ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/3953/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 (суддя Шатерніков М. І.),
додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 (суддя Шатерніков М. І.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (головуючий суддя Тихий П. В., судді Плахов О. В., Терещенко О. І.)
і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (головуючий суддя Тихий П. В., судді Плахов О. В., Терещенко О. І.)
у справі № 922/3953/21
за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2) ОСОБА_1 і 3) Фермерського господарства "Фацелія 2017"
про скасування наказу, визнання договору недійсним і повернення земельної ділянки,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В., представник відповідача - Яровенко О. Ю.)
ВСТУП
1. Прокурор звернувся до суду для захисту інтересів держави, а саме щодо незаконного надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства у зв`язку із порушенням відповідачами законодавства щодо передачі ділянок в оренду за спрощеною процедурою, з метою повернення таких ділянок до комунальної власності.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про порушення прав позивача, проте, у зв`язку із пропуском позовної давності без поважних причин, відмовили у задоволенні позовних вимог прокурора.
3. Під час касаційного розгляду справи перед Верховним Судом постало питання поважності причин пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду.
4. За результатом розгляду касаційної скарги, поданої прокурором, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально зазначено у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
5. У вересні 2021 року керівник Богодухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - відповідач-1), фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), Фермерського господарства "Фацелія 2017" (далі - відповідач-3), в якому просив:
- визнати незаконним наказ відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;
- визнати незаконним наказ відповідача-1 від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169), який укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), який укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;
- зобов`язати відповідача-3 та відповідача-2 повернути позивачу (Валківській об`єднаній територіальній громаді) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.
6. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що відповідач-1 всупереч вимогам статей 122-124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" видав накази від 30.06.2016 № 5815-СГ, № 5817-СГ, якими незаконно передав відповідачу-2 у користування земельні ділянки. Прокурор зазначав, що договори оренди земельних ділянок укладені на підставі та на виконання цих наказів, тому їх належить визнати недійсними на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зобов`язати відповідача-3 та відповідача-2 повернути Валківській міській раді (Валківській об`єднаній територіальній громаді) до комунальної власності земельні ділянки.
7. Прокурор стверджував, що про виявлені порушення довідався лише у 2018 році після отримання інформації та копій відповідних матеріалів від відповідача-1, тому звертався у 2019 році до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними наказів відповідача-1 і договорів оренди та повернення земельних ділянок. Зазначений позов залишено без розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/1795/19 на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Після залишення попередньо поданого позову без розгляду, прокурор звернувся у 2021 році з позовом у цій справі. У зв`язку з цим прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
8. Справа розглядалася судами неодноразово.
9. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
10. Рішення суду першої інстанції було мотивоване тим, що накази відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду відповідачу-2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Відповідач-1 під час розгляду заяв відповідача-2 використав спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілям, визначеним Законом України "Про фермерське господарство", не перевірив можливість самостійно чи працею найманих працівників вести фермерську діяльність, не встановило дійсного волевиявлення заявника на створення фермерського господарства, спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, тому суд першої інстанції зазначив, що прокурором доведено правомірність вимог при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи.
11. Водночас суд першої інстанції встановив, що позов прокурора про скасування наказів відповідача-1 від 30.06.2016 про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.09.2016, та повернення орендованих земельних ділянок подано 29.09.2021, тобто більше ніж через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладення на їх підставі відповідних договорів. При цьому, як зазначив суд, звернення прокурора з позовом, який залишений без розгляду у справі № 922/1795/19, не спростовує факту пропуску ним строку позовної давності у даній справі.
12. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 клопотання відповідача-2 та відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення було задоволено та стягнуто з прокуратури Харківської області на користь відповідача-2, відповідача-3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 10 000 грн кожному.
13. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, а також прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 та відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення.
