ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 948/1054/22
провадження № 51-2761 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226300000042, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вовчанськ Харківської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Машівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади і місцевого самоврядування на строк 10 років.
За обставин, викладених у вироку, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено.
Починаючи з 24.02.2022 громадянин України ОСОБА_7, перебуваючи на тимчасово окупованій території, а саме у с. Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та період часу, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на вчинення дій, спрямованих на колабораційну діяльність з країною-агресором російською федерацією, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 65, 68 Конституції України, з метою ослаблення національних інтересів України, сприяння російській федерації та її представникам у порушенні суверенітету України та тимчасовій окупації України, створення в суспільстві думки про виправданість та легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил російської федерації щодо вторгнення та окупації території суверенної держави України, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення публічних закликів до невизначеного кола осіб, задля підтримки дій держави агресора та невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України, діючи умисно та протиправно, з метою схиляння місцевого населення
с. Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області до власної позиції, неодноразово, публічно, усно висловлювався щодо правильності та правомірності поширення суверенітету російської федерації на території України, схвалював дії президента російської федерації, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, переконував місцеве населення, що військовослужбовцями збройних сил російської федерації не здійснюються обстріли прилягаючих населених пунктів та мирного населення, а навпаки запевняв, що дані обстріли вчиняються виключно військовослужбовцями Збройних Сил України.
Крім того, ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зайняття колабораційною діяльністю з країною-агресором російською федерацією, з метою схиляння місцевого населення АДРЕСА_1 до власної позиції, неодноразово, публічно, усно закликав останніх до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією держави-агресора, підтримувати всі прийняті рішення та дії держави-агресора.
Отже, ОСОБА_7, діючи умисно та протиправно, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, публічно закликав до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, до підтримки рішень і дій держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляду у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки повідомленню про підозру, протоколу допиту підозрюваного, які містять лише окремі обставини збройної агресії рф проти України та перелік дій, які утворюють диспозицію ч. 1 ст. 111-1 КК України, проте не містять конкретного викладу фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення. Також фактичні обставини не відповідають змісту протоколів допиту семи свідків у кримінальному провадженні, з яких протоколи допитів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 містять дописки.
Крім цього, апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи, з огляду на заперечення підписання ОСОБА_7 низки процесуальних документів, а саме: договору про надання професійної правової допомоги, повідомлення про завершення досудового розслідування, повідомлення про направлення матеріалів кримінального провадження прокуратуру, повідомлення про відсутність речових доказів та матеріалів, пам`ятки про процесуальні права підозрюваного. Також вважає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам щодо порушення права на захист, а саме не укладення ОСОБА_7 із адвокатом ОСОБА_13 Договору про надання правничої допомоги від 18 грудня 2022 року, фізичну відсутність захисника у момент підписання ОСОБА_7 усіх процесуальних документів із здійсненням на нього психологічного примусу. Сторона захисту вважає сумнівною постанову про призначення ОСОБА_7 захисника, оскільки з матеріалів кримінального провадження неможливо встановити, якому органу чи посадовій особі надається це доручення, відсутні докази направлення вказаної постанови органу (установі) для виконання, що свідчить про формальність залучення захисника стороною обвинувачення. При цьому 18 та 20 грудня 2022 року, тобто у дні, які зазначені датами проведення усіх слідчих та процесуальних дій, ОСОБА_7 не перебував у м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, що свідчить про внесення до відповідних процесуальних документів завідомо недостовірних відомостей. Також вважає, що документи підписувалися раніше ніж у них проставлялися дати, оскільки останні виконані від руки, а не надруковані, при цьому копія вироку засудженому не направлялась. До надходження 16 березня 2023 року виклику органу пробації ОСОБА_7 не мав жодних відомостей або документів, що стосовно нього існує будь-яке кримінальне провадження.
Поміж наведеного, підставою для скасування вироку суду першої інстанції захисник зазначає те, що оскільки низку процесуальних документів у провадженні підписано не ОСОБА_7, тому його право на захист у кримінальному провадженні було очевидно порушено, а складання, зокрема, заяви підозрюваного щодо беззаперечного визнання винуватості відбувалось з порушеннями процедури, встановленої ст. 302 КПК України, без участі захисника, відповідно судовий розгляд у спрощеному порядку був незаконним.
В запереченнях прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про здійснення касаційного розгляду без його та засудженого ОСОБА_7 участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість судового рішення не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, судовий розгляд цієї справи відбувався у спрощеному провадженні в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК України, оскільки ОСОБА_7 беззаперечно визнав винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, був ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 цього Кодексу, та погодився із розглядом обвинувального акта в такому порядку.
