ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 466/5971/15-к
провадження № 51-2153 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі
відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Львова вироком від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369-2 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн, та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив обвинуваченого від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 станом на 2015 рік обіймав посаду заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії (№ 30) УДПтСУ у Львівській області, був працівником правоохоронного органу.
12 червня 2015 року приблизно о 16:20, перебуваючи в приміщенні Личаківської ВК № 30 ДПтСУ у Львівській області за адресою: вул. Шевченка, 156, м. Львів, ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду для себе в розмірі 1 000 доларів США (згідно з курсом НБУ станом на 12 червня 2015 року становило 21 020 грн) за вплив на прийняття відповідною особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зокрема - на членів адміністративної комісії Личаківської ВК № 30 УДПтСУ у Львівській області щодо застосування до засуджених пільгових заохочувальних норм - рішення щодо заміни ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
суд першої інстанції:
- не встановив: об`єктивну сторону кримінального правопорушення (які саме дії ОСОБА_7 учинив для впливу та стосовно кого); походження речового доказу - грошових коштів;
- залишив поза увагою те, що: на змивах з рук ОСОБА_7 не виявлено слідів фарби, якою було помічено грошові кошти; ОСОБА_7 не мав можливості впливати на членів комісії, які ще до виявлення грошових коштів ухвалили позитивне рішення стосовно ОСОБА_9 ; під час проведення огляду місця події та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) не було зафіксовано факту одержання ОСОБА_7 коштів;
- не з`ясував, чи вживала сторона обвинувачення своєчасних та необхідних заходів щодо розсекречення ухвали слідчого судді апеляційного суду від 12 червня 2015 року про дозвіл на проведення НСРД, яка була відкрита стороні захисту та надана суду лише в судовому засіданні 04 червня 2019 року;
- завершив розгляд справи за зміненим обвинуваченням (з ч. 3 ст. 368 на ч. 2 ст. 369-2 КК) без наявності достатніх доказів на його підтвердження;
- безпідставно стягнув з обвинуваченого понесені органом досудового розслідування процесуальні витрати;
- свої висновки обґрунтував суперечливими показаннями свідків, недопустимими доказами та припущеннями;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які, на його думку, призвели до безпідставного засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК.
Проте викладені у касаційній скарзі доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд першої інстанції врахував, зокрема, показання:
- свідка ОСОБА_9 про те, що у 2015 році він відбував покарання у виправній установі № 30. Оскільки станом на червень 2015 року до нього могла бути застосована пільга - заміна покарання більш м`яким, він завчасно зайшов до ОСОБА_7, щоб з`ясувати, чи будуть готуватись документи. ОСОБА_7 у розмові натякнув, що рішення буде прийняте лише тоді, коли за це буде передана винагорода. При цьому на папірці він написав суму, яку слід надати за вказану послугу - 1 000 доларів США. Після цього він зателефонував брату ОСОБА_8, повідомив про умови, які поставив ОСОБА_7 для заміни покарання, та попросив приїхати поговорити з ним. Йому було відомо про те, що ОСОБА_8 приїздив і спілкувався з ОСОБА_7 . Через деякий час йому стало відомо, що брат передав ОСОБА_7 кошти, а останнього затримали;
- свідка ОСОБА_8 про те, що років 6-7 років тому до нього зателефонував його двоюрідний брат ОСОБА_9, який на той час відбував покарання у виправній установі АДРЕСА_2, та сказав, що у нього є можливість через рішення комісії вирішити питання про переведення його на поселення. Просив приїхати на розмову до начальника, який може посприяти у даному питанні за 1 000 доларів США. Прибувши до м. Львова, він зустрівся з ОСОБА_7, який підтвердив, що у його брата є право на пільгу, сказав, що кошти треба встигнути передати в строк до засідання комісії, тоді все буде добре. На це свідок повідомив ОСОБА_7, що на наступну зустріч привезе кошти. Вийшовши з установи, він звернувся до правоохоронних органів, де повідомив про вказані обставини та сказав, що бажає написати заяву про злочин. У подальшому він приїхав повторно до м. Львова з указаною сумою грошей. По прибуттю до виправної установи ОСОБА_7 знову завів його до свого службового кабінету, де у продовження їхньої попередньої зустрічі він повідомив, що привіз гроші. Після цього ОСОБА_7 відкрив шухляду свого робочого столу, і він зрозумів, що туди слід покласти кошти, що і зробив. Потім відразу вони разом вийшли з приміщення;
- свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що у 2015 році вони входили до складу комісії, що вирішувала питання про застосування заходів заохочення до засуджених;
а також дані, що містяться у:
- протоколі обшуку від 12 червня 2015 року, згідно з яким у верхньому ящику письмового столу службового кабінету ОСОБА_7 було вилучено кошти в сумі 1 000 доларів США, номінали та номери купюр яких співпадають із номіналом та номерами купюр, зазначених в протоколі ідентифікації та помічення грошових коштів від 12 червня 2015 року;
- висновках експертів № 2270, № 2238 від 21 липня 2015 року, згідно з якими надані на експертизу банкноти є банкнотами USD, виготовлені та випущені в обіг Федеральною Резервною Службою США, надані купюри були оброблені спеціальною хімічною речовиною, яка має спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною "Промінь-1";
- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18 червня 2015 року, згідно з яким 12 червня 2015 року у приміщенні виправної колонії між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбулась зустріч та розмова, під час якої ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8, що його родич вже фактично пройшов комісію.
Також суд першої інстанції проаналізував надані в судовому засіданні показання ОСОБА_7, співставивши їх із сукупністю досліджених доказів.
Отже суд першої інстанції на підставі зібраних доказів установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 винен в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95, параграфу першого глави 21 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК, в межах пред`явленого зміненого обвинувачення, та діям ОСОБА_7 дано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як установлено з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду учасникам процесу, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції.
Суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 дотримався вимог КПК, ухвалений вирок відповідає вимогам статей 368, 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу винного, зокрема, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює. Разом із тим, на підставі вимог ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК суд звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_13, доводи якої фактично аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_6, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, поза розумним сумнівом, належним чином умотивувавши свої висновки.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.