ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 161/11883/17
провадження № 51-2515 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010003163,за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька, на підставі ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 05 липня 2017 року, близько 17 год 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "Рено Мастер", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись неподалік будинку АДРЕСА_2, в напрямку вул. Львівської в м. Луцьку, порушив вимоги п. п. 2.3(б), 12.1., 12.3., 13.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) за наступних обставин.
Порушуючи ПДР ОСОБА_7 був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у момент виникнення небезпеки для руху, а саме гальмування автомобіля марки "Мерседес Спринтер", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, що рухався у попутному напрямку, і яке водій об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу з моменту початку гальмування автомобілем "Мерседес Спринтер", та здійснив зіткнення з даним транспортним засобом.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Рено Мастер" ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України. Натомість, вказані докази у своїй сукупності не отримали належної оцінки апеляційного суду, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, погодився з необґрунтованим висновком місцевого суду про необхідність виправдання обвинуваченого.
Разом з цим зазначає, що суд апеляційної інстанції за відсутності достатніх мотивів і законних підстав, відмовив стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про дослідження наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів та допиті свідків на предмет встановлення обставин, з`ясування яких має суттєве значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, допустивши тим самим порушення, передбачені статтями 22, 23, 94, 404, 419 КПК України, принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судових засіданнях доказів, висновок суду про визнання невинуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів вважає правильним.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.
Частиною 1 статті статі 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до положень частин 2 та 4 статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У справі "Барбера, Мессеге і Джабардо проти Іспанії" від 06 грудня 1988 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення було зроблено на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, місцевий суд дійшов таких висновків на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, а саме показань ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10,
ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пояснень експерта ОСОБА_17, а також фактичних даних, що містяться в письмових доказах - висновку експертизи № 277 від 14.07.2017, протоколі огляду місця події від 05.07.2017 з доданими схемою та фототаблицею та протоколі огляду місця події від 09.07.2017.
Дослідивши вказані докази у їх сукупності, суд дійшов умотивованого висновку про те, що показання ОСОБА_7, які узгоджуються із показаннямисвідків ОСОБА_10 (водій автомобіля "Мерседес Спринтер") та ОСОБА_12 (пасажира вказаного транспортного засобу), які були безпосередніми очевидцями події, а також із висновком експертизи № 277 від 14.07.2017 наряду із поясненнями експерта ОСОБА_17 в судовому засіданні щодо причин виникнення тілесних ушкоджень, які спричинили смерть ОСОБА_11, жодним чином не спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, оскільки останні не були очевидцями події і вони жодним чином не підтверджують факту зіткнення транспортних засобів, тому їх неможливо покласти в основу доведеності винуватості.
До того ж, суд першої інстанції у вироку правильно зазначив, що зразки осипу бруду слідчим не вилучалися і не порівнювалися з нашаруваннями бруду на транспортних засобах, тобто органом досудового розслідування не було встановлено приналежності осипу бруду, зазначеного в протоколі огляду місця події від 05.07.2017 та схемі до будь-якого транспортного засобу. Не зафіксовано в цих документах і місця зіткнення автомобілів "Рено Мастер" та "Мерседес Спринтер", а також будь-яких видимих зовнішніх пошкоджень останнього автомобіля. При цьому, виявлене при зовнішньому огляді автомобіля "Рено Мастер", яким керував ОСОБА_7, пошкодження в області бампера ліворуч у вигляді деформації всередину біля краю номерних знаків, що зафіксоване у вказаному протоколі огляду, органом досудового розслідування жодним чином не досліджувалося на предмет давності утворення цього ушкодження, механізму його виникнення, у тому числі можливості виникнення за обставин, вказаних в обвинувальному акті, а також не проводилося співставлення транспортних засобів. Оскільки механічних пошкоджень (нашарування фарби, полімерних матеріалів, тощо) на автомобілі "Мерседес Спринтер" не виявлено, тому відповідно відсутні підстави стверджувати, що пошкодження в області бампера автомобіля "Рено Мастер" виникло саме внаслідок зіткнення цих транспортних засобів.
Крім того, слід вказати, що місцевим судом вірно не взято до уваги показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в тій частині, що під час особистої зустрічі з ними ОСОБА_7 розповідав про обставини ДТП, у тому числі показував пошкодження на бампері його автомобіля, яке виникло під час ДТП, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні та повністю суперечать показанням обвинуваченого та безпосередніх очевидців події свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12, котрі чітко і ствердно показали, що зіткнення транспортних засобів не було.
Також, судом обґрунтовано не враховано на підтвердження винуватості показання свідка ОСОБА_13 (слідчий) про те, що автомобіль "Рено Мастер" мав пошкодження на передньому бампері, оскільки воно лише вказує про наявність пошкодження, однак жодним чином не підтверджує його виникненя внаслідок події, про яку йде мова у даному кримінальному провадженні. При цьому, даний свідок не пам`ятає чи були на місці події будь-які уламки, а також чи виявлене на цьому автомобілі пошкодження мало ознаки того, що воно утворилось саме внаслідок зіткнення з автомобілем "Мерседес Спринтер", який пошкоджень не мав. З аналогічних причин не взято до уваги і показання свідка ОСОБА_16 в цій частині, який був залучений в якості понятого при огляді місця події. Інший понятий ОСОБА_15, який допитувався судом в якості свідка, окрім того як проводилися заміри проїзної частини, нічого не пам`ятає.
Отже, суд встановив, з чим обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції, що версія ОСОБА_7 про застосування екстреного гальмування для уникнення зіткнення з автомобілем "Мерседес Спринтер", який рухався попереду і різко зупинився, внаслідок чого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, повністю узгоджується з показаннями безпосередніх очевидців події свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12, а також не виключається висновком експерта та його поясненнями в судовому засіданні, при цьому наданими стороною обвинувачення іншими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами жодним чином не спростована. Також прокурором не доведено і того, що будь-які дії ОСОБА_7 перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали.
З огляду на ці обставини, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про безпідставне виправдання судом ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні не можна визнати прийнятними.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не виконав вимог процесуального закону, оскільки посилався на докази, які безпосередньо не досліджував у судовому засіданні, колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на таке.
Згідно з положеннями кримінального процесуального права при апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати докази із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд під час судового розгляду погодився з оцінкою доказів наданою судом першої інстанції, а тому підстав для безпосереднього дослідження їх під час апеляційного розгляду не було. Таким чином, вказаний суд діяв у межах своїх повноважень та не допустив порушень, як на те посилається прокурор.
Водночас, доводи прокурора у скарзі про те, що суд апеляційної інстанції без належної уваги залишив клопотання сторони обвинувачення про повторний допит учасників кримінального провадження та дослідження письмових доказів, чим порушив положення ст. 22 КПК України при розгляді даного кримінального провадження, є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У цьому випадку таких обставин апеляційний суд не встановив, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.
При цьому прокурором у апеляційній скарзі не наведено належного обґрунтування необхідності повторного допиту вказаним судом потерпілих та свідків, а також дослідження письмових доказів.
Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони обвинувачення з оцінкою місцевим судом показань потерпілих, свідків та письмових доказів по справі, не є підставою для їх повторного дослідження.
Таким чином, апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторони обвинувачення розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає приписам ст. 419 КПКУкраїни.
Таким чином, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_7, колегією суддів не встановлено, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд