ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 172/256/22
провадження № 51-51км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 2 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131530000204, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 115 КК - на строк 12 років; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, всупереч вимог законодавства, що регламентує порядок проходження військової служби, вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а також носіння, зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, за таких обставин.
Так, 27 липня 2021 року приблизно о 19:00 ОСОБА_7 , якому було видано для службового використання вогнепальну зброю - АКС-74 (№ НОМЕР_1 ) з чотирма магазинами спорядженими набоями, разом з військовослужбовцями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , знаходячись в бліндажу взводно-опорного пункту, що розташований на бойових позиціях ЗСУ, вживали спиртні напої.
В подальшому, приблизно о 24:00 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , котрі перебували в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті непорозуміння, виник побутовий конфлікт, який переріс у сварку, в ході якої ОСОБА_9 ударив по дерев`яному табурету, на якому сидів ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на підлогу. Тоді, ОСОБА_10 , з метою залагодження конфлікту, запропонував ОСОБА_9 вийти на подвір`я, куди вони вийшли та, відійшовши приблизно на 10 м від бліндажу, стали спілкуватись. В цей час у ОСОБА_7 виник умисел спрямований на умисне вбивство ОСОБА_9 , і він, виходячи з бліндажу, взяв з собою закріплену за ним автоматичну зброю.
Далі, ОСОБА_7 , знаходячись біля входу до бліндажу, реалізуючи вищевказаний умисел, зняв з запобіжника автоматичну зброю АКС-74, дослав патрон в патронник, направив зброю в ОСОБА_9 , крикнув останньому «Я тебе завалю» та здійснив один постріл в ОСОБА_9 , чим спричинив йому вогнепальне сліпе кульове поранення грудної клітки і живота з вогнепальним переломом 7 ребра справа, 11 ребра зліва та розривом печінки, вогнепальне наскрізне кульове поранення правої верхньої кінцівки, гостру крововтрату, в результаті чого настала його смерть.
Подальшу протиправну діяльність ОСОБА_7 було припинено ОСОБА_12 , котрий перебував поблизу, підбіг та, із застосуванням фізичної сили, вибив зброю з рук ОСОБА_7 , який під час цього здійснив один постріл угору.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового розслідування час та спосіб, без передбаченого законом дозволу придбав ручні осколкові гранати РГД-5 та РГ-42, а також запали УЗРГМ та УЗРГМ-2. При цьому, усвідомлюючи, що вони у конструктивному поєднанні є бойовими припасами і не перебувають на обліку, керівництву військової частини, органам військового управління та поліції про вказаний факт не повідомив, на облік їх не поставив, та діючи умисно зберігав вказані гранати і запали у бліндажі.
27 липня 2021 року приблизно о 24:00 ОСОБА_7 , після вбивства ОСОБА_9 , захвативши з собою вищевказані гранати і запали, з місця вчинення злочину зник, проте 28 липня 2021 року приблизно о 4:30 повернувся з ними у руках, тим самим ОСОБА_7 носив гранати і запали без передбаченого законом дозволу та у подальшому залишив їх у бліндажі, де їх цього ж дня за місцем розміщення бліндажу було виявлено та вилучено в ході огляду місця події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 119 КК і призначити йому покарання у виді позбавлення волі у мажах санкції вказаної частини статті. Вважає, що рішення судів є незаконними та необґрунтованими, оскільки в їх основу покладено недопустимі докази, яким дано неправильну оцінку, та які не підтверджують вину засудженого у вчинені інкримінованих злочинів (зокрема, показання свідків, протоколи слідчих експериментів тощо). Крім іншого зазначає, що судом порушено право засудженого на захист, при цьому не проаналізовано показання ОСОБА_7 про те, що його дії були спонтанною відповіддю на неправомірну поведінку потерпілого, однак вбивати його він не хотів, та з метою налякати останнього здійснив постріл без прицілювання. Крім того, захисник просить виправдати ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення. Вважає, що судом не було встановлено, що саме ОСОБА_7 придбав, носив та зберігав необліковані гранати, а 28 липня 2021 року повернувся із ними в руках. Стверджує, що ухвала апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, а судом в супереч ст. 404 КПК, не було повторно досліджено всіх доказів, про які просив захист.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судове рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурори заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Водночас, в суді першої інстанції ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК визнав частково, а в подальшому зазначив, що вину визнає, оскільки ОСОБА_9 загинув, розуміє це, ознайомившись з матеріалами справи. Визнав, що міг здійснити постріл, щиро кається. При цьому пояснив, що потерпілий був напідпитку, лаявся, нічого не пояснюючи раптово вдарив його ногою у груди, від чого він впав з лавки. ОСОБА_11 допоміг йому піднятись, а ОСОБА_10 почав витягувати ОСОБА_9 з бліндажу, оскільки останній намагався битися. ОСОБА_7 сказав, що завтра на позиції поговоримо нормально про все, що турбує, на що потерпілий сказав «Прийдеш - завалю». Що було далі він не пам`ятає, ні як взяв до рук зброю, ні момент пострілу. Прийшов до тями зранку. Також зазначив, що у його зброї був кліматор, в день події він алкоголь не вживав, а стан сп`яніння пояснив тим, що вранці на кухні пункту побачив кружку з рідиною та випив її, але в ній була не вода, а горілка. Вину за ч. 1 ст. 263 КК ОСОБА_7 не визнав та пояснив, що коли він заїхав на позицію, ці гранати вже були в бліндажі, однак визнав, що вони не перебували на обліку. Чи були у нього гранати при собі не пам`ятає. Про те, що гранати були в бліндажі знає керівництво та бійці.
Разом з тим, версія розвитку подій, на якій наполягав засуджений, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінальних правопорушень та на підтвердження винуватості ОСОБА_7 обґрунтовано послався на показання: свідка ОСОБА_13 , котрий пояснив, що на взводно-опорному пункті відбулось поранення військовослужбовця ОСОБА_9 , а на місці події він побачив потерпілого в поганому стані та відвіз його до медичного пункту, але наскільки йому відомо ОСОБА_9 помер. Від ОСОБА_12 дізнався, що постріл зробив ОСОБА_7 . Також зазначив, що коли ОСОБА_7 повернувся, у нього при собі були дві гранати, які він віддав. При цьому свідок пояснив, що гранати він не видавав і взагалі гранати РГД-5 та РГ-42 не перебувають на озброєнні у ЗСУ; свідка ОСОБА_14 , котрий пояснив, що по вказівці керівництва опитував ОСОБА_12 , який повідомив, що 27 липня 2021 року знаходячись в бліндажі, почув як між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виникла суперечка, під час якої ОСОБА_10 і ОСОБА_9 вийшли на вулицю. Через деякий час почув постріл і бачив, як в руках ОСОБА_7 була зброя. Про гранати у ОСОБА_7 , ОСОБА_12 стало відомо пізніше зі слів співслуживців; свідка ОСОБА_15 , котрий пояснив, що вранці 28 липня 2021 року на місці події був ОСОБА_7 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_7 пояснив, що вони вживали алкогольні напої та відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_9 вдарив ногою табуретку, на який він сидів, від чого він впав, потім вони вийшли з бліндажа та ОСОБА_7 вистрілів з автомата. Поруч знаходились ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , котрі обеззброїли ОСОБА_7 та надавали допомогу потерпілому. ОСОБА_7 зібрав речі та пішов, через деякий час організували пошукові заходи, але останній повернувся на місце події самостійно. Свідок зазначив, що під час виїзду на місце біля бліндажу було виявлено дві гранати, які ОСОБА_13 вилучив у ОСОБА_7 , та було з`ясовано, що підрозділу гранати не видавались. ОСОБА_7 повідомив, що знайшов гранати на позиціях військової частини та зберігав у особистих речах, про виявлення необлікованої зброї або боєприпасів повинен був повідомити керівництву частини. Також підтвердив, що подія відбулась під час перемир`я, тому іншої зброї, окрім стрілецької військовослужбовці не повинні мати, щоб не провокувати до застосування. На той час бойові дії не велись; свідка ОСОБА_10 , котрий пояснив, що ОСОБА_9 вдарив по лавці, від чого ОСОБА_7 впав, він розборонив їх та вивів ОСОБА_9 на вулицю. В цей час почув голос ОСОБА_7 «Я тебя завалю» та постріл, ОСОБА_9 впав. Він покликав медика, надавали потерпілому медичну допомогу. Додатково пояснив, що автомат ОСОБА_7 мав кліматорний приціл; свідка ОСОБА_16 , який зазначив, що свідком події не був та про її обставини дізнався від ОСОБА_10 . Також зазначив, що коли зустрівся з ОСОБА_7 відчув від нього перегар.