ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 754/8816/22
провадження № 51-2155 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника особи, стосовно якої
закрито кримінальне провадження ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021100030003437 від 24 грудня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 30 жовтня 2023 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 , закрив кримінальне провадження № 12021100030003437 від 24 грудня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Вказану ухвалу місцевого суду прокурор оскаржив в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2023 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги зазначає, що:
• суди дійшли необґрунтованого висновку про закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки неправильно обрахували строки, передбачені ст. 219 КПК України. Водночас суди помилково послались на необхідність у виділеному кримінальному провадженні додатково повідомляти особі про підозру у вчиненні злочину;
• поза увагою суди залишили те, що апеляційний суд в ухвалі від 28 грудня 2021 року, якою було скасовано ухвалу місцевого суду про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_9 , раніше надавав оцінку обставинам щодо дотримання правоохоронними органами строків, передбачених ст. 219 КПК України. Крім того, суди не звернули увагу на зупинення строків досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Наголошує, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скеровано до місцевого суду в межах строку досудового розслідування;
• судами не досліджені оригінали документів, які підтверджують дотримання органом досудового розслідування строків, передбачених ст. 219 КПК України;
• ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає приписам ст. 419 КПК України.
У поданій касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги зазначає, що:
• апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що орган досудового розслідування направив обвинувальний акт поза межами строків, передбачених ст. 219 КПК України. Поза увагою суду залишились внесені Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» № 3509-ІХ від 08 грудня 2023 року зміни щодо порядку обрахування строків досудового розслідування
• ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає приписам ст. 370, 419 КПК України.
На адресу Верховного Суду адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , направив заперечення на касаційні скарги прокурорів, в яких просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційні скарги та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційних скарг прокурорів, просив залишити увалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Водночас наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту положень ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За результатами перевірки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від указаного вище обов`язку.
Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту (Ruiz Torija v. Spain, 09 December 1994, §29, SeriesA, no.303-A). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (Van de Hurk v. the Netherlands, 19 April 1994, §61, Series A, no.288), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (Boldea v. Romania, 15 February 2007, §