14. Постанову мотивовано тим, що накази відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду відповідачу-2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Оскільки спірні договори оренди земельних ділянок укладені на підставі наказів відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ, які прийняті з порушенням вимог законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори оренди земельних ділянок належить визнати недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України. Враховуючи висновки про наявність підстав для визнання незаконними спірних наказів та для визнання недійсними спірних договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання повернути до комунальної власності позивача (Валківської об`єднаної територіальної громади) спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.
15. Апеляційний суд зазначив, що строк позовної давності у цьому спорі позивачем не пропущений, оскільки позивач став власником спірних земельних ділянок лише у 2020 році згідно з наказом відповідача-1 від 28.12.2020 № 52-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", отже, Валківська міська територіальна громада в особі позивача, як сторона у спірних правовідносинах, право якої порушено, об`єктивно, з незалежних від неї обставин, не могла довідатись про порушення, допущені відповідачем-1 під час передачі на підставі наказів від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ спірних земельних ділянок відповідачу-2, раніше, ніж нею набуто право комунальної власності - 28.12.2020.
16. У зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 та прийняттям нового рішення про задоволенням позовних вимог, апеляційний суд скасував і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 та відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення.
17. Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/3953/21 скасовано, справу № 922/3953/21 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
18. При цьому Верховний Суд зазначив, що, встановивши факти порушення процедури, передбаченої ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство", отримання відповідачем-2 у користування на умовах оренди спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про доведеність позовних вимог.
19. Водночас суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за цим позовом з моментом виникнення права комунальної власності у позивача, у зв`язку із цим суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.
20. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 скасоване та прийнято нове рішення, яким позов прокурора задоволено частково: зобов`язано відповідачак-2 та відповідача-3 повернути до комунальної власності позивача (Валківській об`єднаній територіальній громаді) земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 та відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення.
21. Постанову мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання незаконними наказу відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, а також наказу відповідача-1 від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області - не підлягають задоволенню, оскільки зазначені накази були реалізовані та вичерпали свою дію, тому задоволення цих позовних вимог не призведе до ефективного захисту інтересів держави в особі позивача.
22. Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів від 09.09.2016 оренди земельних ділянок площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) та площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 не підлягають задоволенню, оскільки ці договори є нікчемними, а відтак не потребують визнання судом недійсними.
23. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 та відповідача-3 повернути позивачу (Валківській об`єднаній територіальній громаді) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації, які Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у цій справі № 922/3953/21 визнав обґрунтованими, підлягають задоволенню, при цьому позовна давність до таких вимог не застосовується в силу негаторного характеру відповідного позову, спрямованого на усунення триваючого правопорушення.
24. У зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 апеляційний суд скасував і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у цій справі.
25. Постановою Верховного Суду від 12.03.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі № 922/3953/21, справу № 922/3953/21 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
26. Верховний Суд зазначив, що доводи суду апеляційної інстанції про нікчемність спірних договорів є помилковими, оскільки відповідач-2 отримав два дозволи на розробку проектів землеустрою до набрання чинності Законом від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тому мав право на отримання спірних земельних ділянок без проведення земельних торгів, що виключає очевидність порушення у цьому випадку законодавства. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди від 09.09.2016 є оспорюваними.
27. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний господарський суд залишив поза увагою висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у цій же справі, про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
28. Крім того, Верховний Суд зауважив, що у зазначеній постанові від 03.10.2023 Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.
29. Відтак суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний господарський суд не виконав вказівок касаційного господарського суду, викладених у попередній постанові Верховного Суду у цій справі, хоча такі вказівки є обов`язковими в силу положень ГПК України.
30. Під час нового розгляду апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 залишив без змін.
31. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем-1 під час розгляду заяви відповідача-2 використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей та можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці. Відсутність перевірки можливостей та намірів відповідача-2 щодо використання землі, а також того факту, що відповідач-1 вже використав своє право на отримання землі для ведення фермерського господарства у 2015 році призвели до незаконної передачі відповідачу-1 земельних ділянок у 2016 році.
