1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 824/27/24

провадження № 61-9080ав24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

секретаря судового засідання - Коржа А. А.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ІНФОРМАЦІЯ_2. (ІНФОРМАЦІЯ_3),

боржник - ІНФОРМАЦІЯ_4" -ІНФОРМАЦІЯ_5),

за участю:

представника стягувача - ОСОБА_3.,

представника боржника - ОСОБА_4.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4" - ІНФОРМАЦІЯ_5" на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року під головуванням судді Гуля В. В. у справі за заявою ІНФОРМАЦІЯ_2. (ІНФОРМАЦІЯ_3) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року у справі № 349/2022 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2. до ІНФОРМАЦІЯ_4" - ІНФОРМАЦІЯ_5" про стягнення заборгованості, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У березні 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2. в якій представник заявника просив:

- визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня

2024 року у справі № 349/2022, місце арбітражу: Київ, Україна, одноособовий арбітр Олег Подцерковний, про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4" - ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_8 на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, а всього 1 393 157,55 доларів США;

- видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

від 29 січня 2024 року у справі № 349/2022, місце арбітражу: Київ, Україна, одноособовий арбітр Олег Подцерковний, про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4" - ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_8 на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, а всього

1 393 157,55 доларів США;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4" - ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514 грн.

В обґрунтування заяви зазначав, що 09 січня 2019 року компанія ІНФОРМАЦІЯ_2. та ІНФОРМАЦІЯ_4" - ІНФОРМАЦІЯ_5" (далі - ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5") уклали Агентську угоду № НОМЕР_2, відповідно до якої агент (ІНФОРМАЦІЯ_2.), як комерційний посередник, взяв на себе зобов`язання здійснити необхідні заходи (виконати роботи, надати фактичні послуги) від імені, в інтересах, за рахунок та під контролем компанії (ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5") з метою укладання (організації укладання) та подальшого виконання зовнішньоекономічних угод (надалі - контрактів, додаткових угод (додатків) до вже укладених контрактів), а відповідач за роботи (послуги), що надаються, зобов`язується виплачувати агенту, за умови отримання відповідних коштів на свій рахунок, винагороду (в залежності від обсягу робіт (послуг) - повну, часткову або остаточну) за всіма контрактами, додатковими угодами (додатками до вже укладених контрактів), що укладені за сприяння агента.

Позивач виконав свої зобов`язання за Агентською угодою, діючи як комерційний посередник відповідача на території Королівства Саудівської Аравії, сприяв укладенню між відповідачем та компанією "ІНФОРМАЦІЯ_6" (замовник) контракту від 12 лютого 2019 року

№ НОМЕР_1 на поставку ІНФОРМАЦІЯ_7, але відповідач свої зобов`язання з оплати агентських послуг не виконав.

Оскільки останній акт прийому-здачі наданих послуг був підписаний сторонами 10 жовтня 2019 року, оплата мала бути здійснена протягом 90 днів, тобто до 08 січня 2020 року, проте відповідач не здійснив оплату протягом передбаченого строку.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України рішенням від 29 січня 2024 року стягнув з ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_8 на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, а всього

ІНФОРМАЦІЯ_16 віднесений на позивача.

Посилається на те, що станом на день звернення з цією заявою до суду ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" добровільно не виконало рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

від 29 січня 2024 року.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду, ухвалених як судом першої інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2024 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_2. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

від 29 січня 2024 року задовольнив.

Визнав і надав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня

2024 року у справі № 349/2022, місце арбітражу: Київ, Україна, одноособовий арбітр Олег Подцерковний, про стягнення з ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_9 заборгованості,

ІНФОРМАЦІЯ_10.

Видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

від 29 січня 2024 року у справі № 349/2022, місце арбітражу: Київ, Україна, одноособовий арбітр Олег Подцерковний, про стягнення з ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_8 на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, а всього

1 393 157,55 доларів США.

Стягнув з ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. судовий збір за подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року у розмірі 1 514 грн.

Задовольняючи заяву ІНФОРМАЦІЯ_2. Київський апеляційний суд, який діяв як суд першої інстанції, виходив із того, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня

2024 року набуло законної сили та є обов`язковим для виконання.

Надаючи відповідь на аргументи боржника про відсутність підстав для задоволення заяви стягувача у зв`язку із порушенням рішенням арбітражного суду публічного порядку суд зазначив, що визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно, це рішення поширює свою дію тільки на боржника.

Спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" ОСОБА_5 у червні 2024 року звернувся до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року в якій просив оскаржену ухвалу скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_2. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня

2024 року у справі № 349/2022 на період дії введеного в Україні воєнного стану відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Представник ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" зазначає, що Київський апеляційний суд, як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Вказує, що висновки Київського апеляційного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 519/15/17.

Вказує, що ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" задіяне у ІНФОРМАЦІЯ_11.

Представник заявника зауважує, що виконання рішення буде відбуватись за рахунок коштів, що знаходяться на відкритому у Державній казначейській службі України рахунку. Ці кошти отримані від органів державної влади, що призведе до зупинення закупівлі товарів ІНФОРМАЦІЯ_25

Додатково наголошує на тому, що визнання і надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду суперечить публічному порядку, оскільки загрожує ІНФОРМАЦІЯ_12.

Відповідно до Звіту про фінансові результати боржника за 2023 рік фінансові показники ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" становлять ІНФОРМАЦІЯ_13, а якщо фактично буде наданий дозвіл на стягнення коштів у розмірі, стягнутому рішенням арбітражного суду, який еквівалентний ІНФОРМАЦІЯ_14 підприємство опиниться у скрутному становищі.

Додатково зауважує, що боржник просить відмовити у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення арбітражного суду саме на період дії в Україні воєнного стану, адже саме в цей період дії з примусового виконання рішення завдасть шкоди ІНФОРМАЦІЯ_20

Відзив на апеляційну скаргу

У липні 2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 адвоката ОСОБА_3. надійшов відзив на апеляційну скаргу, подану на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року в якому представник стягувача посилається на необґрунтованість доводів скарги та вказує на законність постановленої апеляційним судом ухвали.

Зазначає, що аргументи апеляційної скарги про те, що допущене до виконання арбітражне рішення суперечить публічному порядку не обґрунтовані, оскільки рішення не стосується суспільних, економічних та соціальних основ держави, не загрожує її ІНФОРМАЦІЯ_21, а ухвалене стосовно обов`язків боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту й поширює свою дію виключно на боржника.

Вказує, що необґрунтована відмову у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року у справі

№ 824/27/24 та витребував її матеріали з Київського апеляційного суду.

Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2024 року закінчив підготовчі дії у справі та призначив її до судового розгляду на 12 вересня 2024 року.

Позиція сторін у суді апеляційної інстанції

У судовому засіданні представник ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

09 січня 2019 року компанія ІНФОРМАЦІЯ_2. та ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" уклали Агентську угоду № НОМЕР_2, відповідно до якої агент (ІНФОРМАЦІЯ_2.), як комерційний посередник, бере на себе зобов`язання здійснити необхідні заходи (виконати роботи, надати фактичні послуги) від імені, в інтересах, за рахунок та під контролем компанії (ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5") з метою укладання (організації укладання) та подальшого виконання зовнішньоекономічних угод (надалі - контрактів, додаткових угод (додатків) до вже укладених контрактів), а відповідач за роботи (послуги), що надаються, зобов`язується виплачувати агенту, за умови отримання відповідних коштів на свій рахунок, винагороду (в залежності від обсягу робіт (послуг) - повну, часткову або остаточну) за всіма контрактами, додатковими угодами (додатками до вже укладених контрактів), що укладені за сприяння агента.

Згідно із статтями 1.1 та 1.2 Агентської угоди позивач повинен був надати відповідачу агентські послуги на території Королівства Саудівська Аравія, надавши відповідачу підтримку в укладенні та подальшому виконанні зовнішньоекономічних угод.

Позивач виконав свої зобов`язання за Агентською угодою, діючи як комерційний посередник відповідача на території Королівства Саудівської Аравії, сприяв укладенню між відповідачем та компанією "ІНФОРМАЦІЯ_6" (замовник) контракту від 12 лютого 2019 року № НОМЕР_1 на поставку ІНФОРМАЦІЯ_15, але відповідач свої зобов`язання з оплати агентських послуг не виконав.

Зокрема, 14 лютого 2019 року та 26 червня 2019 року сторони уклали додаткові угоди № 1 та № 2.

Під час виконання контракту від 12 лютого 2019 року № НОМЕР_1 позивач та відповідач уклали 5 актів прийому-здачі наданих послуг на підтвердження того, що відповідна частина агентських послуг була надана позивачем та прийнята відповідачем.

Останній акт прийому-здачі наданих послуг був підписаний сторонами

10 жовтня 2019 року, оплата мала бути здійснена протягом 90 днів, тобто до 08 січня 2020 року, проте відповідач не здійснив оплату протягом передбаченого строку.

