ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/5260/17
провадження № 51-6784 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100000784 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, починаючи з грудня 2006 року займав земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:91:057:032), розташовану в охоронній зоні, по АДРЕСА_3 без законних на те підстав.
Зокрема ОСОБА_6, будучи директором ТОВ "Вогник", відповідно до статуту якого директор товариства є одноособовим виконавчим органом, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів учасників, та має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, з 30.03.2004 по 31.11.2006 займав земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3, загальною площею 110 кв. м, з яких 18 кв. м під забудову кіоску, 8 кв. м під прилеглою до кіоску територією, 84 кв. м під майданчиком, відповідно до договорів оренди, укладених із Шевченківською у м. Києві державною адміністрацією, та планом землекористування.
Після закінчення дії договору оренди 31.11.2006 у ОСОБА_6 виник протиправний намір на зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_3 загальною площею 0, 0669 га, частина якої знаходиться в охоронній зоні, з метою організації на ній в подальшому закладу громадського харчування.
24.06.2014 в ході розроблення проекту із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 на замовлення ТОВ "Вогник", представником ТОВ "Стафед" ОСОБА_8 було повідомлено ОСОБА_6 про те, що земельна ділянка за вказаною адресою загальною площею 0, 0669 га частково потрапляє до обмеження 01.05. - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж") площею 0,0074 га, й щодо неї встановлені обмеження у використанні, а також складено Акт перенесення в натурі (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, у якому зафіксовано цей факт.
Таким чином, ОСОБА_6 з 24.06.2014, будучи обізнаним про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 розташована уздовж ліній електропередачі, які є об`єктом енергетичної системи, й щодо неї встановлені обмеження у використанні, вирішив продовжувати самовільне її зайняття з метою організації закладу громадського харчування ТОВ "Вогник".
Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:057:032) загальною площею 0,0669 га, частина якої розташована у охоронній зоні, незважаючи на відсутність оформленого у встановленому законом порядку права користування, розпорядження чи володіння нею; усвідомлюючи, що зазначена територія відноситься до земель охоронної зони, ОСОБА_6 з 24.06.2014 протиправно використовував її у власних цілях, зокрема останнім було організовано огородження самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3, завезення на її територію будівельних матеріалів та проведення робіт по будівництву закладу громадського харчування.
Таким чином ОСОБА_6 обвинувачувався у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Крім того ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що, будучи директором ТОВ "Вогник", обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто являвся службовою особою.
У липні 2013 року ОСОБА_6 вирішив розпочати будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень будівлі АДРЕСА_3 з пристосуванням під кафе на території зайнятої без законних на те підстав земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:057:032) та задекларувати їх у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві з метою надання будівельним роботам офіційного та законного вигляду.
Усвідомлюючи відсутність передбачених законодавством підстав для здійснення декларування зазначених вище будівельних робіт, а саме розробленої проектної документації та залучених спеціалістів із технічного нагляду, проектування і головного архітектора проекту, у ОСОБА_6 виник умисел на вчинення службового підроблення, а саме видачу Декларації про початок будівельних робіт, у якій містяться завідомо неправдиві відомості, та подання її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
Складання декларації було доручено ОСОБА_6 невстановленій особі, яка виконувала технічну роботу по заповненню декларації від імені ТОВ "Вогник".
Невстановлена особа при невстановлених обставинах за допомогою технічних засобів, приблизно у середині липня 2013 року внесла до бланку Декларації про початок будівельних робіт "Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. "В" з пристосуванням під кафе по АДРЕСА_3" від імені ТОВ "Вогник" завідомо неправдиву інформацію, а саме вказала, що проектна документація об`єкту розроблена ТОВ "Українська Будівельна Спілка", відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, а також головним архітектором проекту, визначено ОСОБА_9, технічний нагляд здійснює ОСОБА_10 .
Приблизно у середині липня 2013 року, знаходячись у приміщенні кафе по АДРЕСА_3, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що інформація, яка міститься у Декларації про початок будівельних робіт "Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. "В" з пристосуванням під кафе по АДРЕСА_3" не відповідає дійсності, оскільки вказані у документі спеціалісти та товариство не залучались до розроблення проектної документації та подальших будівельних робіт, завірив її власним підписом та печаткою ТОВ "Вогник", надавши документу офіційного змісту.
Продовжуючи виконувати свій злочинний намір, направлений на вчинення службового підроблення, того ж дня, ОСОБА_6, усвідомлюючи, що інформація, яка міститься у Декларації про початок будівельних робіт не відповідає дійсності, передав її невстановленій особі, яка, діючи від імені Т0В "Вогник", подала її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві. В подальшому після розгляду Декларації 22.07.2013 її було зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за № КВ 083132030399.
Крім того він же у листопаді 2013 року після проведення будівельних робіт із реконструкції нежилих приміщень будівлі АДРЕСА_3 з пристосуванням під кафе на території зайнятої без законних на те підстав земельної ділянки, вирішив задекларувати готовність об`єкта до експлуатації у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві з метою надання проведеним будівельним роботам офіційного та законного вигляду, а також подальшого введення об`єкту у експлуатацію і реєстрації права власності на будівлю загальною площею 190, 6 кв. м.
