ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 335/7901/16-к
провадження № 51-2030 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Подольська (колишній Котовськ)
Одеської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя вироком від 24 грудня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2024 року, визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та виправдав за недоведеністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За детально викладених у судових рішеннях обставин органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду начальника управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради, будучи службовою особою, відповідальною за розпорядження коштами, зловживаючи службовим становищем, усупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи ТОВ "Торговий дім "Камаз" підписав із директором цього Товариства ОСОБА_8 додаткову угоду №1 від 20 лютого 2014 року, якою змінено істотні умови договору №14/6-21 від 21 червня 2013 року в частині збільшення розміру попередньої оплати за закупівлю товару - автопідйомника пожежного.
Внаслідок підписання ОСОБА_7 вказаної додаткової угоди бюджету м. Запоріжжя було спричинено збитків у розмірі 1 295 999,97 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
суд першої інстанції:
- необґрунтовано визнав недопустимими докази сторони обвинувачення, надав неправильну оцінку акту ДФІ в Запорізькій області № 001-21/8 від 02 грудня 2015 року ревізії фінансово-господарської діяльності, проведеним у справі експертизам, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 ;
- залишив без уваги доводи сторони обвинувачення щодо укладення ОСОБА_7 додаткових угод усупереч основним умовам договору;
- не надав належної оцінки сукупності зібраних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, проявив упередженість у їх оцінці;
- зазначаючи у вироку підстави виправдання, припустився суперечностей при викладенні своєї позиції;
- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені порушення, не навів в ухвалі мотивів на спростування доводів сторони обвинувачення, викладених в апеляційній скарзі.
Крім того, прокурор указує на те, що суди обох інстанцій не перевірили наявність в діях ОСОБА_7 ознак іншого кримінального правопорушення, зокрема, ч. 2 ст. 367 КК.
Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення, в яких він просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник та виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити без зміни судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги прокурора частково заслуговують на увагу з огляду на таке.
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя вироком від 24 грудня 2021 рокувиправдав ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 КК у зв`язку із недоведеністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із цим вироком, прокурор подав апеляційну скаргу та, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив його скасувати й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та призначити відповідне покарання.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 10 січня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, оскаржуваний вирок - без змін.
В апеляційній скарзі прокурор указував на те, що суд першої інстанції, визнавши недопустимими доказами акт ДФІ в Запорізькій області № 001-21/8 від 02 грудня 2015 року ревізії фінансово-господарської діяльності Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради та висновки експертів № 36/11.2 від 14 квітня 2016 року, № 64/11.2 від 08 липня 2016 року, надав їм неправильну оцінку, свого рішення належним чином не мотивував, обмежився формальним посиланням на порушення статей 85, 87 КПК та необ`єктивність висновків у зв`язку із коротким терміном проведення експертиз і достатньо об`ємного матеріалу, наданого на дослідження.
Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Проте суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині ретельно не перевірив, не навів переконливих мотивів на їх спростування та не зазначив, на яких саме підставах, передбачених статтями 85, 87 КПК, докази були визнані неналежними і недопустимими.
Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спеціалісти, які проводили ревізію, не були повноважними встановлювати дотримання або порушення окремих питань фінансово-господарської діяльності, оскільки це суперечить положенням ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК.
Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що ревізія фінансово-господарської діяльності Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного населення Запорізької міської ради за період з 01 січня 2012 року до 01 вересня 2015 року проводилась відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Запорізькій області на 3-й квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Державної фінансової інспекції в Запорізькій області; її матеріали слідчий отримав під час досудового розслідування за запитом як документальний доказ у порядку ч. 2 ст. 93 КПК.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи висновки судово-економічних експертиз № 36/11.2 від 14 квітня 2016 року та № 64/11.2 від 08 липня 2016 року, використали фактично припущення у формулюванні своєї позиції, що є категорично неприпустимим.
Отже ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не зробив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав відповідної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд