ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
справа № 751/3856/21
провадження № 51-88 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
представника
потерпілої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021270340000670 від 06 березня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Білояровка Амвросіївського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_8 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Так, судом встановлено, що 06 березня 2021 року близько 08 год 00 хв ОСОБА_8, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, маючи злочинний умисел, направлений на зґвалтування, та усвідомлюючи протиправність своїх дій, посягнувши на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість падчерки ОСОБА_9, скориставшись тим, що подавив волю до опору потерпілої, з якою ОСОБА_8 перебував у сімейних відносинах, шляхом застосування фізичного насильства, спричинив не менше двох ударів кулаком правої руки в область голови та не менше одного удару кулаком правої руки в область лівого плеча, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я. Таким чином, використовуючи свою фізичну перевагу, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на зґвалтування, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в тіло ОСОБА_9 з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить cкасувати вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року стосовно нього, закрити кримінальне провадження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_8, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, засуджений ОСОБА_8 вказує, що розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції був поверхневим та однобічним, а ухвала суду апеляційної інстанції, якою вирок місцевого суду залишено без змін, є необґрунтованою та такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Так, засуджений, з підстав, детально викладених у касаційній скарзі, описує свою версію подій, які відбувалися до та в день події, при цьому посилається на:
- неможливість довести подію кримінального правопорушення спираючись на висновки експертизи № 106 від 06 березня 2021 року, а також вказує, що слідів слини потерпілої не було виявлено;
- те, що поведінка потерпілої після цих подій не свідчить про те, що відносно неї було здійснено дії сексуального характеру;
- те, що прокурори ОСОБА_11 та ОСОБА_12 безпідставно поклали в основу обвинувачення показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Також засуджений зауважує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що:
- в Реєстрі матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) зазначено про роз`яснення підозрюваному права на захист, проте в яких саме документах це вказано та якою уповноваженою особою було здійснено таку процесуальну дію, не зазначено;
- в Реєстрі також зазначено про допит підозрюваного 06 березня 2021 року, однак повідомлено про підозру 07 березня 2021 року, що, на його думку, свідчить про порушення ч. 1 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки його допитували як підозрюваного за відсутності такого процесуального статусу, а сам допит було здійснено не уповноваженою на те особою;
- в порушення ст. 29 Конституції України, п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК, захисник був наданий лише через дві доби після затримання (08 березня 2021 року).
Крім того, засуджений вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не навели мотивів неврахування та проігнорували висновки експерта № 105 від 06 березня 2021 року в тій частині, де зазначено про те, що ознак проникнення в ротову порожнину потерпілої та механічної асфіксії не виявлено;
- проігнорували деякі суперечності в показаннях потерпілої та доказах, не звернули увагу на те, що її показання суттєво відрізняються від висновків експертизи, а сама потерпіла надала в суді неправдиві свідчення про відсутність вибачень з його боку, при цьому взяли до увагу висновки № 106 від 06 березня 2021 року, на яких ґрунтується обвинувачення, що не відповідає критерію процесуальної справедливості (ч. 1 ст. 21 КПК);
- в порушення ч. 4 ст. 95 КПК взяли до уваги лише дослідницьку частину висновку експерта № 106 від 06 березня 2021 року та надані у вказаному висновку пояснення, однак не взяли зазначені ним пояснення при судово-психологічній експертизі № 157 чи його пояснення, надані 19 березня 2021 року слідчому;
- в порушення ч. 3 ст. 225 КПК не врахували та не надали жодної оцінки висновкам судово-медичних експертиз № СЕ-19/125-21/2342-БД від 24 березня 2021 року, № СЕ-19/125-21/2344-БД від 31 березня 2021 року, № СЕ-19/13339-БД від 19 травня 2021 року, № СЕ-19-21/9270-БД від 19 травня 2021 року;
- не звернули увагу на надані у судовому засіданні показання експерта ОСОБА_15, якій не були відомі деякі обставини цього кримінального провадження.
Разом з цим, засуджений посилається на те, що прокурори, які приймали участь в суді першої та апеляційної інстанції, були упереджені, чим порушили ч. 2 ст. 9 КПК.
З огляду на зазначене, засуджений вважає, що висновки судів попередніх інстанції ґрунтуються на показаннях потерпілої, які не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 87, п. 2 ч. 1 ст. 91, ст. 370, п. 2 ч. 1 ст. 372, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК.
Водночас, захисник ОСОБА_6, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, посилається на те, що суд першої інстанції:
- не надав належної правової оцінки показанням ОСОБА_8 в контексті з фактичними обставинами справи, оскільки останній пояснив перебіг подій, які відбувалися 06 березня 2021 року, визнав вину за ст. 125 КК та надав показання, які, на думку сторони захисту, спростовують його обвинувачення за ч. 2 ст. 152 КК;
- надав помилкову оцінку доказам при постановленні вироку;
- проігнорував доводи сторони захисту про відсутність події злочину, не надавши їм оцінки у судовому рішенні;
- порушив принципи змагальності сторін та доведення вини поза розумним сумнівом саме стороною обвинувачення;
- відкинув позицію обвинуваченого щодо обмовлянь з боку потерпілої.
На переконання захисника, сторона обвинувачення, в порушення статей 22, 92 КПК, не надала об`єктивних доказів під час судового провадження, які б доводили вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції, як зазначає захисник:
- не усунув порушень, допущених місцевим судом, та обгрунтував свою ухвалу загальним посилання на матеріали досудового розслідування, при цьому проігнорував законні, обґрунтовані та вмотивовані доводи сторони захисту щодо відсутності події злочину з посиланням на сумнівні та суперечливі докази сторони обвинувачення, у зв`язку з чим безпідставно зробив висновок про обґрунтованість вироку суду першої інстанції, чим також зайняв обвинувальну позицію;
- порушив право ОСОБА_8 на захист, оскільки, в порушення ч. 3 ст. 404 КПК, повторно не дослідив матеріали кримінального провадження, як того вимагала сторона захисту, обґрунтувавши свою вимогу.
Разом з тим, у своїх касаційних скаргах засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 також стверджують, що:
- сторона обвинувачення, в порушення ст. 91 КПК, ні на стадії досудового розслідування (з огляду на зміст обвинувального акта), ні в судовому засіданні не вказала мотив та мету інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення;
- суд першої інстанції спотворив показання експерта ОСОБА_15 .
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та його захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити;
- прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційних скарг захисника та засудженого, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подані касаційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
З огляду на вищезазначене, доводи касаційних скарг засудженого та його захисника, які стосуються надання ними власної оцінки доказам, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема про те, що:
- неможливо довести подію кримінального правопорушення, спираючись на висновки експертизи № 106 від 06 березня 2021 року, оскільки відсутні докази того, що виявлені клітини особи жіночої статі належать саме потерпілій, при цьому слідів її слини не було виявлено, хоча і зазначається про проникнення в ротову порожнину останньої;
- поведінка потерпілої після цих подій не свідчить про здійснення відносно неї дій сексуального характеру, оскільки остання в ході подальших телефонних розмов спокійно розмовляла з ОСОБА_8 та лише стверджувала про нанесення їй ударів;
- прокурори ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказали, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, однак свідок ОСОБА_13 не зміг ствердно вказати, що саме він бачив в день події, при цьому не міг згадати, який саме це був день та рік, а свідок ОСОБА_14 не бачила зґвалтування, однак була присутня в ході сварки з потерпілою;
- суд першої інстанції надав помилкову оцінку доказам при постановленні вироку, фактично витлумачивши їх на користь сторони обвинувачення, чим фактично зайняв обвинувальну позицію, що суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України від 20 червня 1990 року № 5;
- місцевий суд відкинув позицію обвинуваченого щодо обмовлянь з боку потерпілої, яка надала свідчення про те, що ненавиділа останнього з дитинства.
- суд першої інстанції спотворив показання експерта ОСОБА_15, яка проводила експертизу № 106 від 06 березня 2021 року, оскільки сторона захисту запитувала не про механізм передачі клітин, а щодо можливості залишення слідів за таким механізмом, при цьому експерт зазначила, що дійсно сліди (передача клітин) за таким механізмом, як вказав обвинувачений, могли утворитися, при цьому не зіставив такі пояснення експерта з іншими експертними висновками, у тому числі з висновками судово-медичних експертиз № 105, 106 від 06 березня 2021 року,
не є предметом перегляду у касаційному провадженні.
Крім того, з урахуванням зазначених положень КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_8, в яких останній описує свою версію подій, які відбувалися до та в день події, а саме про:
- наявність у його дружини мотиву обмовити у вчинені зазначеного кримінального правопорушення, оскільки остання, перебуваючи за кордоном, наполягала на розлученні та необхідності подачі такої заяви саме ним, при цьому погрожувала знайти спосіб вплинути на нього;
- дії сексуального характеру щодо нього, які були вчинені саме потерпілою, та погрози, які були висловлені останньою щодо написання заяви до поліції про зґвалтування в разі відмови від подачі ним заяви про розлучення;
- нанесення потерпілій двох ударів, оскільки остання його ображала та висловлювалася нецензурною лексикою;
- обставини, за яких, згідно з висновками судово-медичної експертизи № СЕ-19/125-21/2342-БД від 31 березня 2021 року, могли бути виявлені його генетичні ознаки.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 про те, що:
- в Реєстрі зазначено про роз`яснення підозрюваному права на захист, проте не зазначено в яких саме документах це вказано та якою уповноваженою було здійснено таку процесуальну дію;
- в Реєстрі також зазначено про допит підозрюваного 06 березня 2021 року, однак повідомлено про підозру 07 березня 2021 року, що на його думку, свідчить про порушення ч. 1 ст. 42 КПК, оскільки його допитували як підозрюваного за відсутності такого процесуального статусу, а сам допит було здійснено не уповноваженою на те особою,
колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12021270340000670 зазначені, в тому числі, проведені під час досудового розслідування процесуальні дії, зокрема вказано і про роз`яснення права на захист, зазначено дату та час її проведення. Інших відомостей в цій частині Реєстр не містить.
Разом з цим, у матеріалах кримінального провадження міститься:
- постанова про визначення групи слідчих від 06 березня 2021 року, згідно з якою у цьому кримінальному провадженні визначено групу слідчих у складі, в тому числі, слідчого СВ ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_16 ;
- протокол роз`яснення ОСОБА_8 права на захист, який складений слідчим СВ ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_16 06 березня 2021 року.
При цьому, касаційна скарга засудженого ОСОБА_8 не містить доводів про те, що право на захист йому не було роз`яснено.
Відтак, доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є необґрунтованими.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Такими чином, з огляду на вищезазначені положення КПК, особа вважається підозрюваною не лише тоді, коли їй у встановленому КПК порядку повідомлено про підозру, а і в разі, якщо така особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
У матеріалах цього кримінального провадження міститься протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06 березня 2021 року, згідно з яким слідчий СВ ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_16, в порядку ст. 208 КПК, затримав ОСОБА_8, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 в цій частині є безпідставними.
Крім того, згідно з дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від 06 березня 2021 року № 025-0000257 (далі - Доручення), яке міститься у матеріалах кримінального провадження, Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області призначено адвоката ОСОБА_6 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_8 .
При цьому, у зазначеному дорученні вказано про необхідність адвокатові ОСОБА_6 забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги та прибути 06 березня 2021 року о 21 год 20 хв, а також вказано час видачі доручення - 20 год 20 хв.
Разом з цим:
- у протоколі роз`яснення права на захист від 06 березня 2021 року ОСОБА_8 зазначив про те, що не заперечує, щоб його права та інтереси представляв адвокат ОСОБА_6 ;
- у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06 березня 2021 року, зазначено, що ОСОБА_8 затримано у присутності захисника ОСОБА_6 ;
- 07 березня 2021 року ОСОБА_8, у присутності захисника ОСОБА_6, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги засудженого про те, що йому був наданий захисник лише через дві доби після затримання, а саме 08 березня 2021 року, є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду кримінального провадження.
При цьому засуджений ОСОБА_8, посилаючись на те, що його допит було здійснено не уповноваженою на те особою, з огляду на наявність зазначеної вище постанови про визначення групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, не наводить належних обґрунтувань в цій частині, при цьому, стверджуючи про порушення права на захист, лише вказує, що його допитували як підозрюваного за відсутності такого процесуального статусу, не зазначаючи при цьому, що такий допит було здійснено за відсутності захисника.
Що стосується доводів касаційних скарг засудженого та його захисника про незаконність вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як передбачено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК, поза розумним сумнівом, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Так, при постановленні вироку стосовно ОСОБА_8 місцевим суд було враховано показання обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК, не визнав та пояснив, що 06 березня 2021 року він прийшов до ОСОБА_9, щоб остання відмовила матір розлучатись з ним, на що вона повідомила, що матері немає та почала його ображати. Тоді він два рази кулаком вдарив потерпілу в ділянку голови. Після чого ОСОБА_9 покликала ОСОБА_14, просила її викликати поліцію, а остання намагалась їх розборонити. ОСОБА_9 наполягала, щоб ОСОБА_14 вийшла і покликала когось на допомогу, а після того, як остання вийшла, ОСОБА_9 зняла з нього штани і почала мастурбувати своєю рукою його статевий орган. Коли відбулося сім`явиверження, то потерпіла сказала, що заявить про зґвалтування. Після чого він вийшов з кімнати, побачив ОСОБА_14 з якимось чоловіком та пішов. Також ОСОБА_8 пояснив, що раніше з потерпілою не мав статевих стосунків, такі її дії сексуального характеру для нього були несподіваними, тому він ніяк не реагував. Також ОСОБА_8 пояснив, що тривалий час до вказаної події та після не мав статевих відносин з іншими жінками, при цьому не зміг пояснити чому у висновку експерта № 106 вказано про виявлення крові та клітин слизової оболонки ротової порожнини особи (осіб) жіночої генетичної статі у змивах з його статевого члена. Крім того, після допиту експерта ОСОБА_8 припустив, що потерпіла могла своєю рукою перенести клітини своєї слизової оболонки ротової порожнини на його статевий орган. Вважав, що потерпіла обмовляє його, оскільки відчуває до нього неприязнь.
Крім того, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції врахував показання потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що у неї з ОСОБА_8 виникали конфлікти на побутовому ґрунті, були неприязні стосунки, однак це не є приводом, щоб його обмовити. Коли вона була дитиною, ОСОБА_8 примушував вступати з ним в інтимний зв`язок, однак до правоохоронних органів не звертались. 06 березня 2021 року до її квартири увірвався ОСОБА_8, шукав її матір, яка на той час перебувала за кордоном. ОСОБА_8 вимагав від неї вчинити дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в її тіло з використанням його геніталій, на що вона відмовлялась, а ОСОБА_8 наніс їй 7-8 ударів. Після чого вона покликала ОСОБА_14, з якою разом проживала. Остання намагалась зупинити ОСОБА_8 та повідомила, що викличе поліцію, потім побігла на вулицю кликати на допомогу. Також потерпіла пояснила, що в подальшому вона погодилась вчинити дії сексуального характеру, тоді ОСОБА_8 припинив її бити, дістав свій статевий орган, а вона була вимушена виконати його вимогу та вчинити дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в її тіло з використанням його геніталій. З її боку це не була добровільна згода, а погодилась оскільки ОСОБА_8 погрожував. Акт відбувався на кутку дивана в її кімнаті. Внаслідок цих дій ОСОБА_8 задовольнив свої статеві потреби, частина його сперми потрапила на підлогу, частину вона сплюнула на килим, а частину їй довелося проковтнути. Після чого ОСОБА_8 узяв її за шарф та почав душити, вона втратила свідомість, а тому не бачила, як він втік. Після цих подій їй телефонувала мати ОСОБА_8 та просила забрати заяву. Сам ОСОБА_8 писав листи та телефонував з СІЗО, казав, що рано чи пізно його строк закінчиться та диктував, щоб вони з ним примирились. За змістом цих дзвінків вона відчувала тиск. Вибачення ОСОБА_8 не просив.
Крім того, у суді першої інстанції було допитано свідків:
- ОСОБА_14, яка пояснила, що 06 березня 2021 року ОСОБА_9, з якою вона спільно проживала, покликала її на допомогу. Увійшовши до кімнати, побачила, як ОСОБА_8 наносить останній удари кулаками по обличчю, при цьому питав, де її матір. Також ОСОБА_14 пояснила, що намагалась їх розборонити, повідомила, що викличе поліцію, на що останній викинув її телефон та погрожував. Пояснила, що у її присутності статевих, сексуальних дій не було. Після чого вона вибігла з будинку за допомогою, а після повернення побачила, що ОСОБА_9 лежала на підлозі без свідомості, а ОСОБА_8 втік. Коли прибули швидка допомога та поліція, у її присутності ОСОБА_9 повідомила, що була орально зґвалтована ОСОБА_8 ;
- ОСОБА_13, який пояснив, що у вказаний день побачив, як з будинку вибігла дівчина та просила про допомогу, при цьому не могла чітко пояснити, що сталося. Після чого з будинку вийшов чоловік, який швидким кроком став віддалятися, а він зателефонував до поліції та швидкої допомоги;
- ОСОБА_17 (мати обвинуваченого ОСОБА_8 ), яка пояснила, що не вірить у те, що син міг вчинити насильницькі дії сексуального характеру стосовно потерпілої, при цьому охарактеризувала сина виключно з позитивної сторони. Також ОСОБА_17 пояснила, що мати потерпілої знущалась над ним, між обвинуваченим та потерпілою раніше були нормальні сімейні стосунки, а тепер вона відчуває до ОСОБА_8 неприязнь та обмовляє його.