32. Апеляційний суд врахував, що суд касаційної інстанції зауважив про помилковість висновків про нікчемність спірних договорів оренди та виснував, що такі договори є оспорюваними. З урахуванням висновків суду касаційної інстанції у цій справі, посилання прокурора на можливість вважати спірні договори оренди нікчемними апеляційний суд відхилив.
33. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що з позовом у цій справі прокурор звернувся у 2021 році.
34. Апеляційний суд дійшов висновків, що початком перебігу строку позовної давності щодо вимог про визнання незаконними наказів відповідача-1 є 30.06.2016 (дата видачі наказів); початком перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок є 09.09.2016 (дата укладення оспорюваних договорів оренди землі на підставі яких земельні ділянки передані в користування орендарю). При цьому прокурор міг довідатись про такі порушення з моменту реєстрації договорів оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна, тобто з 20.12.2016, а орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - відповідач-1 був обізнаний про такі порушення з 30.06.2016. Перебіг позовної давності у цій справі, що розглядається, не зупинявся, не переривався та є пропущеним, оскільки сплив за вимогами про визнання незаконними наказів 01.07.2019, за вимогами про визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок 10.09.2019.
35. Також апеляційний суд врахував, що звернення прокурора до суду з позовом у справі № 922/1795/19, який залишено без розгляду через недотримання прокурором вимог закону до процедури такого звернення, не перериває перебігу позовної давності, оскільки прокурор, який звертається до суду з метою захисту інтересів держави через виявлені ним порушення закону сам має дотримуватись визначених законом вимог, а звернення з позовом, який поданий з порушенням процедури, визначеної законом, не можна вважати обставиною, яка перериває позовної давності. Подання такого позову прокурором не можна вважати і обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску позовної давності у даній справі № 922/3953/21, крім того, відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.
36. Заразом Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 26.06.2024 заяву відповідача-2 та відповідача-3 про прийняття додаткового рішення задовольнив частково, стягнув з прокуратури на користь відповідача-2 та відповідача-3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 10 000 грн кожному.
Касаційна скарга
37. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; також скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову апеляційного суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
38. Скаржник в якості підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статі 261, 267, 391 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц; частину п`яту статті 267 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19; частину другу статті 215, частини першу, другу статті 228 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23; статі 14, 73, 74, частини першої та пункти 4, 5 частини третьої статті 162, частину першу статті 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20; статі 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статі 116, 121, 123, 134 ЗК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20; статтю 391 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23; статтю 124 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18; статі 45, 129 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду 13.10.2020 у справі № 911/2115/19.
39. Скаржник наголошує, що з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 зазначеного Закону, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
40. За доводами скаржника відповідач-2 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, адже він вже реалізував своє право на отримання поза конкурсом земельної ділянки для ведення фермерського господарства шляхом набуття на земельну ділянку з кадастровим номером 6321282500:03:000:0325, площею 22,0056 га, права оренди на підставі наказу відповідача-1 від 06.08.2015 № 785-СГ та договору оренди зазначеної земельної ділянки від 03.11.2015.
41. Наведене, на думку скаржника, свідчить, що суди попередніх інстанцій дослідили підстави і порядок отримання відповідачем-2 спірних земельних ділянок в оренду, встановили обставини повторного звернення відповідача-2 для отримання спірних земельних ділянок за позаконкурсною процедурою та констатували порушення у наведеному випадку встановленої законом процедури набуття права оренди на спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Заразом, встановивши що спірні договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6321282500:04:000:0979 і 6321282500:02:000:1169 укладені без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку що зазначені договори як правочини є оспорюваними та безпідставно не дослідили обставини, із якими пов`язується недійсність зазначених правочинів в силу закону, що характеризує спірні договори як нікчемні правочини із усіма наступними юридичними наслідками.
42. При цьому скаржник звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, де суд звернув увагу на те, що нікчемність правочину має місце не внаслідок повторного отримання спірної земельної ділянки, а у зв`язку з отриманням її всупереч імперативним вимогам ЗК України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку.
43. Скаржник зазначає, що правочин щодо відчуження права оренди спірної земельної ділянки комунальної (на момент відчуження - державної) власності відповідачем-1 на користь відповідача-2 вчинено попри заборону, встановлену Законом України "Про фермерське господарство" всупереч умовам, визначеним частиною другою статті 134 ЗК України. Отже, наявні законодавчо визначені обставини, за наявності яких укладення двох спірних договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6321282500:04:000:0979 та 6321282500:02:000:1169 від 09.09.2016 неможливе за будь-яких обставин, тобто спірні договори є такими, що порушують публічний порядок, тобто є нікчемними. При цьому скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8413/21 від 12.09.2023, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 16.01.2024 у справі № 615/986/20.
44. Відтак, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки такий правочин є нікчемним в силу положень частин першої, другої статті 228 ЦК України.
45. Заразом, скаржник звертає увагу, що, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність, перебіг якої за правилом частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, суди попередніх інстанцій не визначили зміст (правову природу прав та обов`язків тощо) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та не застосували норми права (статтю 391 ЦК України, статтю 152 ЗК України), які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
46. Скаржник наголошує, що позов прокурора про повернення земельної ділянки у цьому випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. Аналогічні висновки сформував Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.
47. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.
48. На думку скаржника, місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно відмовили у вимозі власника про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні належною йому земельною ділянкою із посиланням на нібито сплив позовної давності за такою вимогою.
49. При цьому, звертаючись з позовом до суду, прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити його. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.
50. Як свідчать матеріали справи, прокурор - керівник Дергачівської місцевої прокуратури - у червні 2019 року, тобто у межах трирічного позовної давності, звертався до Господарського суду Харківської області із аналогічним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківсьій області, ОСОБА_1, Фермерського господарства "Фацелія-2017" у справі № 922/1795/19 з аналогічним предметом та підставами.
51. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі № 922/1795/19 задоволено позов. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/1795/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.02.2021, вищевказане рішення Господарського суду Харківської області скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Переглядаючи у касаційному порядку постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 22/1795/19, Верховний Суд у постанові від 02.02.2021, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", сформовану у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та фактичні обставини нездійснення прокурором попереднього повідомлення уповноваженого органу (Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) про намір звернутися з позовом в цій справі, виснував про те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість доводів прокурора як щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, так і щодо наявності передбачених законом виключних підстав для самостійного представництва прокурором інтересів держави у зв`язку з відсутністю компетентного органу, та, як наслідок, залишив позов прокурора без розгляду.
52. Прокурор звертає увагу, що практика застосування Верховним Судом норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у правовідносинах, де прокурор набуває статусу позивача у зв`язку з відсутністю відповідного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави (зокрема, якщо такий суб`єкт є особою, до якої прокурором пред`явлено сформовану за позовом матеріально-правову вимогу), упродовж судового провадження у справі № 922/1795/19, а саме, з 16.12.2019 (дата складання повного тексту рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі № 922/1795/19, а отже, і дата відліку строку на його оскарження) до 02.02.2021 (дата ухвалення постанови Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19) не була сталою, що, в свою чергу, утворює підстави для визнання поважними причин пропуску прокурором позовної давності за тотожними вимогами у цій справі № 922/3953/21.
53. Скаржник вважає, що, враховуючи активні дії прокурора із захисту інтересів держави у вигляді подання позову в межах позовної давності та із додержанням процедури, визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", але в умовах мінливих висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми Закону, суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях необґрунтовано відхилили аргументи прокурора про поважність причин пропуску прокурором позовної давності у цій справі та наявність підстав для захисту порушеного права.
