ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 607/18829/22
провадження № 51-3200км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211060000150, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1 ), засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
І. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що висновок експерта № 561 від 29 вересня 2022 року є науково необґрунтованим, не підтвердженим об`єктивними даними, складеним з порушенням методичних вимог та таким, що не відповідає нормам законодавства про судову експертизу.
Вказує, що судовий експерт у судовому засіданні не змогла пояснити відсутність у вказаному висновку експерта посилання на методики, які були застосовані у дослідженні, отримані результатів та експертної оцінки медичних документів потерпілого та не спростувала відсутність відповідей на питання №2 постанови про механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень. Крім того, під час допиту експерт підтвердила використання ксерокопії медичних документів при складанні цього висновку, що суперечить Наказу №6 від 17 січня 1995 року МОЗ України, яким затверджено інструкцію про проведення судово-медичної експертизи.
Зазначає, що міським судом було безпідставно відхилено клопотання захисника про призначення комісійної судово-медичної експертизи, для підтвердження обставин, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Вважає, що стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7, а суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки цим порушенням.
Прокурор надіслав заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
ІІ. Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 (два) роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн та 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Як установлено судами, 16 серпня 2022 року близько 16:10 водій ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем марки "Renault" моделі "Megane" р.н. НОМЕР_1, рухався з одним пасажиром по другорядній дорозі по вул. Івана Франка в с. Товстолуг, Тернопільського району, Тернопільської області.
Порушуючи вимоги пунктів 2. З "б", "д" Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР України), водій ОСОБА_7, під час руху не був достатньо уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Так, рухаючись на автомобілі марки "Renault" моделі "Megane" р.н. НОМЕР_1, другорядною дорогою наближаючись до нерегульованого перехрестя із головною дорогою вул. Л. Українки в с. Товстолуг Тернопільського району Тернопільської області, водій ОСОБА_7 не виконав вимоги п. 1.10 (в частині значення терміну "дати дорогу") ПДР України. Порушуючи вимоги п. 16.3 та 16.11, ПДР України, в`їжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, водій ОСОБА_7 не надав дороги автомобілю марки "Volkswagen" моделі "Passat" р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8, який рухався головною дорогою по вул. Лесі Українки в с. Товстолуг Тернопільського району, у напрямку до с. Великі Гаї Тернопільського району, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів, внаслідок якого ОСОБА_8, отримав тілесні ушкодження, які за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров`я належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_7, вимог п. п. 2.3. (б, д); 1.10, 16.3, 16.11. ПДР України перебувають у причинному зв`язку із настанням даної ДТП та спричиненням потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
IV. Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи судові рішення стосовно ОСОБА_7, дотрималися зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи касаційної скарги захисника, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Суд першої інстанції, оцінивши відповідно до статті 94 КПК України докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні.
Мотивуючи свій висновок, суд першої інстанції послався на ряд доказів, в тому числі на висновок експерта № 561 від 29 вересня 2022 року.
Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6, доводи якої є аналогічними наведеним доводам його касаційної скарги, апеляційний суд дійшов переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості і доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Що стосується доводів захисника про відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи для підтвердження ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_8, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони були предметом перевірки апеляційного суду та не знайшли свого підтвердження.
Так, суд апеляційної інстанції, оцінюючи зазначений довід сторони захисту, вказав, що на підставі постанови старшого слідчого СВ відділення № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 від 30 серпня 2022 року у кримінальному провадженні
№ 12022211060000150 від 17 серпня 2022 року за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України було призначено судово-медичну експертизу на предмет тілесних ушкоджень у ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Експертизу проводила лікар ОСОБА_10 - судово-медичний експерт першої кваліфікаційної категорії, яка має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю "судово-медична експертиза" (свідоцтво № 06, видане ЕКК ТОБСМЕ 18 січня 2019 року) та стаж експертної роботи тривалістю 19 років. Експерт була попереджена про настання відповідальності за ст.ст. 384, 385 КК України.
