ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №473/3613/17
провадження № 51-2293 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду(далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Нікольське Братського району
Миколаївської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області вироком від 16 грудня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та виправдав у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Цивільні позови по справі залишив без розгляду, вирішив питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за таких обставин.
07 липня 2017 року на початку першої години ночі ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем "ВМW 525", реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався зі швидкістю 93 км/год на автодорозі Р-06 "Ульянівка-Миколаїв" зі сторони м. Вознесенська в напрямку с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області.
При наближенні до початку населеного пункту - с. Новогригорівка ОСОБА_7 порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 12.3, 12.4, дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту" розділу 33 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при в`їзді до населеного пункту не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, не звернув уваги на автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом ПП, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, який виїхав на проїжджу частину з території автозаправної станції "V", розташованої в АДРЕСА_2, з порушенням вимог пунктів 10.1, 10.2 ПДР, та допустив з ним зіткнення.
Внаслідок ДТП водій автомобіля "ВАЗ-2106" ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні, пасажири автомобілів "ВМW 525" - ОСОБА_9 та "ВАЗ-2106" - ОСОБА_10 - отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК:
- залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про порушення ОСОБА_7 швидкісного режиму;
- не перевірив доводів прокурора: про помилковість тверджень суду першої інстанції щодо неузгодженості висновку експертизи № 17-913 від 19 вересня 2017 року з висновками інших експертиз; про необґрунтоване врахування наданого стороною захисту висновку експерта № 856 від 13 листопада 2017 року, отриманого поза межами досудового розслідування; про безпідставну відмову в задоволенні клопотання про надання доручення органу досудового розслідування на проведення слідчого експерименту;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_7 та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК, постановив ухвалу з істотним порушенням вимог КПК.
Проте Суд із такими доводами не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положенням ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив аналіз зібраних у кримінальному провадженні доказів та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, які б підтверджували, що його дії знаходяться у причинному зв`язку із наслідками, які настали.
Прокурор, не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати виправдувальний вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, призначивши обвинуваченому відповідне покарання. Крім того, у поданій апеляційній скарзі прокурор просив повторно дослідити певні докази та надати доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції, постановляючи виправдувальний вирок, не вжив заходів для всебічного встановлення фактичних обставин, зокрема, не взяв до уваги висновок експерта № 17-913 від 19 вересня 2017 року, порушення ОСОБА_7 швидкісного режиму в населеному пункті, безпідставно врахував висновок експертів № 856 від 13 листопада 2017 року, який був здобутий стороною захисту з порушенням вимог КПК, не надав належної оцінки висновку № 1352 від 09 жовтня 2020 року та показанням експерта ОСОБА_11, неправомірно відмовив в задоволенні його клопотання про надання доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент.
Під час апеляційного розгляду прокурор змінив вимоги апеляційної скарги, просив скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, відмовившись від заявленого клопотання про повторне дослідження певних доказів та надання доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент.
Миколаївський апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора зі зміненими вимогами, ухвалою від 13 березня 2024 року залишив вирок стосовно ОСОБА_7 без змін.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції здійснив детальний аналіз доказів, які були надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, зокрема, протоколу огляду місця події від 07 липня 2017 року з фототаблицею та схемою до нього, висновку експерта № 180 від 25 серпня 2017 року щодо причин смерті ОСОБА_8, висновків експерта № 364 від 18 липня 2017 року та № 382 від 27 липня 2017 року щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, висновків експертів № 508 від 03 серпня 2017 року та № 507 від 09 серпня 2017 року щодо технічного стану транспортних засобів "ВМW 525" та "ВАЗ-2106" на момент ДТП, висновку експерта № 506 від 09 серпня 2017 року щодо визначення місця контакту транспортних засобів та визначення їх розташування в момент зіткнення, протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 .
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про те, щоці докази підтверджують факт ДТП, що трапилась 07 липня 2017 року біля автозаправної станції на автодорозі Р-06 "Ульянівка-Миколаїв" (с. Новогригорівка, Вознесенський район, Миколаївська область) за участю автомобілів "ВМW 525" під керуванням водія ОСОБА_7 та "ВАЗ-2106" під керуванням водія ОСОБА_8, проте вони як окремо, так і у своїй сукупності не підтверджують того, що зіткнення транспортних засобів відбулось з вини водія ОСОБА_7 .
Також суд апеляційної інстанції врахував наявні в матеріалах кримінального провадження висновки експертів:
- № 17-913 від 19 вересня 2017 року, наданий стороною обвинувачення, відповідно до якого дії водія автомобіля "ВМW 525", реєстраційний номер НОМЕР_1, не відповідали вимогам пунктів 12.4, 12.3 ПДР, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, що наступила; дії водія автомобіля "ВАЗ 2106", реєстраційний номер НОМЕР_2, не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.2 ПДР, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП;
- № 856 від 13 листопада 2017 року, наданий стороною захисту, відповідно до якого в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються, дії водія автомобіля "ВАЗ 2106" з причепом ОСОБА_8 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.2 ПДР, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з настанням ДТП; дії водія автомобіля "ВМW" ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР, з технічної точки зору не знаходяться у причинному зв`язку з настанням ДТП;
- № 24502/18-52/2914/19-52 від 13 лютого 2019 року, отриманий на підставі ухвали суду за клопотанням прокурора, відповідно до якого у дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням ДТП знаходяться дії водія автомобіля "ВАЗ" ОСОБА_8, які не відповідають вимогам п. 10.2 ПДР. У даній дорожній обстановці водій автомобіля "ВМW" з технічної точки зору при виникненні небезпеки для його руху мав керуватись вимогами п. 12.3 ПДР. Вирішити у категоричній формі питання щодо причинного зв`язку між діями водія автомобіля "ВМW" ОСОБА_7 і виникненням ДТП з технічної точки зору не видається можливим;
- № 19-1530 від 14 серпня 2019 року, отриманий на підставі ухвали суду за клопотанням прокурора, відповідно до якого швидкість руху автомобіля "ВМW 525", виходячи з довжини сліду гальмування, знаходилась у діапазоні 85.1-88.8 км/год. Експерт зазначив, що не може дати відповідь на питання, чи знаходяться дії водія ОСОБА_7 у прямому причинному зв`язку з ДТП;
- № 1352 від 09 жовтня 2020 року, отриманий на підставі ухвали суду за клопотанням прокурора, відповідно до якого дії водія автомобіля "ВМW 525" ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР, при цьому за відсутності в нього технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем "ВАЗ 2106" як при швидкості 60 км/год, так і при розрахованій швидкості 85-89 км/год, це не знаходилось у прямому причинному зв`язку з ДТП;
- № 2426/2427/2595/21-27 від 29 липня 2021 року, отриманий на підставі ухвали суду за клопотанням прокурора, в якому експертами встановлено, що слідам гальмування автомобіля "ВМW 525" відповідає швидкість руху 85-89 км/год. Експерти зазначили, що не можуть дати відповідь на питання, чи знаходяться дії водія ОСОБА_7 у прямому причинному зв`язку з ДТП.
Проаналізувавши ці висновки експертів, суд апеляційної інстанції зауважив, що висновок експерта № 17-913 від 19 вересня 2017 року в тій частині, що дії водія ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП, не узгоджується з іншими висновками та показаннями експертів ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_11, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, про те, що перевищення швидкості, яке допустив водій автомобіля "ВМW 525", не знаходилось у причинному зв`язку з ДТП, та навіть за умови дотримання ним швидкісного режиму у нього не було можливості уникнути зіткнення.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є належним чином обґрунтованими та мотивованими, а тому доводи касаційної скарги прокурора про ненадання належної оцінки висновку № 1352 від 09 жовтня 2020 року та показанням експерта ОСОБА_11 є безпідставними.
Також суд апеляційної інстанції, на думку Суду, обґрунтовано відхилив твердження прокурора про те, що наданий стороною захисту висновок експертів № 856 від 13 листопада 2017 року отриманий з порушення вимог КПК, з огляду на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 243 КПК (в редакції станом на 03 серпня 2017 року) сторона захисту станом на день залучення експертів для проведення експертизи (17 жовтня 2017 року) мала на це законне право.
При цьому суд апеляційної інстанції, навівши достатні обґрунтування, не знайшов підстав визнавати цей висновок недопустимим.
Крім того, під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції перевірив доводи прокурора про безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні його клопотання про надання доручення органу досудового розслідування провести слідчий експериментта зазначив про таке.
Положеннями ст. 333 КПК визначено, що у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
За висновком суду апеляційної інстанції, прокурор не довів того, що слідчі дії, на проведенні яких він наполягає, не могли бути проведені під час досудового розслідування або слідству не були відомі обставини ДТП, які викликали би необхідність у проведенні таких тій.
Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що протягом 4 років судового розгляду кримінального провадження за клопотаннями прокурорів судом неодноразово доручалось проведення експертиз та отримано 4 висновки експертів, жодним з яких не встановлено того, що дії водія ОСОБА_7 знаходились у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
З огляду на викладене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов логічного висновку про те, що під час судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу, наданого стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, висунуте ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК не знайшло свого підтвердження. Достатніх доказів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками суду першої інстанції.
Перегляд апеляційної скарги прокурора, яка за змістом є аналогічною касаційній скарзі, здійснювався в суді апеляційної інстанції з дотриманням положень статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд