Постанова суду № 761/22531/23 від 25.09.2024 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 761/22531/23

провадження № 61-7724св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Київська міська прокуратура, Головне управління Національної поліції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року у складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позовну заяву мотивовано тим, що 08 жовтня 2020 року його було затримано працівниками Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві та доставлено до управління, де його тримали до 09 жовтня 2020 року без допуску захисників та перекладача. При цьому, він перебував під вартою з 08 до 10 жовтня 2020 року.

09 жовтня 2020 року слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві було внесено відомості до ЄРДР №12020100040005309 від 08 жовтня 2020 року за кваліфікацією частина друга статті 187 КК України та повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого зазначеним положенням КК України.

Цього ж дня з метою змушення підписання протоколу на заздалегідь підготовлених та підроблених слідчим показань, відносно позивача чинився психологічний тиск та йому були нанесені тілесні ушкодження по різних частинах тіла, які за висновком експертного дослідження відносяться до легких.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2020 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

01 грудня 2020 року керівником Київської місцевої прокуратури № 4 у порядку статті 294 КК України продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців.

05 січня 2021 року слідчим суддею Дніпровського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 08 лютого 2021 року.

04 лютого 2021 року старшим групи прокурорів прийнято постанову про закриття кримінального провадження відносно позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КК України, яку 25 травня 2021 року було скасовано заступником керівника Київської міської прокуратури.

27 травня 2021 року слідчим суддею Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено в продовженні строків досудового розслідування.

10 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, яку скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2022 року, а кримінальне провадження направлено прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва для організації досудового розслідування.

11 серпня 2022 року прокурором Дніпровської окружної прокуратури було прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

За вказаних обставин, позивач вважав, що своїми незаконними діями слідчі Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві та прокурори Дніпровської окружної прокуратури, які здійснювали процесуальний нагляд, погоджували підозру у даному кримінальному провадженні, завдали йому моральної шкоди, яка полягала у тому, що він був змушений більше двох років захищатися від надуманого звинувачення, що призвело до порушення нормальних зв`язків, змушення захищати свою честь і гідність, проходити лікування після нанесених травм у правоохоронному органі, а також докладати додаткових зусиль для нормалізації звичайного укладу життя.

При цьому, розмір завданої моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивач оцінив у сумі 1 000 000 грн, яку просить стягнути з відповідача разом із майновою шкодою, яка полягає у витратах на правову допомогу в сумі

265 000 грн, які були витрачені ним за час незаконного перебування під слідством.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у розмірі 127 800,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що внаслідокзатримання, повідомлення про підозру, нанесення тілесних ушкоджень, обрання запобіжного заходу та тривалим досудовим розслідуванням позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі закриття відносно нього кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Визначаючи розмір моральної шкоди суди виходили із глибини та тривалості моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством, а також із засад розумності, виваженості і справедливості. Розмір моральної шкоди - 127 800 грн визначено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування шкоди (7 100,00 грн), та конкретних обставин справи.

Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу суд виходив із того, що позивачем не надано документального підтвердження сплачених витрат на правову допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

24 травня 2024 року через засоби поштового зв`язку Головне управління Національної поліції у місті Києві подало доВерховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх змінити в частині суми виплати моральної шкоди.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при визначенні розміру моральної шкоди судами не враховано, що статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який набрав законної сили 01 січня 2024 року, визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, однак суди помилково виходили із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цим законом (7 100 грн).

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на касаційну скаргу, мотиви якого зводяться до незгоди із висновками судів про стягнення шкоди через Казначейство, тоді як така повинна стягуватися з Державного бюджету України. Крім того, Казначейство зазначає, що з 2024 року підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на рівні 1 600 грн. У відзиві на касаційну скаргу Казначейство просить змінити судові рішення в частині суми виплати моральної шкоди та в частині стягнення з Державного бюджету України через Казначейство, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 19 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами фактичні обставини справи

05 січня 2021 року слідчим суддею Дніпровського районного суду міста Києва продовжено до чотирьох місяців строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, тобто до 08 лютого 2021 року.

01 червня 2021 року прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва прийняв постанову про закриття кримінального провадження за підозрою позивача у вчиненні кримінального правопорушення на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, яку скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2022 року, а кримінальне провадження направлено прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва для організації досудового розслідування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповіднодо пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону).

Згідно з положеннями статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі

№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно виходили із того, що внаслідок затримання,повідомлення про підозру, нанесення тілесних ушкоджень, обрання запобіжного заходу та тривалим досудовим розслідуваннямпозивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі закриття відносно нього кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

При визначені розміру морального відшкодування суд апеляційної інстанції врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством

(18 місяців), застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який обмежував його свободу пересування та обрання місця перебування.

Зазначене призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, а тому з урахуванням засад розумності та справедливості, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 127 800 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" на момент відшкодування (7 100 грн).

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону.

При цьому слід зазначити, що визначений статтею 13 Закону мінімальний розмір моральної шкоди не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом, однак з урахуванням конкретних обставин,засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом не передбачено.

Доводи відзиву Державної казначейської служби України про незаконність судових рішень в частині розміру моральної шкоди та стягнення її через Казначейство не беруться колегією суддів до уваги.

Згідно з пунктами 2, 3 частини другої статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Колегія суддів враховує, що Казначейство касаційну скаргу не подало та не приєдналось до касаційної скарги ГУ НП у м. Києві. Слід зазначити, що вимога про зміну судових рішень може бути предметом касаційного оскарження шляхом подання касаційної скарги, а не відзиву на касаційну скаргу, і саме за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право ухвалити рішення, про яке просить Казначейство (положення статті 409 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту