ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 442/4277/22
провадження № 61-5928св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив:
визнати припиненим договір іпотеки ВРТ № 458117-458128, посвідчений 19 липня 2012 року приватним нотаріусом Момот М. О., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ;
зняти заборону на нерухоме майно - спірну квартиру, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі відчуження об`єктів нерухомого майна 12762464, яка була накладена приватним нотаріусом Момот М. О. на підставі договору іпотеки ВРТ № 458117-458128 від 19 липня 2012 року;
виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 2835242 (спеціальний розділ), який внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43348220 від 04 жовтня 2018 року;
виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним № 12762464, зареєстрований 19 липня 2012 року, про обтяження належної ОСОБА_2 на праві приватної власності спірної квартири, зареєстрованої в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 4909803.
Позов мотивований тим, що 11 жовтня 2013 року він позичив ОСОБА_2 63 000,00 доларів США та 3 000,00 Євро на строк до 11 жовтня 2014 року. Згідно розписки від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_2 гарантував повернення боргу всім своїм майном, зокрема квартирою АДРЕСА_1 . Однак свої зобов`язання з повернення боргу відповідач не виконав.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 11 жовтня 2013 року, однак це рішення виконати неможливо у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.
Передача в іпотеку спірної квартири є неправомірною та безпідставною, відповідач на момент укладення договору позики приховав від нього інформацію, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці.
04 жовтня 2018 року на підставі договору № 845/к купівлі-продажу майнових прав майнові права за кредитним договором та договором іпотеки перейшли від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ФК "Актив". Цього ж дня ТОВ "ФК "Актив" передав право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ОСОБА_3, яка була дружиною ОСОБА_2 .
У зв`язку з придбанням прав вимоги за кредитним та іпотечним договором ТОВ "ФК "Актив" перестали існувати обтяження на нерухоме майно, зареєстровані 19 липня 2012 року на підставі договору іпотеки ВРТ № 458117- 458128, оскільки ПАТ "Дельта Банк" більше не є іпотекодержателем спірної квартири. Перехід іпотеки до ОСОБА_3 є підставою для припинення договору іпотеки, оскільки на час укладення угод з ТОВ "ФК "Актив" вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, придбання права вимоги за договором іпотеки відбулась за спільні сімейні кошти, в результаті чого квартира залишилась в сім`ї відповідачів.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дрогобицького районного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано припиненим договір іпотеки ВРТ № 458117-458128, виданий 19 липня 2012 року приватним нотаріусом Момот М. О., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Знято заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження в єдиному реєстрі відчуження об`єктів нерухомого майна 12762464, яка була накладена приватним нотаріусом Момот М. О., підстава обтяження: договір іпотеки, ВРТ № 458117-458128, 19.07.2012, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1, номер РПВН: 4909803, власник нерухомого майна: ОСОБА_2, обтяжувач: ПАТ "Дельта Банк".
Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 2835242 (спеціальний розділ), який внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43348220 від 04 жовтня 2018 року, об`єкт нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним № 12762464, зареєстрований 19 липня 2012 року, про обтяження зареєстрованої в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 4909803, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги за іпотечним договором має усі ознаки фраудаторного правочину, що має наслідком визнання припиненим спірного договору іпотеки.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 12 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю позовних вимог. ОСОБА_2 не є стороною договору про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 06 листопада 2018 року. Оспорюваний договір іпотеки був укладений 19 липня 2012 року, тобто задовго до укладення ним договору позики з позивачем (11 жовтня 2013 року).
Посилання позивача на фраудаторність договору про відступлення права вимоги від 06 липня 2018 року, дійсність якого в судовому порядку не оспорюється, не впливає на вирішення вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 19 липня 2012 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року та залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_3, діючи від імені подружжя та за письмової згоди ОСОБА_2, за кошти подружжя 06 листопада 2018 року уклала договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, щоб квартира, яка є предметом іпотеки, залишилась у власності їх сімʼї, а він як кредитор не міг задовольнити свої вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики.
Іпотечний договір від 19 липня 2012 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, та усі похідні від нього заборони і обтяження є неправомірними, недійсними, формальними, направленими на невиконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року про стягнення на його користь боргу.
Апеляційний суд не дослідив усі обставини справи, подані ним докази, та не надав їм належну правову оцінку.
У пункті 1.2 оспорюваного договору іпотеки визначено строк припинення кредитного договору (18 липня 2019 року), що відповідно до статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення договору іпотеки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
14 серпня 2023 року справа № 442/4277/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.