ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 202/3790/19
провадження № 51-3617км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030000435,
за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цим же вироком вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 у невстановлені час та місці за невстановлених обставин з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне зберігання психотропних речовин для подальшого збуту, придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін загальною масою не менше як 1,4231 г. Придбану психотропну речовину ОСОБА_7 доставив до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1, розфасував її в 11 сліппакетів та став їх зберігати за місцем свого мешкання. 22 січня 2019 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 у спальні в декоративному сейфі у вигляді книжки виявлено 11 сліппакетів із кристалічною порошкоподібною психотропною речовиною, дві металеві трубки, мірну ложку, ваги електронні та пусті сліппакети, які були вилучені та запаковані до спеціальних пакетів за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 .
За висновком експерта від 06 лютого 2019 року № 1/8.6/349 у кристалічних речовинах, віднайдених у ОСОБА_7, та на поверхнях електронних ваг, полімерної трубки, виробу, який складається з полімерної трубки з гумовою пробкою, вставленої в металеву трубку, полімерної ложки, виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін загальною вагою 1,4231 г, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" становить невеликий розмір.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2024 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_7 змінив. Дії ОСОБА_7 суд перекваліфікував з ч. 1 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК та призначив особі покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання і його відбування у зв`язку із закінченням строків давності. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор указує, що за наявності достатніх, належних і допустимих доказів апеляційний суд безпідставно змінив вирок та перекваліфікував дії обвинуваченого на менш тяжкий злочин, унаслідок чого ОСОБА_7 уникнув справедливого покарання.
Стверджує, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою й невмотивованою; під час апеляційного перегляду було допущено грубе порушення вимог статей 22, 23, 91, 94, 370, 372, 419 КПК; не було дотримано практики касаційного кримінального суду, зокрема, дійшовши висновку про необхідність встановлення фактів в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 8, 23, 95, 404 КПК, не ухвалив рішення про повторне дослідження обставин провадження та безпосередньо не сприймав жодного із доказів, досліджених місцевим судом.
Звертає увагу, що поза увагою апеляційного суду залишилися показання свідка ОСОБА_8, протокол обшуку від 22 січня 2019 року, протокол огляду від 29 березня 2019 року. Не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що обсяг вилученої в ОСОБА_7 психотропної речовини є таким, що не перевищує потреб для власного вживання особою. На його думку, цей висновок суперечить установленим обставинам, згідно з якими виявлена речовина була розфасована на дози, що перевищують розмір разових для особистого вживання.
Наводить доводи щодо помилковості висновку апеляційного суду про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК. Свою позицію обґрунтовує, посилаючись на практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а саме постанови від 02 грудня 2021 року у справі № 310/9371/19 (провадження № 51-3255км21), від 11 серпня 2022 року у справі № 317/3499/19 (провадження № 51-1358км22), від 08 червня 2022 року у справі № 727/10307/20 (провадження № 51-5073км21).
Крім того, прокурор указує на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 285 КПК, адже апеляційний суд повинен був з`ясувати, чи бажає ОСОБА_7 бути звільненим від кримінальної відповідальності, оскільки таке звільнення є більш сприятливим за наслідками у порівнянні із застосованим судом звільненням від покарання на підставі статей 49, 74 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався, про що небезпідставно зазначає прокурор у касаційній скарзі.
Орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК, тобто в придбанні, зберіганні психотропних речовин з метою збуту. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у повному обсязі пред`явленого обвинувачення. Такий висновок суд зробив, дотримуючись приписів ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, з огляду на ретельно та всебічно досліджені в судовому засіданні докази, оцінені відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу. В основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК, місцевий суд поклав, серед іншого, показання свідка ОСОБА_8, протокол обшуку від 22 січня 2019 року з відеозаписом, протокол огляду від 29 березня 2019 року. При цьому критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_7, який заперечив свою винуватість, та уважав їх такими, що надані з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд з рішенням суду першої інстанції не погодився, висновок про доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого за ч. 1 ст. 307 КК злочину визнав помилковим.
Висновок апеляційного суду колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованим.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду провадження.
У разі встановлення апеляційним судом фактів в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, суд має ухвалити рішення про повторне дослідження обставин кримінального провадження. При цьому суд має належним чином мотивувати постановлене рішення, наведені в ньому висновки повинні бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Це рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку, та відповідну власну оцінку, переоцінку таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде переконання, що суд першої інстанції помилково врахував той чи інший доказ як такий, що підтверджує винуватість особи, а також висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не відповідають таким властивостям, із зазначенням відповідних критеріїв. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у такому випадку є обов`язковим.
Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, однак у цій ситуації, коли апеляційний суд під час апеляційного розгляду вбачає, що доводи в апеляційній скарзі сторони захисту в частині неповноти судового розгляду та/або невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованими і потребують перевірки, така перевірка здійснюється шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК, що включає безпосереднє дослідження та оцінку доказів щодо таких обставин.
Як слушно вказує прокурор у касаційній скарзі, апеляційний суд, установивши інші фактичні обставини та вважаючи, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, рішення про повторне дослідження обставин не приймав, жодного доказу, покладеного місцевим судом в обґрунтування обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7, безпосередньо не досліджував.
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов висновку, що всі докази у своїй сукупності є логічними й послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце, на підставі чого обґрунтував висновок про винуватість ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК. При цьому суд першої інстанції критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_7 в частині того, що він не зберігав і не придбавав з метою збуту знайдені в нього психотропні речовини, що вони належать дівчині, з якою він разом проживав, розцінюючи їх як такі, що надані з метою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки його показання входять у протиріччя із зібраними по справі доказами.
Відеозаписи та журнали судового засідання підтверджують доводи прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону і порушення принципу безпосередності дослідження доказів. Дані відеозапису та журналу судового засідання свідчать, що апеляційний суд безпосередньо не допитував ОСОБА_7 у порядку, передбаченому статтями 95, 351 КПК. Натомість, усупереч приписам ст. 23 КПК, цей суд надав їм іншу оцінку, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції визнав недоведеною суб`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК кримінального правопорушення. В основу свого висновку поклав іншу оцінку показань обвинуваченого в місцевому суді. У рішенні зазначив, що обвинувачений у суді першої інстанції винуватості у вчиненні інкримінованого злочину з метою збуту не визнав, однак не заперечував факту зберігання психотропних речовин для власного та його співмешканки вживання без мети збуту. Крім того, послався на пояснення ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду, які за приписами ст. 84 КПК не є процесуальним джерелом доказів. Брати до уваги його пояснення під час апеляційного перегляду як доказ невинуватості ОСОБА_7 апеляційний суд законних підстав не мав.
Апеляційний суд не дав належної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_7, отже оскаржене судове рішення не містить переконливого обґрунтування того, чому спростована під час судового розгляду версія сторони захисту про придбання і зберігання обвинуваченим психотропної речовини без мети збуту покладена в основу рішення апеляційного суду.
Щодо питання про встановлення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 91 КПК мета вчинення кримінального правопорушення є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, якщо вона має кримінально-правове значення. Для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов`язаного з незаконним придбанням та зберіганням психотропних речовин в аспекті встановлення спрямованості умислу та мети протиправного поводження з предметом кримінального правопорушення, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які характеризують відповідні наміри особи щодо його придбання та зберігання.
При цьому незаконним збутом психотропних речовин є будь-які оплатні або безоплатні форми їх безповоротної передачі іншим особам, якими можуть бути продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичка, введення ін`єкцій володільцем наркотику чи психотропної речовини іншій особі за згодою останньої тощо. Метою збуту є відповідне мислене уявлення особи про результат своїх дій, мотиви вчинення яких на кваліфікацію не впливають. Фактичне придбання (набуття) у будь-який спосіб і зберігання психотропної речовини з метою її поступової (поетапної) передачі іншій особі охоплюється змістом поняття збуту як мети злочину, передбаченого ст. 307 КК.
Колегія суддів звертає увагу, що доведеність самого факту протиправного придбання та незаконного зберігання метамфетаміну сторони кримінального провадження під сумнів не ставлять і висновків судів у цій частині не заперечують.
Суд апеляційної інстанції доречно послався на правозастосовну практику Верховного Суду, за якою про умисел на збут психотропних речовин може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє чи зберігає їх тощо (постанова ККС ВС від 07 квітня 2021 році у справі № 203/337/19). Натомість належної оцінки обставинам, установленим у цьому кримінальному провадженні, за вказаними вище критеріями не надав, ураховуючи, серед іншого, те, що під час обшуку було виявлено 11 сліппакетів із психотропною речовиною, маса якої становить відповідно 0,5817 г, 0,3089 г, 0,0430 г, 0,0428 г, 0,0397 г, 0,0745 г, 0,0697 г, 0,0557 г, 0,0625 г, 0,0638 г, 0,0527 г, 0,0008 г, 0,0130 г, 0,0063 г, 0,0080 г, дві металеві трубки, мірну ложку, ваги електронні та пусті сліппакети, загальною кількістю 419 штук, що ОСОБА_7 на обліку в лікаря-нарколога не перебуває. Також не надав належної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_7, який пояснив, що сейф-шкатулку з психотропною речовиною напередодні обшуку принесла до квартири його співмешканка і він, щоб обмежити їй вживання цих речовин, забрав у неї ключ від цього сейфа-шкатулки, який зберігав у себе, і видав його працівникам поліції під час обшуку. Також ОСОБА_7 вказував, що мав на меті поступово вивести свою дівчину з-під наркотичної залежності, а тому забрав ключ від шкатулки, щоб контролювати споживання нею відповідних засобів.
Крім того, безпідставними і необґрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що психотропна речовина, виявлена в ОСОБА_7, була розфасована на дози, що у своїй сукупності не перевищують розміру для особистого вживання, оскільки такі висновки не спираються на певні докази та мають характер припущення.
Суд касаційної інстанції уважає слушними доводи прокурора щодо відсутності у змісті оскарженого рішення посилання на джерело висновків стосовно величини разової дози для вживання особою, які слугували підставою до такого висновку.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі сторона захисту вказувала про порушення її права на допит свідка. Апеляційній суд погодився з такими доводами, вказав про безпідставність відмови місцевого суду у задоволенні клопотання про виклик і допит як свідка ОСОБА_9, однак усупереч ч. 3 ст. 404 КПК заходів для виправлення помилки, допущеної місцевим судом, не вжив.
Таким чином, висновок апеляційного суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК, Верховний Суд уважає необґрунтованим, а оскаржену ухвалу такою, що не відповідає вимогам статей 23, 94, 370, 419 КПК.
Колегія суддів не здійснює оцінку доводів прокурора щодо порушень у частині звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання та його відбування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК, оскільки встановлені касаційним судом порушення перетворюють перевірку цих доводів на безпредметну.
Отже, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі приписів пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за наслідками якого необхідно постановити рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд