П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 727/1461/23
провадження № 51-963км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022266220000004,за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останнього разу засудженого за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 квітня 2022 року за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в сумі 59 500 грн,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Шевченківський районний суд м. Чернівців вироком від 23 червня 2023 року визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК у зв`язку знедоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень.
2. Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК, у не встановлені слідством час і місці з метою збуту придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін в особливо великих розмірах, загальною масою 47,2252 г; особливо небезпечну психотропну речовину - плодове тіло грибів, що містять псилоцин, загальною масою 0,585 г; особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою 16,798 г, які зберігав з метою збуту за місцем проживання в АДРЕСА_2) до вилучення працівниками правоохоронних органів 20 вересня 2022 року.
3. Крім того, ОСОБА_7 за не встановлених слідством обставин незаконно придбав з метою збуту та зберігав за місцем проживання до вказаної вище дати бойові припаси - 115 спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення для нарізної вогнепальної зброї калібру 5.6 мм (ТО3-8М, ТО3-16 та ін.)?, вогнепальну зброю: пістолет "Retay Mod 92", № НОМЕР_1, калібру 9 мм;обріз, виготовлений саморобним способом із двоствольної мисливської рушниці моделі БМ, 16 калібру, заводський номер НОМЕР_2, 1963 року, та вибуховий пристрій - ручну осколкову гранату Ф-1 № 107 90-77Т, розібрану на корпус і запал із маркуванням 77УЗРГМ-386У3ЧП та № 386-96-77.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом належними і допустимими доказами вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, і на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), виправдав ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК.
5. Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2023 року залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Прокурор ОСОБА_8, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим, незаконним і невмотивованим. Зокрема, суд апеляційної інстанції не дотримався приписів ст. 94 КПК і не надав оцінки кожному доказу сторони обвинувачення з точки зору належності, допустимості й достовірності та постановив рішення без виконання вимог статей 370, 419 КПК. Як стверджує скаржник, в апеляційній скарзі йшлося про те, що висновки суду стосовно недоведеності в діяннях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК, не відповідають фактичним обставинам справи, що суд першої інстанції всупереч правилам ст. 374 КПК не зазначив підстав для визнання протоколу обшуку житла ОСОБА_7 від 20 вересня 2022 року недопустимим доказом і не навів переконливих мотивів, з яких відхилив зазначений доказ сторони обвинувачення, а разом із ним і решту похідних доказів, проте суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, обмежившись формальними вказівками на правильність висновків місцевого суду.
7. Захисник виправданого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
8. Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, скасувавши ухвалу апеляційного суду щодоОСОБА_7 і призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. У судовому засіданні виправданий ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 просили ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
11. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
14. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
16. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
17. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
18. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
19. Умотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався під час ухвалення свого рішення, оцінювання доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, і віддзеркалення мотивів щодо позиції суду в ході застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа "Руїс Торіха проти Іспанії" ("Ruiz Torija v. Spain"). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа "Ван де Гурк проти Нідерландів" ("Van de Hurk v. the Netherlands"), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа "Болдеа проти Румунії" ("Boldea v. Romania").
21. Апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_7 в апеляційній інстанції не дотримався зазначених вимог закону.
22. Як убачається з матеріалів справи, прокурор відділу Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, доводи якої є аналогічними тим, що наведено в касаційній скарзі, вказував на те, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Наголошував на безпідставності виправдання ОСОБА_7, незаконності визнання протоколу обшуку та інших доказів сторони обвинувачення недопустимими доказами. Ставив прокурор питання про повторний допит апеляційним судом свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, а також про дослідження ряду письмових доказів, які, на його думку, суд першої інстанції дослідив не повністю та з порушеннями. За результатами апеляційного розгляду прокурор просив апеляційний суд постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 : за
ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, крім житла; за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, крім житла, а на підставі ч. 1 ст. 71 та ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, крім житла, а покарання у виді штрафу в розмірі 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 квітня 2022 року, постановити виконувати окремо.
23. Прокурор в апеляційній скарзі зауважував, що суд першої інстанції необґрунтовано, без належних на те підстав установив, що під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого було допущено істотні порушення його прав і законних інтересів, при цьому не зазначив, які саме фундаментальні права обвинуваченого було порушено та забезпеченню яких прав і свобод вони перешкодили. Наголошував, що місцевий суд залишив без належної уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к та постанові Великої Палати від 31 серпня 2021 року у справі № 756/10060/17, про те, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу тягне необхідність визнання цього доказу недопустимим, і про обов`язок суду встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав людини та отриманими доказами і вмотивувати своє рішення про те, які саме і чиї права та свободи було порушено, звужено чи обмежено й у чому це полягало.