Відповідно до висновку експерта № 561 від 29 вересня 2022 року - за даними вивчених медичних документів, у ОСОБА_8 при зверненні 16 серпня 2022 року по медичну допомогу в КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" та подальшому амбулаторному лікуванні в поліклініці № 1 КНП "Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр" ТМР, а також за даними клінічного обстеження і результатів інструментальних досліджень, було встановлено травму лівого плечового поясу у виді закритого пошкодження ключично-акроміального зчленування з підвивихом (неповним вивихом) ключиці і гематомою м`яких тканин в його ділянці. Із зовнішніх ушкоджень у ОСОБА_8 було відмічене садно лівого стегна.
При судово-медичній експертизі 30 серпня 2022 року у ОСОБА_8 виявлені синець передньої поверхні грудей і синець ділянки правого гомілко-ступневого суглоба.
Вид та морфологічні властивості виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень свідчать про їх утворення від дії тупих предметів незадовго до його звернення по медичну допомогу, не виключено у вказаний в постанові термін.
У висновку зазначено, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров`я належать до середньої тяжкості - п. п. 2.2.1, 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень".
Крім того, як зазначив апеляційний суд, в суді першої інстанції експерт
ОСОБА_10 надала роз`яснення, що всі надані документи, а саме копії медичних документів, які були направлені слідчим та витребовувалися у нього, вивчались із лікарем рентгенологом. Оригінали медичних документів не витребовувалися, оскільки копій таких документів достатньо для проведення належної та допустимої експертизи. Ця експертиза не доручалася лікарю рентгенологу тому, що участі у визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого він не брав. Для встановлення того, що, у даному випадку, в потерпілого було порушено анатомічну цілісність, що вказує на тривалий розлад, який становить більше 21 дня, консультації іншого лікаря, експерт не потребувала.
Отже, дослідивши висновок експерта № 561 від 29 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції, правильно зазначив про те, що висновок експерта є обґрунтованим, належним, допустимим доказом, отриманим в порядку встановленому кримінальним процесуальним законом.
Що стосується поданої захисником до суду першої інстанції рецензії від 27 січня 2023 року на висновок експерта, відповідно до якої висновок судового експерта № 561 від 29 вересня 2022 року є науково необґрунтованим та непідтвердженим об`єктивними даними, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності дій місцевого суду, який не взяв вказану рецензію до уваги.
Так, відповідно до ст. 84 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з вимогами ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №335/5 - підставою для рецензування висновків судових експертів, проєктів висновків - є договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, тому рецензування висновків судових експертів не є метою спростування чи підтвердження цих висновків, а запроваджене з метою визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.
За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що рецензія, на яку посилається захисник, не є джерелом доказів, передбачених КПК України, а є суб`єктивною думкою особи, яка її склала, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення комісійної судово-медичної експертизи.
Також апеляційний суд обґрунтовано спростував і доводи захисника про те, що у висновку експерта відсутнє посилання на методики при проведенні експертного дослідження, не надано відповіді на питання щодо механізму утворення тілесних ушкоджень та щодо використання ним копій медичних документів.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень була проведена судово-медичним експертом методом ознайомлення з обставинами справи, медичного обстеження потерпілого, вивченням медичних документів та складання медичного висновку, і оскільки експерт самостійно обирає засоби і методи дослідження, та, як ствердила експерт, особливих методик вона не застосовувала.
Щодо використання експертом копій медичних документів, то відповідно до 4.4 Наказу МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року - при проведенні судово-медичної експертизи не забороняється використовувати копії та виписки медичних документів.
Також, апеляційним судом було вказано на те, що експертом була надана відповідь щодо механізму утворення тілесних ушкоджень, зокрема у п. 2 висновку експерта вказано, що виявлені у ОСОБА_8 ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до його звернення по медичну допомогу.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені у вироку докази переконливо свідчать про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286КК України.
Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив усі викладені у ній доводи, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. З такими висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, захисник у касаційній скарзі не навів.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних рішень, Суд не встановив.
Отже, підстави для скасування судових рішень, призначення нового розгляду в суді першої інстанції та задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд