ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4605/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Київстар?
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (колегія суддів: Дармін М. О. - головуючий, Кощеєв І. М., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 (суддя Новікова Р. Г.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Приватного акціонерного товариства ?Київстар?,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного професійно-технічного навчального закладу ?Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів?,
про стягнення неустойки та виселення з державного окремого нерухомого майна,
за участю: відповідача Чернець І.А. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Фонд) звернулося до Приватного акціонерного товариства ?Київстар? (далі - ПрАТ ?Київстар?) з позовом про:
- стягнення пені в розмірі 904,91 грн, неустойки в розмірі 1 255 634, 06 грн;
- виселення ПрАТ ?Київстар? з державного окремого нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею (7+23) 30 кв. м, розміщеного за адресою: м. Кам`янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Медична, 2, на технічному поверсі, даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу ?Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів? (далі - майно).
1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, що є підставою для нарахування пені відповідно до пункту 3.8 договору, та порушив зобов`язання з повернення орендованого майна, строк дії якого закінчився 27.08.2020, що є підставою для нарахування неустойки за період з 28.08.2020 по 10.08.2023 на підставі статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно також є підстави для виселення відповідача з державного окремого нерухомого майна.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 позов задоволено частково: стягнуто неустойку в розмірі 941 209,54 грн, пеню в розмірі 474,74 грн та відмовлено в стягнення пені в розмірі 430,17 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення неустойки в розмірі 314 424,52 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору. Виселено ПрАТ ?Київстар? з державного окремого нерухомого майна.
2.2 Суд першої інстанції зазначив, що договір припинив свою дію з 28.08.2020. За відсутності законних підстав користування державним майном відповідач має сплатити неустойку, а також пеню за прострочення порядку сплати орендної плати (з урахування застосованої судом позовної давності).
2.3 Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 рішення суду залишено без змін.
2.4 Колегія суддів окрім того, що погодилася з висновками суду першої інстанції, також зазначила про те, що посилання ПрАТ ?Київстар? на відсутність належних доказів повідомлення його про припинення договору відхиляються як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка сама по собі суперечить принципу змагальності.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 28.10.2011 між Фондом (далі - орендодавець) та ПрАТ ?Київстар? (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4474-ОД (далі - договір).
4.2 Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 16.06.2011 і становить за незалежною оцінкою 153 665 грн.
4.3 Майно передається в оренду з метою розташування операторів телекомунікацій, що надають послуги з рухомого зв`язку. Відповідно до акта приймання-передачі від 28.10.2011 позивач передав, а відповідач прийняв об?єкт оренди.
4.4 Пунктом 5.5 договору на орендаря покладений обов`язок повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі (у разі припинення або розірвання договору) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати/повної або часткової/орендованого майна з вини орендаря.
4.5 Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря.
4.6 У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акта приймання-передачі орендодавцеві зобов`язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
4.7 Додатковими угодами від 12.11.2012, від 24.02.2014, від 27.01.2015, від 13.09.2017 до договору сторони викладали в новій редакції пункт 10.1 договору та продовжували строк дії договору - з 28.10.2012 по 27.10.2013; з 28.10.2013 по 27.10.2014; з 28.10.2014 по 27.09.2017 (включно); з 28.09.2017 по 27.08.2020 (включно).
4.8 У пункті 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 13.09.2017) також вказано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, що є невід`ємною частиною договору за наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.
4.9 Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
4.10 У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
4.11 На підставі постанови Верховної Ради України від 19.05.2016 № 1377-VIII місто Дніпродзержинськ перейменоване на місто Кам`янське.
4.12 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13 Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Подібного змісту положення закріплено у частині 1 статті 11 ГПК України.
4.14 Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
4.15 Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).
4.16 За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи орендар кілька років винаймає державне окреме нерухоме майно з метою розташування операторів телекомунікацій, що надають послуги з рухомого зв`язку. Протягом цього часу змінилося законодавство, що встановлює особливості найму (оренди) державного і комунального майна, а саме Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, тому питання про продовження договору вирішується в порядку, визначеному цим Законом.
4.17 Як встановили суди, орендар звернувся до позивача та просив продовжити термін дії договору, у відповідь на що орендодавець повідомив про вступ в дію Закону України від 03.10.2019 № 157-IX та вказав, що продовження договору оренди буде здійснюватися за результатом проведення аукціону; рішення про продовження терміну дії договору оренди або про відмову у його продовженні прийматиметься з урахуванням та на підставі інформації орендодавця та балансоутримувача щодо виконання орендарем умов договору оренди.
4.18 Відповідно до частини 9 статті 18 цього Закону після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
4.19 Однак, за обставинами цієї справи, орендодавець на виконання вимог Закону України від 03.10.2019 № 157-IX у визначений строк не прийняв жодне із передбачених частиною 9 статті 18 цього Закону рішень.
4.20 Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
4.21 Законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
4.22 За вказаних обставин Суд дійшов висновків, що у орендаря виникли законні очікування на продовження договору оренди державного майна, адже орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має законні очікування на відповідну добросовісну поведінку орендодавця та застосування до орендаря тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.
4.23 З огляду на що висновки судів про наявність правових підстав для стягнення неустойки у задоволеному розмірі, враховуючи межі касаційного перегляду, та виселення орендаря не відповідають фактичним обставинам справи та наведеному правовому регулюванню. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
4.24 Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).
4.25 Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, у вказаній частині, що є підставою для скасування судових рішень та відмови у позові.
4.26 Водночас колегія суддів зазначає про те, касаційна скарга не містить доводів стосовно оскарження судових рішень у частині стягнення пені та щодо тієї частини позовних вимог (стягнення неустойки), за якими провадження у справу було закрито. Тому з урахуванням приписів частини 4 статті 300 ГПК України та з огляду на відсутність доводів з цього питання у касаційній скарзі, а відповідно і меж касаційного перегляду, правові підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій у цій частині відсутні.
4.27 Згідно з приписами статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України,