24. Також прокурор акцентував на хибності висновку місцевого суду про те, що незазначення в протоколі обшуку відомостей про присутність на цій слідчій дії працівників "невідомого спецпідрозділу" у відповідній формі свідчить про істотне порушення правил складання вказаного процесуального документа і викликає сумніви в дійсності викладених у ньому відомостей, оскільки такий висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 753/130/19. Крім того, прокурор наголошував на тому, що з відеозапису протоколу обшуку, який міститься на носії № S1200001 на 01:12, видно, як слідчий серед переліку учасників цієї слідчої дії зазначив, що до неї залучено працівників спецпідрозділу "КОРД". Указане, на думку прокурора, свідчить про дотримання слідчим вимог кримінального процесуального закону.
25. Крім того, скаржник зауважував, що вказівка місцевого суду на зупинення відеофіксації обшуку для упакування знайдених під час обшуку заборонених речей як на підставу для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 750/13769/19. Указував, що зупинення відеозапису обшуку житла ОСОБА_7 не вплинуло на законність цієї процесуальної дії, адже після упакування знайденого, як видно з відеозапису обшуку, слідчий оголосив усім присутнім, що саме було вилучено та упаковано в ході обшуку, оголосив вміст і номер кожного сейф-пакета, при чому жодних зауважень чи доповнень учасники зазначеної процесуальної дії, у тому числі сам обвинувачений, не висловлювали.
26. Прокурор також наголошував, що суд першої інстанції взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були понятими під час обшуку, лише в частині на користь обвинуваченого і відхилив решту, не навівши при цьому відповідних мотивів. Зокрема, місцевий суд залишив без належної уваги їх показання про те, що виявлення й подальше упакування вилучених речей відбувалося в їх присутності та присутності обвинуваченого, жоден із них не бачив, щоб працівники поліції щось заносили до житла ОСОБА_7, і ніхто з учасників цієї слідчої дії не мав зауважень стосовно упакування вилученого.
27. Прокурор звертав увагу і на помилковість рішення місцевого суду про те, що незастосування слідчим із самого початку входження до квартири звуко- та відеозаписувальних технічних засобів суперечить самому принципу проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. Зауважував, що згідно з ч. 3 ст. 236 КПК перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі, повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія. А вже після того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 107 КПК, виконання ухвали слідчого судді про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
28. До того апелянт указував на хибність висновків місцевого суду про порушення працівниками правоохоронних органів норм КПК, пов`язаних із вилученням речей у ході обшуку, зокрема про вилучення пістолета марки "Retay Mod 92" без номера, а надання експерту для дослідження пістолета з номерним знаком. Прокурор стверджував, що такий висновок районного суду спростовується даними матеріалів кримінального провадження про те, що під час обшуку було вилучено два пістолети марки "Retay Mod", їх упаковано в один сейф-пакет і направлено на експертизу. В ході дослідження експерт не виявив пошкодження цього пакета чи невідповідності його вмісту. Крім того, з відеозапису обшуку видно, що у процесі вказаної слідчої дії було вилучено пістолет "Retay Mod 92", № НОМЕР_1 .
29. Проте суд апеляційної інстанції, детально виклавши в ухвалі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, не проаналізував їх і не надав у рішенні вичерпної та конкретної відповіді на жоден із них. Зі змісту ухвали вбачається, що апеляційний суд послався на ті ж доводи, що й суд першої інстанції у вироку, приймаючи рішення про недоведеність стороною обвинувачення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК, у зв`язку з визнанням протоколу обшуку житла ОСОБА_7 від 20 вересня 2022 року, а разом із ним і решти похідних доказів недопустимими, водночас не дав мотивованих відповідей на доводи прокурора, у тому числі стосовно невідповідності висновків місцевого суду правовим позиціям Верховного Суду.
30. Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду до розгляду апеляційної скарги прокурора.
31. Верховний Суд наголошує, що апеляційне провадження стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили, і передбачає процедуру перегляду апеляційною судовою інстанцією законності та обґрунтованості рішень місцевих судів з огляду на правильність установлення ними фактів, застосування матеріальних і процесуальних норм права. Це зобов`язувало суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 404 КПК зробити власний висновок щодо доведеності визначених ст. 91 КПК обставин: події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень та інших.
32. Тому ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 належить скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргу прокурора, відповідно, слід задовольнити.
33. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен із дотриманням статей 404, 419 КПК перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дати на них вичерпні відповіді та з урахуванням правових позицій Верховного Суду постановити рішення, яке відповідатиме вимогам закону.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд