_6 , 02 червня 2020 року їй зателефонувала сестра ОСОБА_9 і повідомила, що ОСОБА_6 намагалася вбити ОСОБА_8 та просила швидше приїхати до брата в с. Бутівці. Коли вона прибула в будинок брата, там вже знаходилась фельдшер, ОСОБА_6 зв`язана лежала на ліжку, а маленький ОСОБА_8 лежав на дивані в іншій кімнаті, був фіолетового кольору, стогнав та не рухався. Також вона повідомила, що після приїзду швидкої допомоги ОСОБА_8 наділи комір на шию та госпіталізували до лікарні. Вона супроводжувала дитину та перебувала з ним у лікарні в реанімаційному відділенні 3-4 дні.
Свідок ОСОБА_13 , лікар Центру ПМСД Хорольського району, надав суду пояснення про те, що батьки дитини ОСОБА_8 уклали з ним декларацію на медичне обслуговування дитини. Йому відомо, що під час пологів у ОСОБА_8 були ускладнення, гіпоксія, а також проведені реанімаційні заходи. Також свідок повідомив, що на початку червня 2020 року йому зателефонував батько дитини та повідомив, що мати намагалась задушити дитину і ним були проведенні реанімаційні заходи - непрямий масаж серця та штучна вентиляція легень, на що свідок рекомендував ОСОБА_6 викликати швидку допомогу. Свідок також зазначив, що коли батьки приходили до нього на прийом, то дитина була плаксивою, у неї були спазми, в цей час батьки завжди правильно тримали дитину на руках - вертикально, однією рукою притримуючи таз, а іншою - спину в області лопаток ближче до шиї, голівка в цей час була закинутою назад, при цьому пояснив, що додаткову силу для утримання дитини застосовувати не потрібно, оскільки це могло призвести до болісних відчуттів.
Крім зазначених показань, суд також врахував показання свідка ОСОБА_14 , яка в суді пояснила, що працює приватним лікарем в приватному медичному кабінеті у м. Кременчук, куди в травні 2020 року зателефонував батько ОСОБА_8 та домовився з нею про прийом для огляду сина, повідомивши причини виниклої необхідності для консультації лікаря. Свідок повідомила, що під час прийому мама тримала дитину правильно та в неї не виникало питань з цього приводу. Дитина плакала та перебувала у спастичній позі, в гіпертонусі, вона вигибалась та закидала голову назад, дитина потребувала обстеження та лікування. Свідок зазначила, що у вказаному стані дитину не можна було примусово повернути в нормальний стан, у зв`язку із чим мамі було рекомендовано бережне відношення до дитини, погладжування. Крім інших деталей обстеження дитини, свідок також показала, що згодом їй зателефонувала мати дитини, поцікавилась чи зможе її син ходити та говорити, на що вона відповіла, що діагноз може бути підтверджений лише після 1 року.
Допитана під час судового розгляду ОСОБА_6 , хоч і заперечила те, що мала умисел на вбивство дитини, проте, окрім іншого, сказала, що можливо коли притискала дитину до себе, крутнула голову сину.
Також судом враховано і дано оцінку протоколу проведеного слідчого експерименту від 02.06.2020 року, який фіксувався на відеозапис, за участю підозрюваної ОСОБА_6 , під час якого вона детально пояснила про хворобу дитини, яка важко народилась, згодом почала відставати у розвитку, у зв`язку з чим педіатр порадив звернутись до невролога чи невропатолога, про неможливість потрапити на прийом 28.03.2020 року через карантин та втрату часу в лікуванні дитини, про невтішний діагноз - церебральний параліч в тяжкій формі, про який повідомила лікар в м. Кременчук, про виснажливу поїздку для здачі аналізів до м. Полтави 01.06.2020 року і заміну ліків дитині після аналізів та енцефалограми, про важку ніч на 02.06.2020 року у зв`язку з тим, що дитина постійно прокидалась, постійні думки про діагноз дитини, лікування, хвилювання через те, що він скоріше за все стане інвалідом і необхідність у дороговартісному лікуванні. Також під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_6 розповіла та показала на місці про обставини подій, що відбувались після 07-00 год. 02.06.2020 року, зокрема і про те, де і як ходила з дитиною по приміщенню житлового будинку, заспокоюючи, де в кухні після того як син дьорнувся і розплакався, маючи бажання, щоб йому не було боляче та щоб він заспокоївся, взяла його за голову один раз, потім другий та мабуть крутнула, але точно це не пам`ятає.
Приймаючи рішення в частині оцінки наявних у малолітнього ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та способу їх нанесення йому, судом у вироку встановлено, що 02 червня 2020 року його було оглянуто безпосередньо після подій за місцем проживання в АДРЕСА_2 , фельдшером, а після цього - лікарями Екстреної медичної допомоги. Згідно даних карти виїзду швидкої медичної допомоги № 101957 від 02.06.2020 року, йому встановлений попередній діагноз: черепно-мозкова травма ? (травма шиї) ?; скарги наступні: зі слів родичів мама душила дитину за шию, дитина плаксива, синюшність шкіряних покровів. Працівниками екстреної медичної допомоги дитина була госпіталізована до Хорольської центральної районної лікарні 02 червня 2020 року, поміщена в реанімаційне відділення, і ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні до 18 червня 2020 року.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 51 від 27.07.2020 року у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна в проекції лівої вилицевої кістки, лівого вуха та правої ступні, петехії (геморагічні висипання) обох вушних раковин та підшкірні крововиливи шийного відділу хребта, які могли утворитися від здавлювання даних ділянок між тупими предметами. Дані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин та в строк, вказані в описовій частині постанови (02.06.2020 року близько 8-00 год., коли ОСОБА_6 , "перебуваючи в положенні стоячи, взяла останньо