Також, у суді першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_18 за висновком експерта № 106 від 06 березня 2021 року, яка на запитання ОСОБА_8 та його захисника щодо можливого механізму передачі клітини слизової оболонки ротової порожнини особи (осіб) жіночої генетичної статі до статевого члена обвинуваченого, а саме шляхом торкання спочатку рукою потерпілою своєї ротової порожнини, а потім тією ж рукою статевого органу обвинуваченого, пояснила, що експертом механізм не оцінюється, ні спростувати, ні підтвердити вона цього не може, оскільки вона досліджує об`єкт, оцінює тілесні ушкодження, відбирає матеріал, отримує з лабораторії висновок судово-цитологічний і використовує його для відповіді на конкретні питання, у зв`язку з чим ні виключити, ні підтвердити цього не можна.
Суд першої інстанції дослідив і зібрані у кримінальному провадженні письмові докази, серед яких дані:
- висновку експерта № 105 від 06 березня 2021 року, в якому зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження: внутрішньошкірні точкові крововиливи на кінчику носа, над лівим носовим ходом та по задній стінці лівого носового ходу, крововилив під слизову оболонку верхньої губи, два крововиливи під слизову оболонку нижньої губи, синець лівої скроневої ділянки, синець в проекції зовнішньої третини лівої ключиці, синець по передній поверхні лівого плечового суглобу, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я. Всі виявлені тілесні ушкодження утворились від дії (дій) тупого (тупих) предмета (предметів) за механізмами удару та тиснення, відповідають давності однієї доби до моменту огляду (що може відповідати даті 06 березня 2021 року);
- висновку експерта № 106 від 06 березня 2021 року, в якому, серед іншого, зазначено, що не виявлено тілесних ушкоджень пахової ділянки, стегон та зовнішніх статевих органів, в тому числі статевого члена. При проведенні судово-цитологічної експертизи мазків-відбитків з голівки статевого члену на предметних скельцях, змиву зі статевого члена, лобкового волосся та тампону з вмістом човникоподібної ямки ОСОБА_8, виявлена кров, статева належність якої не встановлена через відсутність клітин крові, виявлені клітини слизової оболонки ротової порожнини особи (осіб) жіночої генетичної статі та сперма. Слина не виявлена. При проведенні судово-цитологічної експертизи мазків-відбитків з голівки статевого члену на предметних скельцях, змиву зі статевого члена ОСОБА_8 виявлені клітини слизової оболонки ротової порожнини особи (осіб) жіночої генетичної статі, що може свідчити про введення статевого члена в ротову порожнину. Окрім того, у дослідницькій частині висновку експерта № 106 від 06 березня 2021 року зі слів ОСОБА_8 експертом вказано: "06 березня 2021 року близько 08 год наносив тілесні ушкодження падчерці. Бив її кулаками, в основному в ділянку голови, душив за шарф. Статевий акт був оральним шляхом, тривалістю близько 3 секунд, закінчився сім`явиверженням. На момент огляду скарги на біль в правій нозі (можливо підвернув, коли тікав), тут же біль при пальпації, шкірні покриви без ушкоджень. Були три спроби суїциду (травився газом, різав руки, приймав таблетки, які не знає)";
- протоколу огляду місця події від 06 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2, згідно з яким зафіксовано виявлення та вилучення частини килима зі слідами речовини бурого кольору та плямами білого кольору, частини ковдри зі слідами речовини бурого кольору, двох серветок зі слідами речовини бурого кольору, підковдри з простирадлом зі слідами речовини бурого кольору та наволочки;
- висновків судово-медичних імунологічних досліджень № СЕ-19/125-21/2340-БД від 23 березня 2021 року, № СЕ-19/125-21/2346-БД від 31 березня 2021 року, № СЕ-19-21/9270-БД від 19 травня 2021 року, № СЕ-19/125-21/2343-БД від 25 березня 2021 року, в яких зазначено, що в слідах на простирадлі, вилученому в ході огляду місця події 06 березня 2021 року, виявлені сліди крові без домішок сперми, які можуть походити від потерпілої ОСОБА_9, також виявлені сліди сперми без домішок крові, які можуть походити від підозрюваного ОСОБА_8 ; на двох серветках, вилучених в ході огляду місця події 06 березня 2021 року, виявлено кров людини, клітини з ядрами та сліди сперми, які на серветці умовно позначеній "1" (об`єкт 4) є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: зразків букального епітелію потерпілої ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_8 ; на наданих на дослідження трусах, вилучених в ході затримання ОСОБА_8 06 березня 2021 року, виявлена сперма, яка може походити від підозрюваного ОСОБА_8 .
Оцінивши у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 152 КК, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, а саме зґвалтування, вчинене щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
При цьому місцевий суд вважав нелогічними, хибними та такими, що не узгоджуються з наведеними вище доказами доводи ОСОБА_8 щодо не вчинення ним будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, пов`язаних з оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням своїх геніталій, та його версії про задоволення ним статевих потреб внаслідок несподіваних дій сексуального характеру відносно нього з боку самої потерпілої, після завдання ним останній тілесних ушкоджень.
З висновками місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення погодився і суд апеляційної інстанції.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- висновки місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким місцевий суд дав належну оцінку із дотриманням вимог ст. 94 КПК;
- доводи апеляційних скарг не викликають сумнівів у правильності судового рішення й спростовуються зібраними у провадженні доказами;
- кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає фактичним обставинам справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо нелогічності та неузгодженості таких показань ОСОБА_8, які спростовуються іншими доказами, при цьому зауважив, що колегією суддів суду апеляційної інстанції не було встановлено переконливих фактів щодо підстав оговорювати обвинуваченого потерпілою.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що:
- показання потерпілої щодо обставин нанесення їй з боку обвинуваченого тілесних ушкоджень, а також вчинення ним дій сексуального характеру, які полягали із оральним проникненням геніталій обвинуваченого в її тіло, цілком співвідносяться із висновками експерта № 105, 106 від 06 березня 2021 року;
- суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу на дослідницьку частину висновку експерта № 106 від 06 березня 2021 року, в якому експерт зазначила надані ОСОБА_8 пояснення з його слів, при цьому зазначене об`єктивно підтверджує показання потерпілої щодо докладення з її боку зусиль відбитися від ударів обвинуваченого, а також вчинення обвинуваченим дій сексуального характеру, які полягали в оральному проникнені геніталій ОСОБА_8 в її тіло;
- показаннями обвинуваченого спростовується можливість статевих зносин з іншими жінками, а тому виявлені шляхом експертного дослідження клітини слизової оболонки ротової порожнини особи, а також ряд заподіяних легких тілесних ушкоджень потерпілій спростовують версію сторони захисту щодо намірів оговорити ОСОБА_8 саме в такий спосіб, як зазначає обвинувачений.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що:
- показання експерта, надані у судовому засіданні суду першої інстанції, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо зґвалтування потерпілої неприроднім способом;
- потерпіла послідовно давала показання щодо вчинення протиправних дій обвинуваченим шляхом вступу з нею у статевий зв`язок оральним способом, конкретизувала ці дії, а тому узгодженість показань ОСОБА_9 з іншими дослідженими судом першої інстанції доказами не викликає сумнівів у їх достовірності;
- ні показання обвинуваченого, ні його матері як свідка сторони захисту не містять будь-яких даних про те, що потерпіла оговорила обвинуваченого.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції врахував, що:
- з наданих показань допитаних учасників провадження встановлено, що останнім часом стосунки між потерпілою та обвинуваченим змінилися, проте жодних даних, які б свідчили про наміри обмовляння з боку ОСОБА_9, матеріали провадження не містять;
- відсутність вимог матеріального характеру спростовує версію сторони захисту щодо намірів відібрати належне обвинуваченому майно, зокрема, будинок, де він останнім часом мешкав;
- саме той факт, що обвинувачений намагався в будь-який спосіб ініціювати з`ясування відносин з потерпілою та її матір`ю, а також територіальна віддаленість між населеними пунктами щодо їх проживання, свідчить про активність дій саме з його боку по відношенню до ОСОБА_9, яка, будучи повнолітньою, мешкала окремо від ОСОБА_8 .
З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачала підстав для висновку, що за встановлених фактичних обставин саме ОСОБА_9 створила підґрунтя з метою подальшого оговорення обвинуваченого.
