ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 185/9464/21
провадження № 61-10906св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сегеста", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року у складі судді
Бондраенко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі -
ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста" (далі - ТОВ "Сегеста"), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатне передання 42 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської об?єднаної територіальної громади Павлоградського району 18 червня 2021 року СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочав досудове розслідування
у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 239-1 КК України. Проте Вербківська сільська рада станом на день подання позову не вжила заходів щодо повернення земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності.
Позивач вказував, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7 805,5902 га, на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі, відповідно до якого під номером 108 передано земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з призначенням 01.04 - для ведення особистого підсобного господарства, з правом постійного користування землею Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ із забезпечення інвалідів "Спокій Мадава" (далі - ТОВ "СТІЗІ "Спокій Мадава"). Рішення про припинення права постійного користування зазначеним товариством щодо вказаної земельної ділянки не приймалось. У вказаний загальний земельний масив входила і земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0777.
Також позивач зазначав, що ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, не маючи повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, наказом від 26 лютого 2020 року № 4-2574/15-20-СГ затвердило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради; надало ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2 га, в тому числі пасовища площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0777, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради. Приймаючи оскаржуваний наказ, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області неправомірно керувалося рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року в адміністративній справі
№ 160/1636/19 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Посилаючись на те, що в подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснила продаж земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0777,
у приватну власність ТОВ "Сегеста", що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 бажання вести особисте селянське господарство, і земельна ділянка використовується на даний час не за призначенням, і вибула із комунальної власності, прокуратура просила визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 26 лютого 2020 року
№ 4-2574/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1"; визнати недійсним договір купівлі-продажу від
19 березня 2020 року земельної ділянки, площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0777, що розташована на території Вербківської сільської ради, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36039941); витребувати від ТОВ "Сегеста" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0777, що розташована на території Вербківської сільської ради, на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване відсутністю правових підстав відповідно до статей 387, 388 ЦК України для витребування у добросовісного набувача ТОВ "Сегеста" спірної земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0777, а тому і позовна вимога прокурора про витребування майна із чужого незаконного володіння на користь Вербківської сільської ради, яка за своїм волевиявленням розпорядилась правом на спірну ділянку, не підлягає задоволенню. Суд також вказав, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 26 лютого 2020 року № 4-2574/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1"; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0777, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36039941), не
є ефективними способами захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння землею.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради залишено без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 липня 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
27 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що введення держави в оману щодо реальної волі набувачів земельних ділянок, спрямованої на їх невідкладне відчуження землі на користь ТОВ "Сегеста", без мети створення особистого селянського господарства, не лише спотворює саму суть наданого громадянам України права на безоплатне отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та порушує право інших громадян, які дійсно бажають набути у власність землю з метою її самостійного обробітку,
а й позбавляє державу можливості отримати дохід з відчуження цих земель
(у тому числі шляхом їх викупу юридичною особою на аукціоні в порядку, визначеному ЗК України).
Вказує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо реалізації ОСОБА_1 спільно з іншими громадянами свого права на безоплатну приватизацію з метою передання набутої земельної ділянки у власність ТОВ "Сегеста" (схема), застосував норми матеріального права (статті 79-1, 83, 117, 118, 125, 142 ЗК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року
у справі № 6-836цс15 щодо неправомірного отримання земельних ділянок комунальної форми власності у приватну власність громадян, реалізоване через обмежене коло "довірених" осіб в інтересах одного набувача, та
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 щодо заборони використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду як земель іншого виду використання (пасовище, рілля тощо).
Вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо права власності об`єднаних територіальних громад на земельні ділянки, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" передано у власність об`єднаної територіальної громади, однак право власності на які за громадою не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 125 ЗК України. Водночас у статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Тому не зрозуміло, з якого моменту набувається право власності та розпорядження земельними ділянками під час їх передання з державної до комунальної власності.
Суди не надали правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в частині неприпинення права користування нею ТОВ "СТІЗІ "Спокій Мадава".
Суди безпідставно послалися на рішення у справі № 160/3982/19, оскільки предметом дослідження у вказаній справі був інший проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, відмінний від того, який вона подала на затвердження ГУ Держгеокадастру.
Вказує, що з боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки метою заволодіння ОСОБА_1 земельною ділянкою було не набуття права власності, а передання її у власність юридичної особи - ТОВ "Сегеста". Аналогічні дії були вчинені 42 громадянами щодо земельних ділянок, які становлять єдиний масив площею понад 85 га.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року
у справі № 6-836цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду
від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, постанові Верховного Суду
від 22 лютого 2023 року у справі № 320/12166/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
04 вересня 2023 року представник ТОВ "Сегеста" - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду клопотання, у якому просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу та додаткових пояснень, яке мотивоване тим, що ухвалу Верховного Суду від 27 липня 2023 року не отримувала.
31 серпня 2023 року і 04 вересня 2023 року представник ТОВ "Сегеста" - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду відзиви, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року - без змін.
Відзиви мотивовані тим, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, такою, що не має під собою ані законодавчого, ані доказового підґрунтя.
11 травня 2024 року представник ТОВ "Сегеста" - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року - без змін, які мотивовані тим, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, такою, що не має під собою ані законодавчого, ані доказового підґрунтя.
03, 05 жовтня 2023 року і 11 травня 2024 року представник
ТОВ "Сегеста" - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду клопотання, у яких просить касаційне провадження у справі № 185/9464/21 закрити з підстав, передбачених частинами четвертою, п?ятою статті 396 ЦПК України.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
21 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційну скаргу та додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.