Усвідомлюючи відсутність передбачених законодавством підстав для здійснення декларування проведених будівельних робіт і готовності об`єкта до експлуатації, у ОСОБА_6 виник умисел на вчинення службового підроблення, а саме внесення до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації завідомо неправдивих відомостей та подачі її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
Складання декларації було доручено ОСОБА_6 невстановленій особі, яка приблизно у середині листопада 2013 року внесла до бланку Декларації про готовність об`єкта до експлуатації завідомо неправдиву інформацію, а саме вказала, що проектна документація об`єкту розроблена ТОВ "Українська Будівельна Спілка", генеральним підрядником є TOB "К Консалт", технічний нагляд здійснює ОСОБА_10, відповідальний за виконання робіт ОСОБА_11, головним архітектором проекту визначено ОСОБА_9 .
Приблизно у середині листопада 2013 року ОСОБА_6, достовірно знаючи, що інформація, яка міститься у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації не відповідає дійсності, завірив її власним підписом та печаткою ТОВ "Вогник", таким чином підтвердивши правильність внесених даних та надавши документу офіційного змісту, після чого передав її невстановленій органом досудового розслідування особі, яка, діючи від імені TOB "Вогник", подала її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві. В подальшому після розгляду декларації 28.11.2013 її було зареєстровано у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що, будучи службовою особою, видав завідомо неправдиві офіційні документи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.
Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 05 серпня 2021 року визнав ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 і ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдав його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Київський апеляційний суд ухвалою від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Виправдовуючи ОСОБА_6, суд першої інстанції вказав, що обвинувачений не вчиняв активних дій по самовільному зайняттю земельної ділянки і таких доказів не здобуто слідством та не надано суду прокурором.
Також суд визнав недопустимими доказами лист і акт обстеження земельної ділянки, які були підставою для реєстрації кримінального провадження та внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки вони отримані до внесення даних у ЄРДР за межами кримінального провадження.
Крім цього суд визнав недопустимими доказами лист від 04.05.2016 № 0570291-8521, в якому міститься інформація щодо обліку земельної ділянки площею 0,0626 га; супровідний лист від 18.01.2017 № 6/26/2017 з додатками; лист від 20.01.2016 з додатками до нього щодо реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 ) у зв`язку з відсутністю даних про законність джерела їх отримання.
Також суд першої інстанції зробив висновок про те, що, оскільки ОСОБА_6 тривалий час вчиняв активні дії з метою оформлення у належний спосіб права користування та володіння земельною ділянкою, є відсутніми ознаки обов`язкового складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КПК України, його об`єктивної та суб`єктивної сторони.
Стосовно обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України суд вказав, що прямим доказом сторони обвинувачення за цією статтею обвинувачення є лише показання свідка ОСОБА_12, однак таких показань при відсутності сукупності інших доказів не достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Апеляційний суд, залишаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 без зміни, дійшов наступних висновків:
- пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 197-1 КК України являється неконкретним та в ньому відсутній опис об`єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення, оскільки посилання на порушення будь-яких інтересів учасників земельних правовідносин відсутні, так само як і перелік таких учасників земельних правовідносин;
- у пред`явленому обвинуваченні за вказаним матеріальним законом відсутній опис об`єкту злочину, відсутні посилання на власника такої земельної ділянки і, відповідно, наявність порушення земельних правовідносин ОСОБА_6 у сфері охорони земельних ділянок;
- жодних технічних експертних дій щодо встановлення конкретного обсягу самовільно зайнятої земельної ділянки вчинено не було, і в самих доказах географічні дані такої земельної ділянки не відображено;
- ОСОБА_6 тривалий час вчиняв активні дії з метою оформлення в належний спосіб права користування та володіння земельною ділянкою за адресом: АДРЕСА_3 ), для будівництва та обслуговування кафе, а тому є відсутніми ознаки обов`язкового складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, щодо його об`єктивної та суб`єктивної сторони;
- показання свідка ОСОБА_12 можуть і не стосуватися саме ТОВ "К Консалт", і, як наслідок, інших доказів на доведення обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України прокурором у провадженні не надано, якими не являються і дані експертизи щодо автентичності підпису ОСОБА_6 у деклараціях, який не оспорює цього факту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вважає, що суди не дали належної оцінки доказам з дотриманням вимог статей 94, 370 КПК України, які, на переконання прокурора, беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_6 .
Крім цього, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що фактично суд першої інстанції не розглянув висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки виправдав його з тих підстав, що обвинувачений правомірно займав земельну ділянку площею 110 кв. м (0,011 га) на підставі договору оренди, однак ОСОБА_6 обвинувачувався у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,0669 га.
Також прокурор вважає, що підстава виправдання ОСОБА_6, зазначена в резолютивній частині вироку, суперечить мотивувальній частині, зокрема у резолютивній частині суд послався на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України (не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим), а в мотивувальній частині вироку суд зазначив про відсутність в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
За таких обставин, прокурор вважає, що апеляційним судом не наведено належних підстав для відхилення апеляційної скарги прокурора, тому ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, у якому просить залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року без зміни.