ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 755/2757/15-ц
провадження № 61-16834св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", подану представником Кацюбою Олексієм Вікторовичем, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів Барильської А. П., Макарова М. О., Максюти Ж. І.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи: Національний банк України, Товариство
з обмеженою відповідальністю "Фінілон" (далі - ТОВ "Фінілон"), про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та
ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені наступні депозитні договори:
- депозитний договір №SAMDN01000703431990 від 29 квітня 2008 року (вклад "Депозит VIP") з особовим рахунком по вкладу НОМЕР_1, за умовами якого позивачем внесено на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 68 712,83 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 12 % річних, яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації. Після останньої пролонгації, станом на 01 квітня 2014 року, процентна ставка складала 9,75 % річних;
- депозитний договір №SAMDN01000727203613 від 16 липня 2012 року (вклад "Депозит VIP") з особовим рахунком по вкладу НОМЕР_2, за умовами якого позивачем внесено на особовий рахунок грошові кошти у
початковій сумі 70 000 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 10 % річних, яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації. Після останньої пролонгації, станом на 01 квітня 2014 року, процентна ставка складала 8,5% річних;
- депозитний договір №SAMDN01000728308803 від 31 серпня 2012 року (вклад "Депозит VIP") з особовим рахунком по вкладу НОМЕР_3, за умовами якого позивачем внесено на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 463 088,18 грн. строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % річних, яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації. Після останньої пролонгації, станом на 01 квітня 2014 року, процентна ставка не змінилася та складала 18% річних.
Відповідно до банківських виписок станом на 25 березня 2014 року на особовому рахунку № НОМЕР_1 за договором №SAMDN01000703431990 від 29 квітня 2008 року обліковувалися грошові кошти у розмірі 127 874,17 доларів США; станом на 16 березня 2014 року на особовому рахунку № НОМЕР_2 за договором №SAMDN01000727203613 від 16 липня 2012 року обліковувалися грошові кошти у розмірі 81 802,32 доларів США; станом на 31 березня 2014 року на особовому рахунку № НОМЕР_3 за договором №SAMDN01000728308803 від 31 серпня 2012 року обліковувалися грошові кошти у розмірі 688 814, 05 грн. 3 урахуванням відповіді Національного Банку України та банківських виписок вбачається, що
ПАТ КБ "ПриватБанк" з 01 квітня 2014 року в порушення чинного законодавства припинило надавати до Національного Банку України щомісячні звіти та нараховувати з березня 2014 року проценти по усім своїм діючим депозитним договорам, які було укладено у Кримському регіональному управлінні
ПАТ КБ "ПриватБанк". Позивач неодноразово звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із письмовою заявою про повернення йому грошових коштів за депозитними договорами, однак грошові кошти повернуті банком не були.
Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", на його користь:
- за депозитним договором №SAMDN01000703431990 від 29 квітня 2008 року 3 % річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року, у сумі 12 318,62 доларів США та пеню, нараховану на підставі частини п`ятої статті 10 3акону України "Про захист прав споживачів" за період з 23 лютого 2021 року по 23 лютого 2022 року, зменшивши її до розміру процентів за даним договором, нарахованих станом на 19 грудня 2019 року (з дня укладення договору по
18 грудня 2019 року включно) у сумі 1 760 465,90 грн;
- за депозитним договором №SAMDN01000727203613 від 16 липня 2012 року 3 % річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року у сумі 7 775,15 доларів США та пеню, нараховану на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 23 лютого 2021 року по 23 лютого 2022 року, зменшивши її до розміру процентів за даним договором, нарахованих станом на 19 грудня 2019 року (з дня укладення договору по 18 грудня 2019 року включно) у сумі 1 069 699,56 грн;
- за депозитним договором №SAMDN01000728308803 від 31 серпня 2012 року 3 % річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року у сумі 45 122,03 грн та пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 23 лютого 2021 року по 23 лютого 2022 року, зменшивши її до розміру процентів за даним договором, нарахованих станом на 19 грудня 2019 року (з дня укладення договору по 18 грудня 2019 року включно) у сумі 964 731,98 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDN01000703431990 від 29 квітня 2008 року пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 23 лютого
2021 року по 23 лютого 2022 року у сумі 1 760 465,90 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDN01000727203613 від 16 липня 2012 року пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 23 лютого
2021 року по 23 лютого 2022 року у сумі 1 069 699,56 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDN01000728308803 від 31 серпня 2012 року пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 23 лютого
2021 року по 23 лютого 2022 року у сумі 964 731,98 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. Згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача. Суд першої інстанції погодився зі здійсненим позивачем розрахунком розміру пені, який зменшений до розміру процентів. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що, оскільки у зв`язку з розірванням договорів банківського вкладу за рішенням суду, яке набрало законної сили 21 вересня 2022 року, 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у валюті договорів за період з
19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року нарахуванню не підлягали, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня
2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до
АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінілон" про стягнення 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 29 квітня 2008 року №SAMDN01000703431990 3% річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 4 501,16 доларів США; за депозитним договором від 16 липня 2012 року № SAMDN01000727203613 3% річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, за період з 19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 4 585,47 доларів США; за депозитним договором від 31 серпня 2012 року №SAMDN01000728308803 3% річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, за період з 19 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі
30 335,45 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, нарахованих за вказаними вище депозитними договорами на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Разом з тим виснував, що саме з моменту розірвання цих договорів права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 листопада 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" через підсистему "Електронний Суд" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, змінити вказані судові рішення, зменшивши розмір пені до 50 000,00 грн за кожним з договорів банківського вкладу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норм права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16 та у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17, від 02 жовтня 2019 року у справі
№ 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
15 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" зазначив, що не згодний із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині визначеного розміру пені, оскільки суди, проігнорувавши приписи частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру пені, стягнули пеню у заявленому позивачем розмірі, тим самим порушили принципи розумності та пропорційності. В порушення вказаних вимог суди, при вирішенні питання про зменшення неустойки, не встановили співрозмірність неустойки невиконаному відповідачем зобов`язанню та не врахували інтереси обох сторін, не встановили баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки та оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення із врахуванням істотних обставин.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що 29 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений Депозитний договір №SAMDN01000703431990 (вклад "Депозит VIP", картка-рахунок по вкладу НОМЕР_1), за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у початковій сумі 68 712,83 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 12% річних, яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації; після останньої пролонгації, станом на 01 квітня 2014 року, процентна ставка складала 9,75% річних.
16 липня 2012 року між ОСОБА_1 та Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений Депозитний договір №SAMDN01000727203613 (вклад "Депозит VIP", особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_2 ), за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у початковій сумі 70 000 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 10% річних, яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації; після останньої пролонгації, станом на 01 квітня 2014 року, процентна ставка складала 8,5% річних.
31 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений Депозитний договір №SAMDN01000728308803 (вклад "Депозит VIP", особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_3 ), за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у початковій сумі 463 088,18 грн строком на 12 місяців із відсотковою ставкою
18% річних, яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації; після останньої пролонгації, станом на 01 квітня
2014 року, процентна ставка не змінилася та складала 18% річних.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 виписок по депозитних рахунках та Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями Банку, наданого Національним банком України, на рахунках позивача, станом на 01 квітня 2014 року, обліковувалися грошові кошти у наступних розмірах:
- за депозитним договором від 29 квітня 2008 року №SAMDN01000703431990 (він знаходився на 5-й черговій пролонгації після попередніх чотирьох автоматичних пролонгацій договору, дата чергової пролонгації у звіті НБУ зазначено 25 квітня 2013 року) у розмірі 127 874,17 доларів США;
- за депозитним договором від 16 липня 2012 року №SAMDN01000727203613 (він знаходився на першій черговій автоматичній пролонгації, дата якої
31 серпня 2013 року) у розмірі 81 802,32 доларів США;
- за депозитним договором від 31 серпня 2012 року №SAMDN01000728308803, (він знаходився на першій черговій автоматичній пролонгації, дата якої
16 липня 2013 року) у розмірі 688 814,05 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня
2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано депозитний договір від 29 квітня 2008 року № SAMDN01000703431990 з особовим рахунком № НОМЕР_1 та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 127 874,17 доларів США; проценти за період з 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 60 176,79 доларів США; 3% річних за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 15 167,95 доларів США, а всього - 203 218,91 доларів США; пеню за період з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 у розмірі 116 7949,49 грн з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
Розірвано депозитний договір від 16 липня 2012 року №SAMDN01000727203613 з особовим рахунком № НОМЕР_2 та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 81 802,32 доларів США; проценти за період з 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 36 564,80 доларів США; 3% річних за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 9 614,30 доларів США, а всього - 127 981,42 доларів США; пеню за період з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 у розмірі 736 953,65 грн з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
Розірвано депозитний договір від 31 серпня 2012 року №SAMDN01000728308803 з особовим рахунком № НОМЕР_3 та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом з нарахованими процентами, станом на 01 квітня 2014 року, у розмірі 688 814,05 грн; проценти за період з 01 квітня 2014 року по
18 грудня 2019 року у розмірі 964 731,98 грн; 3% за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 105 630,24 грн; пеню за період з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 1 794 320,70 грн; інфляційні втрати за період з
18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 214 500,48 грн, а всього - 3 767 997,45 грн з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Компенсовано АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року задоволено заяви представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог.
Прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення неустойки (пені) з АТ КБ "Приватбанк" за депозитними договорами та в цій частині визнано нечинними рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року й постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" у частині позовних вимог про стягнення неустойки (пені).
Відмовлено у задоволенні клопотання представника АТ КБ "Приватбанк" про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №199/3152/20, провадження №14-224 цс 21.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д.А. задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" суми вкладу за депозитними договорами з нарахованими процентами і в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" суми вкладу за депозитними договорами з нарахованими процентами залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", тому відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)рішення суду апеляційної інстанції переглядається Верховним Судом лише в цій частині.