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: протокол огляду місця події з додатком (оглянуто місцевість, бліндаж, вилучено зброю - автомати, набої, магазини до автоматів, стріляні гільзи, гранати, мобільні телефони); протокол огляду трупа ОСОБА_9 з фототаблицею; роздавально-здавальну відомість боєприпасів (встановлено, що ОСОБА_7 отримав 120 патронів); довідку матеріального забезпечення (гранати РГ-42 на озброєнні ЗСУ не перебувають, а гранати РГД-5 підрозділ не отримував); протоколи слідчих експериментів з додатками ( ОСОБА_12 показав та продемонстрував яким способом ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство потерпілого. ОСОБА_10 розказав та показав обставини події 27 липня 2021 року); матеріали проведення службового розслідування; лікарське свідоцтво про смерть; висновки експерта від 6 вересня та 1 листопада 2021 року (крім іншого, встановлені тілесні ушкодження у потерпілого, а також те, що вони могли утворитись від одного пострілу з невстановленої вогнепальної зброї. Ушкодження мають ознаки тяжких тілесних і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Причиною смерті стало вогнепальне сліпе кульове поранення грудної клітки і живота з вогнепальними переломом 7 ребра справа, 11 ребра зліва та розривом печінки, вогнепальне наскрізне кульове поранення правої верхньої кінцівки, гостра крововтрата. Враховуючи обставини справи та кулю, виявлену при експертизі трупу ОСОБА_9 , не виключено, що вказані ушкодження могли утворитися від пострілу з автомату АКС-74); висновок експерта від 13 серпня 2021 року (встановлено, що наданий на дослідження автомат «АКС-74» (№ НОМЕР_1 ) є вогнепальною зброєю, а надана на дослідження куля стріляна з вказаного автомата); висновок експерта від 9 серпня 2021 року (встановлено, що надані на дослідження предмети, а саме корпус ручної осколкової гранати РГ-42 та корпус ручної осколкової гранати РГД-5 з двома запалами типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), у конструктивному поєднанні, будуть являтися бойовими припасами - ручними осколковими гранатами РГ-42 та РГД-5. Вказані об`єкти придатні для вибуху); висновок судово-психіатричної експертизи від 5 серпня 2021 року (встановлено, що ОСОБА_7 в період часу, який відноситься до кримінального правопорушення, хронічним психічним захворюванням, слабоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав, в тимчасовому хворобливому стані не знаходився, перебував у простому алкогольному сп`янінні у особистості акцентуйованної за збудливим типом, що не позбавляло його здатності усвідомлювати дії та керувати ними. В даний час яким-небудь психічним захворюванням не страждає).
Крім того, судом було досліджено висновок судово-психіатричної експертизи від 6 квітня 2023 року, що була проведена за клопотанням сторони захисту, відповідно до якої ОСОБА_7 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво вплинули на характер його поведінки в досліджуваній ситуації. У досліджуваний період він не перебував у стані фізіологічного афекту або будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який міг суттєво вплинути на його свідомість та поведінку. На даний час ОСОБА_7 на будь-який психічний розлад не страждає та за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а також у носінні, зберіганні бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК.
Водночас, суд критично оцінив показання засудженого про те, що гранати перебували у бліндажу і їх бачили інші військовослужбовці та командири, а тому він не визнає вину за ч. 1 ст. 263 КК. При цьому, суд послався на показання свідка ОСОБА_15 , котрий