Постанова
Іменем України
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/2595/22
провадження № 51-1053км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в кримінальному провадженні № 12021100010002858 за обвинуваченням
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки
м. Сковородіно Амурської області росії, зареєстрованої в АДРЕСА_1, жительки АДРЕСА_2 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 1 ст. 185 КК України - на 2 місяці арешту; ч. 2 ст. 185 КК України - на 2 роки позбавлення волі; ч. 3 ст. 191 КК України - на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, на строк 2 роки.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, на строк 2 роки.
3. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
4. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
5. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що вона в період часу з грудня 2020 року по 05 жовтня 2021 року, працюючи неофіційно продавцем ювелірних виробів у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований у ТРЦ " ІНФОРМАЦІЯ_3" по АДРЕСА_3 та належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, 01 і 21 травня, 12 червня, 13 липня та 04 жовтня 2021 року таємно викрала 5 золотих ланцюгів загальною вартістю 181 837,50 грн.
6. Надалі згідно з наказом № К-8 від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_7 призначено на посаду продавця непродовольчих товарів із 06 жовтня 2021 року та умовами укладеного трудового договору № 2 між нею і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 зобов`язано її у тому числі нести матеріальну відповідальність за збереження товарно - матеріальних цінностей та підтримувати їх у належному стані. 20 жовтня 2021 року ОСОБА_7, перебуваючи на своєму робочому місці у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, привласнила один золотий ланцюг вартістю 20 312,50 грн із ввіреного їй майна.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з відсутністю в її діяннях складів інкримінованих кримінальних правопорушень. Вважає, що, оскільки між потерпілим та обвинуваченою існувала усна домовленість про продаж ювелірних виробів і останні були передані їй ОСОБА_8 добровільно з метою реалізації, дії ОСОБА_7 за ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, кваліфіковано неправильно. Відтак відсутня і кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 191 КК України - привласнення ввіреного майна, вчинене повторно.