54. Обґрунтовуючи підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови апеляційного суду, скаржник зазначає, що заява представника відповідача-3, яка хоча й подана в межах п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, після постановлення рішення суду, однак, не звільняє його від обов`язку вчасно надати попередній розрахунок наведених витрат з описом робіт (наданих послуг), які він поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У свою чергу, не зазначення конкретного розрахунку попередньої (орієнтовної) суми судових витрат позбавляє можливості суд в порядку, передбаченому пунктом 6 частини п`ятої статті 129 ГПК України, перевірити чи сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.
55. Також, за доводами скаржника, заява про ухвалення додаткового рішення не містить розрахунків, які б обґрунтовували розумність їх розміру - 7 500 грн за участь у двох судових засіданнях, при середньомісячній зарплаті адвоката у 18 500 грн, з урахуванням також і таких обставин: представник відповідача-3 є незмінним у цій справі з часу її розгляду судом першої інстанції; жодних заяви по суті справи від відповідача-3 на стадії апеляційних проваджень не надходило - як після направлення справи на новий апеляційний розгляд відповідно до постанови Верховного Суду від 03.10.2023, так і відповідно до постанови Верховного Суду від 12.03.2024; обсяг доказів є незмінним з часу провадження у справі в суді першої інстанції, вимоги позову та докази, що їх підтверджують, були сформовані ще на стадії провадження в суді першої інстанції (рішення Господарського суду Харківської області винесено 11.05.2023, після направлення постановами Верховного Суду від 03.10.2023 та від 12.03.2024 справи на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду учасниками справи не подавалось нових доказів на стадії апеляційного провадження, нові докази судами не досліджувались); перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 здійснювався Східним апеляційним господарським судом в межах, визначених статями 269, 316 ГПК України, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги прокурора.
56. Крім того, скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанції всупереч статті 126 ГПК України необґрунтовано покладено судові витрати, понесені відповідачами 2 і 3, на прокурора, який не є стороною у справі, нормами процесуального закону не передбачено покладення на прокурора та будь-яку іншу особу, окрім визначених ГПК України, витрат на правничу допомогу адвоката. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19.
57. Також скаржник зазначає про наявності у цій справі виключної правової проблеми, наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
58. Скаржник вважає, що вирішенню підлягає питання щодо ефективного способу захисту порушеного права власності держави (його складових - права користування та розпорядження) на відповідну земельну ділянку, не пов`язаного з позбавленням титульного володіння, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам, стосовно випадків користування особами, що раніше нібито набули право користування такою земельною ділянкою під виглядом її отримання для ведення фермерського господарства, але за відсутності у так званого орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору): набуття особою права оренди на земельну ділянку нібито для ведення фермерського господарства за відсутності підстави, визначеної частиною другою статті 134 ЗК України (за відсутності рішень уповноважених органів щодо розпорядження земельною ділянкою у визначений законом спосіб); правової кваліфікації правочину, укладеного за наслідками таких діянь, вчинених з метою отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, як такого, що спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності; права власника земельної ділянки (держави / територіальної громади) вимагати усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
Позиція інших учасників справи
59. Відповідач-1 та відповідач-3, у строк, встановлений Судом, подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Аргументи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення в цій справі.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
60. Наказами відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ відповідачу-2 затверджено проекти землеустрою та передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), кадастрові номери 6321282500:04:000:0979 та 6321282500:02:000:1169, розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, строком на 21 рік.
61. На підставі наказів відповідача-1 від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ між відповідачем-1 та відповідачем-2 09.09.2016 укладено два договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 21 рік, які 20.12.2016 були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18248941, № 18257008.
62. У подальшому відповідач-2 заснував відповідача-3, який зареєстрований як юридична особа 27.04.2017.
63. Заразом відповідачу-2 на підставі наказу відповідача-1 від 06.08.2015 № 785-СГ раніше вже надавалася земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,0056 га, кадастровий номер 6321282500:03:000:0325, для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (договір оренди землі 03.11.2015, який укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2).
64. Наказом відповідача-1 № 52-ОТГ від 28.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" спірні земельні ділянки передані у комунальну власність позивача (Валківської об`єднаної територіальної громади) 28.12.2020.