ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 4823/3137/19
провадження № 61-9821ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (боржник) -ОСОБА_1,
заінтересовна особа (стягувач) -Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних сил, 28) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у складі судді Шитченко Н. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 червня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 червня 2011 року у справі № 2155-6/375/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У заяві ОСОБА_1 просила визнати поважними причини пропуску та поновити строк на оскарження вказаного рішення третейського суду, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення їй стало відомо 09 вересня 2019 року від державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) Луцького міського управління юстиції (далі - МУЮ). Копію рішення третейського суду вона отримала у жовтні 2019 року після особистого звернення до суду. Про розгляд справи третейським судом вона не була повідомлена, участі у розгляді справи не приймала, копії відповідного рішення не отримувала.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду відмовлено.
Заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Ухвала апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивована тим, що судова повістка та копія рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 червня 2011 року направлялися третейським судом ОСОБА_1 за адресою її зареєстрованого місця проживання, яку вона зазначала у кредитному договорі і за якою вона тривалий час зареєстрована, поштова кореспонденція повернулася на адресу третейського суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Отже, на думку суду, листи на ім`я ОСОБА_1, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання", є належно врученими.
При цьому, суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким поновити їй строк для оскарження рішення третейського суду і відкрити провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що вона була належно повідомлена про розгляд справи третейським судом, оскільки фактично не проживала за зареєстрованим місцем проживання, тому не могла отримати кореспонденцію.
Крім того, повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування особи про час і місце розгляду справи.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Надходження апеляційної скарги до суду
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належно повідомленні про розгляд справи.
При цьому, представник АТ "Сенс Банк" - Михніцький Г. Ю. 26 вересня 2024 року надіслав до Верховного Суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_1 надіслала Верховному Суду 25 вересня 2024 року клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на те, що 03 жовтня 2024 року повинна взяти участь у конференції у м. Стокгольмі, як керівник Благодійної організації "Благодійний Фонд Місія Допомоги".
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд визнає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, а неявку - неповажною. При цьому, Верховний Суд враховує, що третейський розгляд справи здійснено у 2011 році, заяву про скасування рішення третейського суду ОСОБА_1 подала у 2019 році, тобто строки розгляду є доволі значними й ОСОБА_1 не була позбавлена права укласти договір з адвокатом, який би представляв її інтереси.
Фактичні обставини справи
30 травня 2011 року суддею Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнській фінансовий союз" Нечай М. В. (одноособово) постановлено ухвалу про початок розгляду третейської справи № 2155-6/375/11 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року. Розгляд справи призначено на 14 червня 2011 року о 08 год 15 хв.
Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" 02 червня 2011 року направив рекомендоване відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 адресату вручено не було у зв`язку із закінченням терміну зберігання, про що наявна відмітка працівника поштового відділення у довідці про причини повернення.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 14 червня 2011 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 490077512 від 17 червня 2008 року: за кредитом - 124 100,68 грн, за відсотками - 38 725,19 грн та 259 760,43 грн пені.
Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, копію рішення третейського суду направлено ОСОБА_1 17 червня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 адресату вручено не було у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що наявна відмітка працівника поштового відділення у довідці про причини повернення
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції
Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає указаним вище вимогам закону.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Водночас Конституційний Суду України вказав, що пункт 1 частини п`ятої,
частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
Законом України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ, частину п`яту статті 454
ЦПК України викладено в новій редакції, згідно з якою заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Згідно із частиною сьомою статті 454 ЦПК України (у редакції Закону України
від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ) заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд
за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади
про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення
не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (рішення ЄСПЛ у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).
У справі, яка переглядається, встановлено, що третейський суд ухвалив рішення
14 червня 2011 року, а із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася у грудні 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого
частиною п`ятою статті 454 ЦКП України.
Звертаючись із заявою про скасування рішення третейського суду від 14 червня 2011 року, заявник указувала, що не знала про розгляд справи третейський судом,
не отримувала виклик із цього суду, а про рішення третейського суду дізналася лише у жовтні 2019 року після отримання від державного виконавця відомості про відкриття виконавчого провадження, а тому просила поновити строк звернення зі вказаною заявою.
Надаючи оцінку цим доводам заявника, апеляційний суд, як суд першої інстанції, вважав, що строк на оскарження рішення третейського суду ОСОБА_1 пропущений без поважних причин, оскільки третейським судом направлялися на її зареєстровану адресу повістку про виклик до суду та копію рішення третейського суду, які повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання". За цих обставин, Чернігівський апеляційний суд вважав заявника таким, що був належно повідомлений та обізнаним про наявність оскаржуваного рішення.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:
1) день вручення її під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про її доставлення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування позичальника про час і місце розгляду справи (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року).
Такий правовий висновок викладено Великою Палато Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19) є сталим та тривалий час незмінним у практиці Верховного Суду.
Посилання апеляційного суду на відповідний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, є нерелевантним до ситуації яка склалася у справі, що переглядається. Так, у наведеній справі Верховний Суд послався на те, що учасник справи уже під час розгляду справи судом повідомляв суду адресу, з цієї адреси надсилав суду процесуальні звернення. Таких обставин у цій справі немає.
Крім того, у силу "ієрархії судових рішень" суд повинен враховувати судові рішення Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Чернігівський апеляційний суд не врахував викладеного та дійшов помилкового висновку про те, що строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду пропущений ОСОБА_1 без поважних причин, оскільки у матеріалах справи, у тому числі третейської, відсутні докази того, що заявник отримав рішення третейського суду від 14 червня 2011 року чи достовірно знав про його існування, а також про розгляд справи третейським судом 14 червня 2011 року.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована
в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його
в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також
зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу,
що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу
для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами
для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі,
і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції
є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Чернігівського апеляційного суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вимоги ОСОБА_1 поновити їй строк на звернення заяви та відкрити провадження у справі за її заявою є безпідставними, оскільки Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, не наділений такими процесуальними повноваженнями, а вказані питання відносяться до компетенції апеляційного суду, як суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 268, 351, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду