ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 522/20418/18
провадження № 61-6230св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортов Ігор Олександрович, ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 28 жовтня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду
від 11 квітня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 квітня
2023 року, касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Романюк Валерій Ілліч, на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О., ОСОБА_2., за участю третьої особи -АТ "Райффайзен Банк Аваль", про припинення правовідношення за іпотечним договором, визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 вересня 2007 року розпорядженням органу приватизації Одеської міської ради № 204687 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 (матері) та йому квартиру АДРЕСА_1, того ж дня ними отримано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру та зареєстровано право власності в рівних долях.
24 жовтня 2007 року між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір на суму 315 588 грн, кредит надавався на строк до 24 жовтня 2017 року для використання на споживчі цілі.
Того ж дня, між ним, його матір`ю ( ОСОБА_3 ) та Банком, з метою належного виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .
23 вересня 2010 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-1237/10 стягнуто з нього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" всю суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 344 515,81 грн.
23 червня 2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, у вищезазначеній справі, відмовлено в задоволенні заяви представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків на пред`явлення їх виконання. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що виконавчі листи про стягнення з нього грошової суми в розмірі 344 515,81 грн були втрачені ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
09 вересня 2017 року його мати померла, на момент відкриття спадщини він проживав разом із нею у спірній квартирі, і відповідно до приписів статей 1261, 1268 ЦК України прийняв спадщину частину належної їй квартири АДРЕСА_1 .
23 лютого 2018 року укладено низку договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 24 жовтня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Оксі банк", ПАТ "Оксі Банк" та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та фізичною особою ОСОБА_2, який був укладений між ним, його матір`ю ( ОСОБА_3 ) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", предметом договору була квартира АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. У вказаному договорі не обумовлена одна із обов`язкових умов договору - ціна, за якою ТОВ "ФК Укрфінанс Груп" відчужив своє право вимоги на користь ОСОБА_5 . У цей же день між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та фізичною особою ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі вищевказаної квартири.
29 березня 2018 року державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І. О. прийнято рішення № 40432861 від 02 квітня 2018 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .
З 29 березня 2018 року він позбавлений права власності на вищевказану квартиру, не має доступу до свого житла та не може ним користуватися.
Зазначає, що з моменту звернення у 2010 році ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до суду про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором настав строк повного виконання зобов`язань за вказаним договором, і з часу винесення заочного рішення Приморським районним судом м. Одеси від 23 вересня 2010 року по справі № 21237/10, яке є чинним, припинилось нарахування процентів та пені.
Позивач вважає, що з моменту набрання законної сили ухвали суду від 23 червня 2015 року по справі № 1237/10 про відмову в задоволенні заяви представника Банку про видачу дублікатів виконавчих листі, поновлення строків на пред`явлення їх до виконання - будь-які зобов`язання між ним та Банком припинилися.
Договори про відступлення права вимоги № 410, № 412, № 413 від 23 лютого 2018 року за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року є недійсними, оскільки кредитний договір припинив свою дію у 2010 році, а 23 червня 2015 року припинилися будь-які грошові зобов`язання між ним та ПАТ "Райффайзен банк Аваль", тому останній ще 23 червня 2015 року втратив право вимоги до нього за кредитним договором, і не міг відчужити право вимоги ТОВ "Оксі Банк", яке в свою чергу не могло відчужити право вимоги за договором наступним особам.
Зазначає, що у вказаних договорах про відступлення права вимоги відсутня обов`язкова умова договору - ціна, за яким іпотекодержатель відчужив своє право вимоги та всупереч статті 24 Закону України "Про іпотеку" ні ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ні ТОВ "Оксі Банк", ні ТОВ "ФК "Укрфінтранс Груп" не повідомляли його про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Указує на те, що відповідно до статті 1054 ЦК України ОСОБА_5 не може бути кредитодавцем за вказаним кредитним договором, який забезпечений іпотекою, оскільки таким правом наділені лише банки та інші фінансові установи.
Зазначає, що дії та рішення державного реєстратора щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2018 року про реєстрацію права власності на оспорювану квартиру за ОСОБА_2 є незаконними, оскільки у 2010 році припинилися дія кредитного договору, як і припинилися грошові зобов`язання між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ним, його не повідомляли про відступлення прав вимоги за вказаним іпотечним договором, не надсилали в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" письмової вимоги про усунення порушення умов договору.
Указує на те, що дії реєстратора є порушенням пункту 4.4 кредитного договору, згідно якого державний реєстратор не був уповноважений реєструвати право власності на предмет іпотеки без рішення суду, виконавчого напису нотаріусу, договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, а рішення про державну реєстрацію права власності як таке, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.
Зазначає, що він не укладав з жодною особою договорів про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Спірну квартиру набув шляхом приватизації, а не за кошти отримані за кредитним договором, тому дії ОСОБА_2 щодо його виселення з квартири є незаконними та протиправними.
Підставами витребування квартири, є те, що строк дії кредитного договору № 014/0018/82/84820 від 24 жовтня 2007 року припинився у 2010 році, грошові зобов`язання за ним припинилися у 2015 році, ні банк, ні інші особи, яким банк відступив право вимоги за кредитним договором не повідомили його про укладення договорів про відступлення права вимоги, не надіслали йому письмову вимогу про усунення порушень договірних зобов`язань та вимогу про добровільне виселення із спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
№ 40432861 від 02 квітня 2018 року державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Витребувано з володіння ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_1 та повернуто її у власність ОСОБА_1 .
Встановлено порядок виконання рішення суду, визначивши, що це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію на користь ОСОБА_1 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано припиненим іпотечний договір від 24 жовтня 2007 року, який укладено з метою забезпечення кредитного договору № 014/0018/82/84820 від 24 жовтня 2007 року, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_3, з другої сторони.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав, що договори про відступлення права вимоги № № 410, 412, 413 від 23 лютого 2018 року, укладені з порушенням вимог статті 24 Закону України "Про іпотеку" щодо зобов`язання іпотекодержателя письмово повідомити боржника у п`ятиденний строк про відступлення права вимоги за іпотечним договором і за основним зобов`язанням, тому є незаконними, позивач і його мати, як іпотекодавці, не були належним чином повідомлені ОСОБА_2 як іпотекодержателем про усунення порушення і звернення стягнення на предмет іпотеки; рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 здійснено з порушенням статей 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 46 Порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач отримав у власність спірну квартиру шляхом приватизації, а не за кредитні кошти, строк дії кредитного договору був змінений і закінчився у 2010 році з ухваленням рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості, зобов`язання між позивачем і банком припинилося у 2015 році - моменту ухвалення судового рішення про відмову у видачі дублікату виконавчого листа; оскільки державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру проведена із порушенням чинного законодавства, квартира незаконно вибула із власності позивача, витребування квартири із власності останнього є належним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" про визнання незаконним рішення державного реєстратора, визнання припиненим іпотечного договору, витребування майна скасовано, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Це ж рішення в частині встановлення порядку виконання рішення суду скасовано. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романюка В. І. про роз`яснення постанови Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року - задоволено. Роз`яснено заявнику, що відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О., ОСОБА_2, за участю третьої особи - АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в частині визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40432861 від 02 квітня 2018 року на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 залишено без змін. Зазначено, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в незміненій частині постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року ж підставою для державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та відповідно проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за попередніми власниками.
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що державний реєстратор Махортов І. О. не є належним відповідачем у даній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 40432861 від 02 квітня 2018 року, тому рішення суду першої інстанції лише у частині зазначених вимог до державного реєстратора Махортова І. О. скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора.
Доказів виконання рішення суду про стягнення заборгованості позивачем не надано, отже зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним, а отже і забезпечувальними договорами не припинилися, ухвала про відмову у видачі дублікатів виконавчих листі, поновлення строку пред`явлення їх до виконання лише свідчить про неможливість виконання судового рішення у примусовому порядку, однак не спростовує право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у позасудовому порядку. Твердження позивача у зазначеній частині про припинення зобов`язань не ґрунтуються на законі, зводяться до неправильного його тлумачення, а висновок суду першої інстанції про визнання припиненим правовідношення за іпотечним договором є безпідставним, тому апеляційний суд в зазначеній частині скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні у зазначеній частині позовних вимог.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про порушення прав позивача оскаржуваним рішенням державного реєстратора.
Погоджуючись з висновками місцевого суду щодо визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, апеляційний суд зазначив про те, що відповідач (іпотекодержатель), згідно статті 35 Закону України "Про іпотеку" надіслав одному із іпотекодавців ОСОБА_3 (мати боржника/іпотекодавця 1/позивача) вимогу про усунення порушень зобов`язання, забезпеченого іпотекою, але незважаючи на наявність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, воно не приймається судом до уваги, оскільки іпотекодавець-2 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а рекомендоване повідомлення датоване 23 лютого 2018 року. Іпотекодержатель не з`ясував коло спадкоємців останньої та не скерував на їх адресу вимоги.
Апеляційний суд зазначив, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про витребування є неефективним способом захисту порушеного права і задоволенню не підлягають.
Роз`яснюючи свою постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що обставини вказані заявником в заяві як незрозумілі є підставами для роз`яснення судового рішення в розумінні положень статті 271 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У квітні 2023 року до Верховного суду через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, у якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення рішення.
Підставою касаційного оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положень статті 271 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про роз`яснення рішення суду.
У травні 2023 року до Верховного суду через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Приморського районного районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у якій просив їх скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 квітня 12018 року № 40432861 державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області Махортова І. О. на квартиру АДРЕСА_1 за
ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. У решті судове рішення апеляційного суду залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 28 жовтня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 11 квітня 2023 року заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року справа № 192/2761/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У червні 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Елекронний суд" представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк В. І. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у якій просить змінити зазначену постанову апеляційного суду виключивши з її мотивувальної частини посилання на те, що відповідач ОСОБА_2 набув статусу кредитодавця та іпотекодержателя; між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 існують договірні зобов`язання; ОСОБА_1 не спростував факт не отримання ним вимоги ОСОБА_2 про усунення порушень виконання зобов`язань. Зазначивши, що виселення (фактичне позбавлення позивача доступу до спірної квартири без надання іншого жилого приміщення є незаконним та порушує його житлові права, визначені частиною четвертою статті 9, частиною другою статті 109 ЖК України та статтею 40 Закону України "Про іпотеку".
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року справа № 465/646/11, від 08 лютого 2022 року справа № 2-7763/10, у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справа № 301/2368/14, від 31 серпня 2022 року справа № 757/55120/20, від 29 вересня 2020 року справа № 757/13243/17, від 12 квітня 2021 року справа № 310/2950/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора до суду касаційної інстанції не оскаржені та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Відзиви на касаційні скарги до суду не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та витребувано цивільну справу № 522/20418/18 з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого дії адвокат Романюк В. І., на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 13 вересня 2007 року розпорядженням органу приватизації Одеської міської ради № 204687 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 і його матері ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради ОСОБА_1 і ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру в річних частках.
24 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 014/0018/82/84820 на суму 315 558,00 грн на строк до 24 жовтня 2017 року.
Того ж дня між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", укладено договір іпотеки - предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 .
23 вересня 2010 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-1237/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в сумі 344 515,81 грн.
23 червня 2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-1237/10 відмовлено в задоволенні заяви представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків на пред`явлення їх до виконання по справі № 2-1237/10.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 вересня 2017 року, серія НОМЕР_1 .
23 лютого 2018 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ "Оксі Банк", між ТОВ "Оксі Банк" та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 014/0018/82/84820 від 24 жовтня 2007 року, які посвідчені приватним нотаріусом КМНО Данич О. В. за № № 411, 412, № 413 та підписано акти прийому-передачі до Договорів про відступлення права вимоги за Договором іпотеки.
23 лютого 2018 року ОСОБА_2 надіслав іпотекодателям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимогу про усунення порушень основного зобовязання, в якій попередив, що у разі невиконання цієї вимоги та неповернення заборгованості за кредитним договором іпотекодержатель зверне стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 чи 38 Закону України "Про іпотеку". Ці вимоги були отримані ОСОБА_1 (а. с. 9-11, т. 2). ОСОБА_3 не могла вимогу отримати, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 квітня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 40432861 державний реєстратор КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортов І. О. здійснив реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а касаційнаскарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо позовних вимог про припинення правовідносин за іпотечним договором
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 не може бути відповідно до положень статті 1054 ЦК України, кредитодавцем за кредитним договором від 24 жовтня 2017 року, який забезпечений іпотекою, оскільки таким правом наділені лише банки та інші фінансові установи, і його не було повідомлено про відступлення права вимоги.
Відповідно до положень статей 512, 514, 516, 519 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку", який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (такий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, також у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16).
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-1237/10 від 23 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" всю суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 344 515 грн. 81 коп.,
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року у вищезазначеній справі, відмовлено у задоволені заяви представника ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків на пред`явлення їх до виконання.
Доказів виконання рішення суду про стягнення заборгованості матеріали справи не містять, та не надано таких доказів позивачем суду, отже правильними є висновки апеляційного суду про те, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним, а отже і забезпечувальним договорами не припинилися, ухвала суду про відмову у видачі виконавчих листів, поновлення строку пред`явлення їх до виконання свідчить лише про неможливість виконання судового рішення у примусовому порядку, однак не спростовує право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у позасудовому порядку.
Посилання ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог і суду у своїх висновках на те, що договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами № № 410, 412, 413 від 23 лютого 2018 року укладені із порушенням статті 24 Закону України "Про іпотеку" щодо письмового повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням не спростовують презумпції правомірності договорів, які не оспорені та не визнані недійсними.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором, а може впливати на визначення розміру богу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Таких висновків дотримується Верховний Суд щодо спірного питання, зокрема, у постанові від 06 лютого 2019 року, справа № 361/2105/16ц.