Крім того, як убачається з ухвали предметом дослідження суду апеляційної інстанції, крім іншого, були доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6, які в цілому є аналогічними з доводами їх касаційних скарг.
На спростування доводів апеляційної скарги захисника щодо відсутності як в обвинувальному акті, так і у вироку місцевого суду мети вчинення злочину, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі доводи захисника є безпідставними, оскільки долаючи опір потерпілої шляхом нанесення їй тілесних ушкоджень, а також вчиняючи дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в тіло потерпілої, без її добровільної згоди, обвинувачений ОСОБА_8 діяв саме з метою вчинення цих дій, які в подальшому вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 152 КК, та що знайшло відображення в обвинувальному акті та встановлено судом першої інстанції під час судового розгляду, та, відповідно, вказано у мотивувальній частині вироку.
При цьому, що стосується мотиву таких дій, то суд апеляційної інстанції зауважив, що при вказаній кваліфікації вони не мають значення, а тому жодним чином не впливають на кваліфікацію.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що:
- встановлена послідовність подій спростовує доводи апеляційних скарг засудженого і його захисника, при цьому підтверджує обвинувачення;
- суд першої інстанції вірно оцінив показання потерпілої, свідків обвинувачення, речові докази та матеріали експертиз як такі, що у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості відповідно до приписів статей 84 - 89, 94 КПК;
- в матеріалах провадження відсутні будь-які істотні розбіжності або суперечності, які б могли вплинути на правильність висновку місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
З вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд, оскільки вони належним чином обґрунтовані і вмотивовані.
Відтак, враховуючи вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, є необґрунтованими доводи касаційних скарг засудженого та його захисника в цій частині (які в цілому є аналогічними з доводами їх апеляційних скарг).
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 посилається на те, що суди попередніх інстанції, в порушення ч. 4 ст. 95 КПК, взяли до уваги лише дослідницьку частину висновку експерта № 106 від 06 березня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною 4 ст. 95 КПК передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, послався на висновок експерта № 106 від 06 березня 2021 року.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на вказані вище положення КПК, зазначений доказ було покладено в основу обвинувального вироку саме як висновок експерта, отриманий у процесуальному порядку, зі змісту якого, серед іншого, вбачалися і надані експерту пояснення ОСОБА_8 .
Разом з цим, засуджений ОСОБА_8, посилаючись на порушення, які, на його думку, допущені судами попередніх інстанції в цій частині, не зазначає про те, що експертом було неправильно викладено його пояснення.
Водночас, засуджений, зазначаючи, що суди попередніх інстанції проігнорували деякі суперечності в показаннях потерпілої та доказах, не звернули увагу на те, що її показання суттєво відрізняються від висновків експертизи, а сама потерпіла надала в суді неправдиві свідчення про відсутність вибачень з його боку, не наводить належних обґрунтувань про те, в чому полягає така невідповідність показань потерпілої, а також яким чином зазначене перешкодило чи могло перешкодити судам ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Водночас, що стосується посилання засудженого на те, що суди попередніх інстанцій проігнорували висновки експерта № 105 від 06 березня 2021 року та взяли до увагу висновки експерта № 106 від 06 березня 2021 року, на яких ґрунтується обвинувачення, то колегія суддів вважає їх такими, що в цілому не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
Як убачається зі змісту судового рішення, при постановленні вироку місцевим судом було враховано висновки судово-медичної експертизи № 105 від 06 березня 2021 року щодо виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Водночас, в основу обвинувального вироку судом першої інстанції також було покладено висновки судово-медичної експертизи № 106 від 06 березня 2021 року під час проведення якої, в тому числі, було враховано висновки судово-цитологічної експертизи.
Як зазначено у вироку:
- при проведенні судово-цитологічної експертизи мазків-відбитків з голівки статевого члену на предметних скельцях, змиву зі статевого члена, лобкового волосся та тампону з вмістом човникоподібної ямки ОСОБА_8 виявлена кров, статева належність якої не встановлена через відсутність клітин крові, виявлені клітини слизової оболонки ротової порожнини особи (осіб) жіночої генетичної статі та сперма. Слина не виявлена. При проведенні судово-цитологічної експертизи мазків-відбитків з голівки статевого члену на предметних скельцях, змиву зі статевого члена ОСОБА_8 виявлені клітини слизової оболонки ротової порожнини особи (осіб) жіночої генетичної статі, що може свідчити про введення статевого члена в ротову порожнину;
- у дослідницькій частині висновку експерта № 106 від 06 березня 2021 зі слів ОСОБА_8 експертом вказано: "06 березня 2021 року близько 08 год наносив тілесні ушкодження падчерці. Бив її кулаками, в основному в ділянку голови, душив за шарф. Статевий акт був оральним шляхом, тривалістю близько 3 секунд, закінчився сім`явиверженням. На момент огляду скарги на біль в правій нозі (можливо підвернув, коли тікав), тут же біль при пальпації, шкірні покриви без ушкоджень. Були три спроби суїциду (травився газом, різав руки, приймав таблетки, які не знає)".
Крім того, судами попередніх інстанцій було враховано, що встановлені вказаним висновком експерта обставини узгоджувалися з показаннями потерпілої та іншими добутими у даному кримінальному провадженні доказами.
Крім цього, посилання засудженого на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначені ним пояснення при судово-психологічній експертизі № 157 чи його пояснення, надані слідчому, на переконання колегії суддів, також не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки:
- при проведенні експертизи № 157 ОСОБА_8 у зв`язку з поганим самопочуттям відмовився надавати показання відповідно до ст. 63 Конституції України;
- надані показання слідчому, з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК (на яку і посилається засуджений, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги в цій частині), не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Крім того, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення ч. 3 ст. 225 КПК, не врахували та не надали жодної оцінки висновкам судово-медичних експертиз № СЕ-19/125-21/2342-БД від 24 березня 2021 року, № СЕ-19/125-21/2344-БД від 31 березня 2021 року, № СЕ-19/13339-БД від 19 травня 2021 року, № СЕ-19-21/9270-БД від 19 травня 2021 року не зазначає, яким чином зазначені висновки судово-медичних експертиз спростовують обґрунтованість оскаржуваних судових рішень з огляду на спосіб вчинення злочину, який встановлений місцевим судом у вироку, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що висновок судово-медичної експертизи № СЕ-19-21/9270-БД від 19 травня 2021 року місцевим судом був покладений в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 й оцінений відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Не знайшли свого підтвердження під час перевірки судом касаційної інстанції і доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції, в порушення ч. 3 ст. 404 КПК, повторно не дослідив матеріали кримінального провадження.
Однією з відмінних рис між порядком розгляду кримінального провадження судом першої та судом апеляційної інстанцій є те, що останній не повинен у кожному випадку заново досліджувати встановлені у провадженні обставини.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявностіклопотання учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи із засади безпосередності дослідження доказів, закріпленої у п. 16 ч. 1 ст. 7 та ст. 23 КПК, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яка була надана судом першої інстанції, крім випадку, якщо докази надані сторонами у кримінальному провадженні були безпосередньо досліджено під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2023 року, засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в прохальних частинах яких просили дослідити у судовому засіданні всі матеріали кримінального провадження, які були досліджені судом першої інстанції.
Як убачається з копії звукозапису судового засідання, який міститься в матеріалах кримінального провадження, в ході розгляду апеляційних скарг засудженого та його захисника, заслухавши позиції учасників провадження, порадившись на місці, колегія суддів суду апеляційної інстанції ухвалила відмовити в задоволенні клопотання захисника (яке є аналогічним за змістом з клопотанням засудженого) про повторне дослідження доказів, зазначивши, що таке клопотання є необґрунтованим.
Обмежившись у своєму рішенні аналізом доказів, безпосередньо досліджених і сприйнятих судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки з огляду на вищезазначене їх повторне дослідження не було обов`язковим для цього суду, і іншої оцінки цим доказам, ніж ту яку їм дав суд першої інстанції, апеляційний суд не давав.
Таким чином, в ході касаційного розгляду колегією суддів суду касаційної інстанції встановлено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційні скарги засудженого та його захисника, в цілому дав належну оцінку викладеним в них доводам і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення їх без задоволення. При цьому тих істотних порушень процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З урахуванням наведених вище обставин, інші доводи касаційних скарг в цілому не спростовують законність, обґрунтованість та вмотивованість судових рішень судів попередніх інстанцій.
Таким чином, в касаційних скаргах засудженого та його захисника не наведено доводів про допущення судами попередніх інстанцій таких істотних порушень КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення,або свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
З огляду на зазначене, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених у касаційних скаргах.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд