Постанова
Іменем України
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 759/3004/22
провадження № 61-17885св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", банк) про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилалася на те, що з 2014 року та по день подання позову банк незаконно списав з її зарплатних карток кошти в загальному розмірі 2 381,90 грн на погашення заборгованості за кредитним договором.
Із вказаними діями банку позивачка не погоджується та вважає, що відповідач безпідставно проводить списання коштів з належних їй поточних карткових рахунків.
Будь-якої згоди чи розпорядження на списання грошових коштів з її карткового рахунку вона не надавала, рішень щодо примусового стягнення з неї грошових коштів на користь банку не існує.
Вважає, що з банку має бути стягнуто також 3% річних, інфляційні втрати від прострочення платежу та пеню за прострочення зобов`язання.
Також зазначає, що протиправними діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії ПАТ КБ "Приватбанк" щодо автоматичного списання коштів з її зарплатної картки та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на її користь: безпідставно списані грошові кошти у сумі 2 381,90 грн; 3% річних та інфляційних втрат від прострочення платежу у сумі 3 088,88 грн; пеню за прострочення зобов`язання у сумі 132 712,35 грн; моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено, що нею укладався договір банківського рахунку з відповідачем.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії АТ КБ "Приватбанк" щодо автоматичного списання у лютому 2021 року грошових коштів із карткового рахунку НОМЕР_1, відкритого 21 січня 2021 року на ім`я ОСОБА_1, у розмірі 1 195,27 грн та зарахування вказаних коштів на погашення заборгованості за договором № SAMDN50000066387402 від 30 липня 2012 року.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти у розмірі 1 195,27 грн, а також 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 496 грн сплаченого судового збору.
Ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що 30 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Приватбанк" був укладений кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт на платіжну картку у розмірі 2 800 грн.
Після укладення 28 січня 2021 року позивачкою ОСОБА_1 договору банківського рахунку АТ "КБ "Приватбанк" без вказівки власниці рахунку та без отриманні від неї згоди списав з банківської картки № НОМЕР_2 грошові кошти на погашення заборгованості за раніше укладеним договором від 30 липня 2012 року в період із 14 по 17 лютого 2021 року на загальну суму 1 195,27 грн.
Наведене свідчить про невідповідність дій відповідача, що в силу положень статті 1073 Цивільного кодексу України покладає на АТ КБ "Приватбанк" обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.
У зв`язку із цим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з банку на користь позивачки внесених останньою грошових коштів на особовий рахунок № НОМЕР_3 в сумі 1 186,23 грн з підстав їх необґрунтованості.
Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання, а також пені за прострочення виконання зобов`язання згідно з частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", апеляційний суд вважав, що такі вимоги не можуть бути задоволені з підстав відсутності відповідних зобов`язань банку внаслідок порушення позивачкою відповідної претензійної процедури.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено порушення прав позивачки у зв`язку із неправомірним списанням відповідачем із її карткового рахунку коштів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 500 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
13 грудня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргоюна рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
29 січня 2024 року від АТ КБ "Приватбанк" до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач просить суд касаційну скаргу відхилити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
18 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 30 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Приватбанк" був укладений кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт на платіжну картку у розмірі 2 800 грн.
Відповідно до виписки по банківському рахунку банком в межах дії вказаного вище кредитного договору позивачкою були внесені грошові кошти на особовий рахунок № НОМЕР_3, а саме: 07 травня 2014 року в сумі 650 грн, 06 червня 2014 року в сумі 286 грн, 10 червня 2014 року в сумі 170,42 грн, 07 липня 2014 року в сумі 79,31 грн, 08 липня 2014 року в сумі 0,50 грн, й ці кошти були зараховані на погашенні боргу позивачки за договором від 30 липня 2012 року.
Після укладення 28 січня 2021 року позивачкою ОСОБА_1 договору банківського рахунку АТ "КБ "Приватбанк", без вказівки власниці рахунку та без отриманні від неї згоди, списав з банківської картки № НОМЕР_2 грошові кошти на погашення заборгованості за раніше укладеним договором від 30 липня 2012 року в період із 14 по 17 лютого 2021 року на загальну суму 1 195,27 грн
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року в частині стягнення з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 1 195,27 грн, а також 500 грн на відшкодування моральної шкоди у касаційному порядку не оскаржена, тому в силу положень статті 400 ЦПК України, у вказаній частині не є предметом касаційного перегляду.
Оскільки постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, доводи касаційної скарги щодо необхідності скасування рішення місцевого суду не є предметом касаційного дослідження.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає.