ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 1-323/2009
провадження № 51-1743 км 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження й повернення апеляційної скарги і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження в кримінальній справі № 30902 слідчий СВ ПМ СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі постановою від 26 січня 2009 року наклав арешт на нерухоме майно ОСОБА_7, який вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2009 року був засуджений за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.
Також цей суд ухвалою від 18 січня 2024 року залишив без задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту на майно та звільнення ОСОБА_7 від додаткового покарання у виді конфіскації майна
Це рішення суду першої інстанції ОСОБА_6 5 лютого 2024 року оскаржила у порядку апеляційної процедури, заявивши клопотання про поновлення строку оскарження.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2024 року відмовив у задоволенні згаданого клопотання і на підставі ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повернув апеляційну скаргу її авторові. Мотиви суду зводяться до того, що скаржниця не навела поважних причин пропуску процесуального строку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, заперечуючи законність ухвали від 14 лютого 2024 року, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свої вимоги, скаржниця твердить, що з повним текстом рішення місцевого суду вона ознайомилася 30 січня 2024 року після надання повного доступу до провадження в особистому кабінеті Електронного суду України, а тому семиденний строк для подання апеляційної скарги має обчислюватися саме з цієї дати. На думку авторки скарги, апеляційний суд також помилково зазначив, що сторона захисту отримала рішення від 18 січня 2024 року наступного дня, оскільки повний текст було складено 22 січня 2024 року.
На касаційну скаргу прокурор ОСОБА_9, котра брала участь у суді першої інстанції, подала заперечення, в яких зазначає про необґрунтованість касаційних вимог та законність ухвали апеляційного суду.
Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило, ОСОБА_6 повідомила, що вона та ОСОБА_7 не бажають брати участі під час здійснення касаційного перегляду.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену судом апеляційної інстанції ухвалу - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на інші (ніж, передбачені у пунктах 1, 11 ч. 2 ст. 395 КПК) ухвали суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 399 вказаного Кодексу апеляційний суд зобов`язаний повернути апеляційну скаргу її авторові, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
У силу ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані його учасниками без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений законом строк також міститься у ст. 116 КПК.
Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18) виснував, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Частиною 1 ст. 117 вказаного Кодексу передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Як убачається з матеріалів провадження, апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду від 18 січня 2024 року ОСОБА_6 подала лише 5 лютого 2024 року, при цьому клопотала про поновлення строку апеляційного оскарження.
Однак усупереч своєму клопотанню його авторка наполягала на тому, що строк апеляційного оскарження має обчислюватися з 30 січня 2024 року, тобто з дати ознайомлення з повним текстом ухвали, що суперечить законодавчим приписам. Окреслена позиція скаржниці зумовила застосування апеляційним судом імперативних приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив підстави, на яких визнав клопотання необґрунтованим, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Дослідивши доводи й зіставивши їх із наявними даними, апеляційний суд, серед іншого, установив, що ОСОБА_6 була присутня в судовому засіданні 18 січня 2024 року, цього ж дня отримала вступну і резолютивну частини ухвали, що підтверджується розпискою, яка міститься у справі. Отже, скаржниця була обізнана з постановленим 18 січня 2024 року рішенням суду. Тому в цьому разі останнім днем для апеляційного оскарження було 25 січня 2024 року, а доводи в касаційній скарзі про обчислення його з іншої дати, зокрема з 30 січня 2024 року, не можна визнати прийнятними. Крім того, необхідно зазначити, що 23 січня 2024 року було оприлюднено повний текст ухвали.
Що стосується помилкового зазначення апеляційним судом про отримання 19 січня 2024 року стороною захисту рішення місцевого суду, то таке посилання скаржниці суперечить точному змісту оспорюваної ухвали.
Таким чином, аргументів, котрі б у розрізі імперативності приписів ст. 399 КПК свідчили про істотне порушення вимог закону під час постановлення ухвали апеляційного суду, захисником не наведено.
Тому подану касаційну скаргу належить залишити без задоволення.
Разом із цим необхідно акцентувати, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою в порядку, встановленому законом із урахуванням положень ст. 117 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів