У Х В А Л А
26 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 440/14216/23
Провадження № 11-67заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття апеляційного провадження заапеляційними скаргами Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/14216/23.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з поданням про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив провадження у зразковій справі № 440/14216/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи в меншому розмірі, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи за 2023 рік відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Частиною одинадцятою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом.
Не погодившись із цим рішенням суду, ГУ ПФУ в Полтавській області, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України направили до Великої Палати Верховного Суду апеляційні скарги.
Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 10, 11 та 25 квітня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ГУ ПФУ в Полтавській області, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 293 КАС України встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до наведеної норми передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Особи, що подали апеляційні скарги та не брали участі в розгляді цієї справи (Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України), вважають, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на їхні права та обов`язки. Зокрема посилаються на те, що справа розглянута судом як зразкова, ухвалення у ній судового рішення може надати підстави для збільшення аналогічних позовів та потребуватиме додаткових видатків, що вплине на реалізацію державної політики у сферах соціального захисту та контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи або в його резолютивній частині суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд справи про його права та обов`язки.
Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає, що оскаржуване судове рішення може вплинути на його права (інтереси, обов`язки), або лише зазначає (констатує), що судовим рішенням вирішено питання про його права (інтереси, обов`язки), то такі доводи, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою підставою для виникнення права на апеляційне оскарження судового рішення.
Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки. Такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2024 року, суд першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та/або обов`язки Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України жодним чином не вирішував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Також у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Оскільки питання про права, свободи, інтереси та/або обов`язки Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України в оскаржуваному судовому рішенні не вирішувалися, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 293, 305, КАС України, Велика Палата Верховного Суду