Арбітражним застереженням, що було внесено до пункту 8 Агентської угоди від 09 січня 2019 року № НОМЕР_2 сторони передбачили, що відносини між Компанією та Агентом засновуються на взаємній довірі. Сторони намагатимуться вирішити будь-які спірні питання, що виникають між ними, дружнім шляхом та в дусі співпраці.

Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього Контракту або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті згідно з його Регламентом.

Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України.

Арбітражний суд складається з одноособового арбітра.

Місцем проведення засідання Арбітражного суду є м. Київ, Україна.

Мовою арбітражного розгляду є англійська.

Київський апеляційний суд встановив, що зазначене арбітражне застереження є арбітражною угодою, яка укладена сторонами у письмовій формі у вигляді самостійного структурного елемента Агентської угоди та відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та частини першої статті 4 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

У зв`язку з порушенням ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" умов Агентської угоди від 09 січня 2019 року № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. звернулося до Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення заборгованості.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України рішенням від 29 січня 2024 року стягнув з ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_8 на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, а всього

ІНФОРМАЦІЯ_16 відніс на позивача.

З надісланої 02 жовтня 2024 року представником стягувача до Верховного Суду копії витягу з торгового реєстру при Міському суді у м. Празі, розділ С, справа № 246547 вбачається, що компанія ІНФОРМАЦІЯ_2. має організаційно-правову форму - товариство з обмеженою відповідальністю, директором компанії починаючи з 03 березня 2016 року є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала Київського апеляційного суду - залишенню без змін з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тлумачення статей 459, 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви щодо його визнання.

Заперечуючи проти задоволення заяви про визнання й надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року у справі

№ 349/2022 ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" послалося на те, що таке рішення порушує публічний порядок України, вказуючи при цьому, що підприємство має особливий статус, є ІНФОРМАЦІЯ_22, яке забезпечує укладення контрактів на закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_17, а стягнення грошових коштів у такому розмірі спричинить втрату зупинення діяльності підприємства та призведе до втрати коштів не тільки боржником, а і державою, оскільки закупівля ІНФОРМАЦІЯ_18 здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) вказав, що застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року у справі № 349/2022 не стосується суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, не загрожує її ІНФОРМАЦІЯ_21, а ухвалене стосовно обов`язків відповідача як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту й поширює свою дію виключно на боржника.

Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), а зі змісту агентської угоди не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не порушується.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право", частини другої статті 78 Закону України "Про виконавче провадження" в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства ІНФОРМАЦІЯ_23 внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора/окупанта або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа рф.

Відомостей про те, що компанія ІНФОРМАЦІЯ_2. пов`язана з державою-агресором або її громадянами матеріали справи не містять, а боржник на такі обставини не посилався та їх не доводив.

Сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України.

Посилання представника боржника у апеляційній скарзі на те, що майновий стан ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" менший ніж сума до виплати, визначена у рішенні арбітражного суду не є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Українина території України.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що сторона боржника не довела наявність підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, зокрема в тій частині, що це рішення суперечить публічному порядку України.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з пунктом 10-2 Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в період дії воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства ІНФОРМАЦІЯ_23 визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення за рішенням арбітражного суду заборгованості з підприємства ІНФОРМАЦІЯ_19 не є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання цього рішення на території України, оскільки введення воєнного стану не звільняє ДП ДГЗП "ІНФОРМАЦІЯ_5" від обов`язку з виконання грошових зобов`язань перед контрагентами, проте таке рішення тимчасово не підлягає виконанню в зв`язку з зупиненням вчинення виконавчих дій до закінчення воєнного стану.

За таких обставин задоволення заяви ІНФОРМАЦІЯ_2.про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 січня 2024 року у справі № 349/2022 жодним чином не вплине на ІНФОРМАЦІЯ_24

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 824/87/22 (провадження № 61-11639ав22).

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 519/15/17 колегія суддів відхиляє, оскільки у наведеній справі касаційний суд встановив факт порушення заявником підпункту "a" частини першої статті V Нью-Йоркської конвенції та констатував, що недотримання заявником формалізованих вимог щодо оформлення такого клопотання з доданими до нього документами унеможливило його розгляд судом за встановлених обставин. Зазначені документи, додані до клопотання, мали бути відповідним чином посвідчені з дотриманням вимог посвідчення, що визначені у Нью-Йоркській конвенції та національному законодавстві, а тому фактичні обставини у справі, яка є предметом апеляційного перегляду Верховним Судом та у наведеній заявником справі не однакові.

Отже, встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ІНФОРМАЦІЯ_2


................
Перейти до повного тексту