Разом з тим, у апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права останнього на захист, недопустимість доказів, застосування працівниками поліції до ОСОБА_7 фізичного та психологічного примусу, просив скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так у скарзі захисник, серед іншого, зазначав про те, що в період з жовтня по грудень 2022 року у приміщенні районної адміністрації м. Вовчанськ та за місцем роботи ОСОБА_7 невідомі працівники правоохоронних органів, здійснюючи на останнього моральний та фізичний тиск, примушували його до зізнання у колабораційній діяльності протягом періоду окупації с. Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області. При цьому лише 24 березня 2023 року, після ознайомлення ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження, стало відомо, що у грудні 2022 року через здійснення на його підзахисного тиску та погроз ув`язнення, без надання можливості попередньо ознайомитися зі змістом повідомлення про підозру, останній підписав вказаний процесуальний документ, причому за відсутності захисника ОСОБА_13, з якою Договір про надання правової допомоги від 18.12.2022 не укладав та не підписував, оскільки 15.12.2022 ОСОБА_7 уже було укладено Договір про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_6 . Також у низці процесуальних документів підписи зроблені не ОСОБА_7, а в протоколах допиту пʼяти свідків містяться дописки.
На вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону стороною захисту було наголошено під час апеляційного розгляду 13.07.2023 та зазначено, що обвинувачений звернувся із заявою до ДБР на дії працівників поліції та прокуратури. З метою перевірки зазначених доводів, Полтавський апеляційний суд 14.07.2023 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, із запитом щодо стану розгляду заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, дані про яке внесені слідчим ОСОБА_14 до ЄРДР 31.05.2023 за № 62023170020001138 (а. п. 168).
При цьому, як слідує із матеріалів кримінального провадження, 30.08.2023 захисник ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про долучення до матеріалів провадження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29.08.2023 про скасування постанови від 25.07.2023 слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, про закриття кримінального провадження № 62023170020001138 та направлення матеріалів для подальшого розслідування (а. п. 170-171). У вказаній ухвалі слідчим суддею, зокрема, встановлено, що постановою слідчого від 25.07.2023 про часткову відмову в задоволенні клопотання адвоката, задоволено клопотання в частині встановлення і допиту працівників Національної поліції та прокуратури, які проводили процесуальні дії із ОСОБА_7, однак, закривши кримінальне провадження цього ж дня, слідчим фактично не виконано своєї постанови в цій частині і не проведено необхідних слідчих дій.
03.11.2023 апеляційний суд повторно звернувся до ТУ ДБР, розташованого у
м. Полтаві, із запитом щодо стану розгляду кримінального провадження за № 62023170020001138 за заявою ОСОБА_7 (а. п. 199).
Також ОСОБА_6 подав до апеляційного суду клопотання про долучення матеріалів за результатами тимчасового доступу до інформації мобільного оператора ПрАТ "Київстар" щодо місця перебування ОСОБА_7 в дні складання за його участю процесуальних документів, які, як стверджує захисник, свідчать про внесення до вказаних процесуальних документів завідомо недостовірних відомостей та порушення права на захист ОСОБА_7
(а. п. 200-223).
У подальшому, а саме 20.02.2024, апеляційний суд втретє звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, із запитом щодо стану розгляду вказаного кримінального провадження (а. п. 231), однак відповіді за результатами розгляду таких звернень матеріали кримінального провадження не містять.
Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Яременко проти України", "Вергельський проти України", "Олексій Михайлович Захарків проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України").
Однак, суд апеляційної інстанції, за відсутності відповідного процесуального рішення компетентного органу за наслідками ефективного офіційного розслідування в розумінні положень Конвенції, постановив 22 лютого 2024 року ухвалу, якою вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 - без задоволення, що свідчить про невжиття вказаним судом належних заходів для з`ясування зазначених обставин та залишення без належної перевірки доводів апеляційної скарги в цій частині.
Крім того, до початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_6 до Суду надійшла копія ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29.07.2024, якою скасована постанова слідчого від 19.06.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62023170020001138 від 31.05.2023.
При цьому, як слідує зі змісту вказаної ухвали, слідчим суддею встановлено, що після скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження від 25.07.2023 слідчим ТУ ДБР:
- не здійснено жодної слідчої дії для встановлення працівників Національної поліції та прокуратури, які проводили процесуальні дії із ОСОБА_7, та їх допиту;
- не виконана його ж постанова від 25.07.2023 про часткове задоволення клопотання сторони захисту про проведення слідчих дій, а також ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29.08.2023 про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 25.07.2023 в цій частині;
- не надано жодної оцінки доказам, отриманим захисником в порядку тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 24.10.2023 з інформацією на DVD-диску, наданою ПрАТ "Київстар", про місце перебування ОСОБА_7 в дні складання за його участю процесуальних документів;
- не проведено експертне дослідження почерку та підпису ОСОБА_7 по кримінальному правопорушенню за ч. 1 ст. 366 КК України, при цьому посилання слідчого на те, що слідчим суддею не надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12022226300000042 від 08.10.2022 через їх перебування на розгляді в касаційній інстанції, не може свідчити про відсутність складу вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 370, 419 КПК України, залишив без належної перевірки та не навів детального обґрунтування для спростування доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права ОСОБА_7 на захист, застосування працівниками поліції та прокуратури до останнього фізичного та психологічного примусу під час здійснення розслідування даного провадження.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене та ухвалити законне і обґрунтоване рішення відповідно до приписів статей 370, 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд