ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/26643/21-ц
провадження № 61-7432св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в складі судді Хайнацького Є. С. та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня2024 року в складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову вказав, що 28 травня 2013 року між ним та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000735502535 вклад "СТАНДАРТ на 12 міс", за умовами якого він вніс до банку грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США з нарахуванням 9,75 % річних.
Зазначив, що неодноразово звертався до банку з проханням розблокувати рахунки, розірвати договір та повернути суму банківського вкладу з нарахованими процентами, проте банк відмовляв у зв`язку з припиненням діяльності на тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях.
Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з повернення йому банківського вкладу добровільно, він вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь суми банківського вкладу, 9,75 % процентів за користування вкладом за період з 28 травня 2013 року до 17 травня 2021 року, 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 15 травня 2015 року до 17 травня 2021 року та 3 % пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 17 травня 2020 року до 17 травня 2021 року.
За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь за договором № SAMDN25000735502535 вклад "СТАНДАРТ на 12 міс" від 28 травня 2013 року: вклад у розмірі 25 000 доларів США (станом на 17 травня 2021 року еквівалентно 689 250 грн), відсотки за вкладом (9,75 % річних) в розмірі 19 433,22 доларів США (станом на 17 травня 2021 року еквівалентно 535 773,87 грн), 3 % річних в сумі 4 506,16 доларів США (станом на 17 травня 2021 року еквівалентно 124 234,83 грн) та пеню в розмірі 7 320 915 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що строк, визначений у договорі банківського вкладу, не сплив, оскільки відповідно до умов цього договору він автоматично неодноразово продовжувався на той самий строк, та враховуючи, що матеріали справи не містять відповідної вимоги (заяви) позивача до банку про видачу (повернення) вкладу та процентів на вклад, то, відповідно, у відповідача не виник обовʼязок видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом, а отже і відсутнє порушення прав позивача з боку відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У травні 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" адвокат Тарасова-Патрай К. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 11 жовтня 2023 року у справі № 757/28659/21-ц, від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, від 13 травня 2021 року у справі № 757/38720/14-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 132/4438/18-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
В обґрунтування доводів скарги заявник вказав, що матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про встановлення судами обставин відмови банку у поверненні позивачу суми вкладів, тобто про наявність порушеного права останнього. На переконання позивача, нездійснення ним досудових заходів щодо повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати дію договору та непред`явлення банку вимоги про повернення вкладу не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач обрав належним способом захисту свого порушеного права звернення до суду з відповідним позовом. При вирішенні спору суди не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, де зазначено, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на вирішення існуючого конфлікту у суді.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 травня 2013 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000735502535 вклад "СТАНДАРТ на 12 міс" шляхом підписання заяви на оформлення вкладу у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою процентів на вклад у розмірі 9,75 % річних.
Згідно з умовами договору банківського вкладу № SAMDN25000735502535 вклад "СТАНДАРТ на 12 міс" від 28 травня 2013 року строк вкладу становить 366 днів, до 28 травня 2014 року включно. Якщо в разі закінчення строку вкладу вкладник не заявив банку про бажання одержати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк; строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника у банк (пункт 3 договору). Вкладник та банк мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши один одного за два банківських дні до дати розірвання договору (пункт 5 договору). Якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не закінчився, вкладнику повертається сума вкладу; за неповний строк вкладу проценти виплачуються за зниженою процентною ставкою (пункт 6 договору).
Умовами пункту 3 договору банківського вкладу № SAMDN25000735502535 встановлено неодноразове автоматичне продовження строку депозиту в разі відсутності заяви вкладника до банку про повернення вкладу; строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника у банк.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає з таких підстав.
За змістом частини першої, другої статті 11 Цивільного кодексу