Постанова
Іменем України
11 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 500/5194/16
Провадження № 14-81цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішенняІзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року у складі судді Грубіян Л. І.
та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів Цюри Т. В., Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С.
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позову
1. У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що між нею як замовницею та ОСОБА_1 як виконавцем 27 січня 2015 року укладено договір № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта - житлового будинку з 28 квартирами за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого вона взяла на себе зобов`язання здійснити фінансування будівництва, а ОСОБА_1 - збудувати та здати в експлуатацію житловий будинок, після чого передати замовниці об`єкт нерухомості.
3. Згідно з розпискою від 27 січня 2015 року відповідач отримав від неї суму коштів, еквівалентну 65 000 дол. США, як повну оплату за об`єкт нерухомості за договором № 24В/К/2.
4. Після передання їй об`єкта нерухомості вона почала проводити ремонтні роботи, однак з`ясувалось, що ОСОБА_1 повторно продав збудований ним житловий будинок, а їй запропонував замість цього будинку інший об`єкт нерухомості, від чого вона відмовилась.
5. Зазначала, що відповідач повернув їй грошові кошти лише в розмірі 56 000 грн, які вона витратила на ремонт. 09 червня 2016 року вони дійшли домовленості про розірвання договору № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта - житлового будинку з 28 квартирами, а ОСОБА_1 зобов`язався до 01 вересня 2016 року повернути їй еквівалент 65 000 дол. США.
6. Оскільки зобов`язання з повернення коштів відповідач не виконав, вона вимушена звернулася до суду із цим позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
8. Свої рішення суди мотивували тим, що відповідач не виконав умов договору від 09 червня 2016 року № 24В/К/2/1 про розірвання договору № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта нерухомості щодо повернення ОСОБА_2 грошових коштів. Оскільки позивачка визначила розмір зобов`язання із зазначенням еквіваленту, суди вважали наявними підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості, еквівалентної 65 000 дол. США на день виконання судового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
9. У липні 2023 року відповідач через представника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 689 350 грн, що на момент пред`явлення позову в цій справі було еквівалентно 65 000 дол. США.
10. У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) та вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц та у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17, щодо застосування приписів частини другої статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при визначенні "дня здійснення платежу" в зобов`язанні.
11. Наполягав на тому, що поверненню підлягав не борг, визначений в іноземній валюті, а сума у гривнях, еквівалентна 65 000 дол. США. Зазначав, що еквівалент національної валюти, який підлягає до стягнення, визначається на момент пред`явлення позову, а не день ухвалення рішення чи дату його виконання.
12. Також, на переконання відповідача, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, відповідно до яких обов`язок суду полягає в наданні правової кваліфікації відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначенні, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Зазначав, що суди не врахували висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, щодо визначення рівнів тлумачення умов договору.
Позиція інших учасників справи
13. Відзив на касаційну скаргу від позивачки до Верховного Суду не надходив.
РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, а ухвалою від 11 квітня 2024 року справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15. Ухвалою від 12 червня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
16. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що, ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення боргу в сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
17. В ухвалі зазначено, що загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
18. Водночас Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді справи № 916/1435/17 вказав, що у статті 533 ЦК України передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором, тому погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 126,38 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 81 335,68 грн станом на дату направлення позовної заяви до господарського суду.
19. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не погоджується з позицією про необхідність стягнення заборгованості, визначеної на дату звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
20. Оскільки із часу звернення до суду з позовом або із часу ухвалення судового рішення та до часу його виконання проходить достатньо тривалий період часу, а права позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції за вказаний період не можуть бути захищені нарахуванням інфляційних втрат, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що наявні підставидля відступу від висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17, адже в розумінні частини другої статті 533 ЦК України днем платежу в цьому випадку є дата виконання судового рішення, тому і сума, що підлягає сплаті у гривнях, повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день виконання судового рішення, а не на день подання позову.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. Суди встановили, що 27 січня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта житлової нерухомості з 28 квартирами за адресою: АДРЕСА_1 .
22. Того ж дня ОСОБА_1 склав розписку про те, що отримав від ОСОБА_2 еквівалент 65 000 дол. США як повну оплату за об`єкт нерухомості згідно з договором № 24В/К/2.
23. 09 червня 2016 року сторони уклали договір № 24В/К/2/1 про розірвання договору № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта нерухомості.
24. За змістом пункту 2 договору № 24В/К/2/1 (договору про розірвання) ОСОБА_1 зобов`язався до 01 вересня 2016 року повернути ОСОБА_3 суму, еквівалентну 65 000 дол. США, отриману як плату за об`єкт нерухомості.
25. На момент пред`явлення позову ОСОБА_1 зобов`язання з повернення коштів не виконав.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
26. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
27. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка доводів касаційної скарги
Щодо іноземної валюти як валюти зобов`язання та платіжного інструмента на території України
28. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
29. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
30. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
31. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
32. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
33. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
34. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
35. Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
36. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
37. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
38. Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17), а підстав для відступу від нього відсутні.