ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 361/1685/18
провадження № 61-7255св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області,
відповідачі: Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської областізвернувся до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 735-ХVІII-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221286801:01:058:0579, для ведення індивідуального садівництва. Рішенням державного реєстратора Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 20 жовтня 2017 року, зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.
Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі ? КДП "Київгеоінформатика") від 25 грудня 2017 року № 01-01/586, вказана земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме - 100-метрову прибережну захисну смугу затоки річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району Київської області. З листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року № 17-08/465 вбачається, що річка Десна відноситься до великих річок (загальна площа водозбору 88 900 кв. м).
До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню. Ширина прибережних захисних смуг великих річок складає 100 метрів від урізу води, що визначено нормами закону. У прибережних захисних смугах, які є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, заборонено садівництво.
Земельна ділянка, яка відведена ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва, належить до земель водного фонду, а тому рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року суперечить вимогам закону.
Перший заступник прокурора Київської області просив:
визнати недійсним рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року №735-XVIII-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 для ведення індивідуального садівництва, площею 0,1000 га;
витребувати на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень у справі
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення судів мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та недоведеними. Інформація за 2010 рік у листі КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 повністю спростовується наданим викопіюванням із генерального плану с. Пухівка із позначенням на місцевості розміщення спірної земельної ділянки, яка вочевидь розміщена між дорогами. При цьому листом від 19 січня 2019 року за № 01-01/24 КДП "Київгеоінформатика" повідомило, що при підготовці відповіді на запит Броварської місцевої прокуратури Київської області підприємство використовувало наявні в архіві підприємства картографічні матеріали масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, за якими неможливо достовірно встановити тип водних об`єктів і, відповідно, визначити розмір їх прибережної захисної смуги. Згідно з наданих матеріалів генерального плану с. Пухівка, затвердженого рішенням Пухівської сільської ради, розмір прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 метрів. Деякі водні об`єкти на цей час вже не існують. Також зазначено, що КДП "Київгеоінформатика" повторно перевірило накладення перерахованих земельних ділянок на картографічні матеріали генерального плану с. Пухівка, які складені за матеріалами топографічної зйомки масштабу 1:2000. Земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 на землі водного фонду не накладається. Віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду спростовується висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, відповідно до якого земельна ділянка, кадастровий номер 3221286801:01:058:0579, на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої відповідно до затвердженого рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генерального плану села Пухівка становить 25 метрів, не накладаються.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю є передчасними. У матеріалах справи наявне лише викопіювання з генерального плану села Пухівка, що не може вважатися проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в с. Пухівка. А тому за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України. Генеральний план села Пухівка був затверджений рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг" від 02 грудня 2010 року № 2740-VI, яким були внесені зміни до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України. Зокрема відповідно до частини третьою статті 60 ЗК України у наведеній редакції у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлювалася з урахуванням містобудівної документації, що узгоджувалося з положеннями статті 88 ВК України.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
вказані дані за 2010 рік зазначені у листі КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року за № 01-01/586 повністю спростовуються наданим викопіюванням із генерального плану с. Пухівка, із позначенням на місцевості розміщення спірної земельної ділянки за кадастровим номером 3221286801:01:058:0579, яка вочевидь розміщена між дорогами, а листом від 19 січня 2019 року за № 01-01/24 КДП "Київгеоінформатика" повідомляє, що при підготовці відповіді на запит Броварської місцевої прокуратури Київської області підприємство використовувало наявні в архіві підприємства картографічні матеріали масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, за якими неможливо достовірно встановити тип водних об`єктів і, відповідно визначити розмір їх прибережної захисної смуги. Згідно з наданих матеріалів викопіюваних з генерального плану с. Пухівка затвердженого рішенням Пухівської сільської ради, розмір прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 метрів. Деякі водні об`єкти на цей час вже не існують. Також зазначено, що КДП "Київгеоінформатика" повторно перевірило накладення перерахованих земельних ділянок на картографічні матеріали генерального плану с. Пухівка, які складені за матеріалами топографічної зйомки масштабу 1:2000. Земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 на землі водного фонду не накладається;
позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка є предметом судового розгляду, повністю накладається на землі водного фонду, а саме ? прибережну захисту смугу річки Десна;
з огляду на зміст висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, матеріали справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка станом на час передачу її у приватну власність відносилась до земель водного фонду і знаходилась в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту. На припущеннях суд позбавлений можливості будувати свою позицію в рішенні;
зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Ураховуючи наведене, до спірних правовідносин не застосовуються положення ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння, натомість застосуванню підлягають положення статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 ЗК України, тому вимоги позивача про витребування земельної ділянки задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд зазначив, що:
лист від 25 грудня 2017 року, наданий на запит прокуратури Київської області, про те, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, спростовано органом, який його видав, а інших будь-яких доказів про накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду позивач не надав, а тому суд правильно виходив з недоведеності позовних вимог;
на стадії апеляційного розгляду з метою повного та всебічного з`яcування обставин сторонам роз`яснено їх право заявити клопотання про проведення судової експертизи з тим, щоб провести обміри земельної ділянки та відстань від водних об`єктів, проте позивач такого клопотання не заявив;
відповідач звернувся до судового експерта Коваленко Л.А . Українського центру судових експертиз, який надав висновок № 1-28/02 від 28 лютого 2023 року про те, що фактична відстань на місцевості від земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 до урізу води річки Десна, яка проходить зі східної сторони ділянки, становить 425,63 м. Враховуючи наповнюваність річки Десна, яка станом на час дослідження мала високий рівень води, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 не накладається на прибережну захисну смугу, передбачену статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України і знаходиться на відстані 347, 71 м від межі прибережної захисної смуги шириною 100 м;
посилання апелянта на те, що суд не врахував висновки, викладені судом касаційної інстанції, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки за статтею 88 ВК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Позивач не надав такого проекту землеустрою та не довів, що спірна земельна ділянка накладається на прибережні смуги, розмір яких визначено статтею 60 ЗК України.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в якості належного доказу на підтвердження факту віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель водного фонду до суду першої інстанції надано інформаційну довідку з відповідними картографічними матеріалами у вигляді схем накладення, сформовану КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 № 01-01/586, зі змісту якої вбачається обставина повного накладення земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0579 площею 0,1000 га на землі водного фонду, а саме 100- метрову прибережну захисну смугу затоки річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району. Про те, що річка Десна є великою річкою і її 100-метрова прибережна смуга повністю накладається на спірну земельну ділянку свідчать дані Публічної кадастрової карти, які повністю узгоджуються з доказами, наданими прокурором.
Щодо висновку судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року, то в ході проведення дослідження експерт виходив виключно із даних генерального плану с. Пухівка. При цьому у висновку експерта жодним чином не спростовано факт знаходження спірної земельної ділянки в межах 100-метрової прибережної смуги затоки річки Десна, передбаченої імперативними положеннями статі 60 ЗК України та статті 88 ВК України. У свою чергу Верховний Суд вказав, що наявність лише викопіювання з генерального плану не може вважатись проектом землеустрою зі становленням прибережної смуги. Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Зазначений висновок експертизи готувався на підставі даних картографічних матеріалів генерального плану с. Пухівка, який є містобудівною документацією, а відтак не встановлює прибережні захисні смуги. При цьому згідно з цієї документації ширина прибережної захисної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів в населеному пункті складає 25 м, однак спірна земельна ділянка розташовані не поряд зі штучно упорядкованими водоймами, а вздовж природного водного об`єкту - річки Десна, прибережна захисна смуга якої в силу закону складає 100 м.
Відповідачем не враховано, що єдиним законодавчо визначеним випадком можливості зменшення нормативно визначеної ширини прибережної захисної смуги водного об`єкта в межах населеного пункту з урахуванням містобудівної документації є приписи частин шостої статті 88 ВК України, однак норма частини сьомої цієї ж статті дозволяє реалізовувати такі положення виключно на підставі проекту землеустрою щодо встановлення такої смуги з іншим розміром, ніж визначений на законодавчому рівні. Жодний законодавчий акт не надає права органу місцевого самоврядування змінювати категорію і цільове призначення земель водного фонду на підставі генерального плану населеного пункту, плану зонування чи детального плану території.
Відповідач не надав доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, а представник сільської ради вказав, що такий проект відсутній. Вказані обставини не відображено в судових рішеннях.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково повторно виходив із того, що прибережна захисна смуга р. Десна шириною 25 метрів, а суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув.
Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на висновок судового експерта 28 лютого 2023 року, який помилково відраховано відстань від межі спірної земельної ділянки до урізу води річки Десна, яка проходить зі східної сторони ділянки, а не до затоки річки Десна (річка Стара Десна, що протікає по заплаві річки Десна, та є частиною заплави річки Десна), накладення саме на яку підтверджено матеріалами справи.
Не можна погодитися і з висновками суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у будь-якому разі через неправильно обраний спосіб захисту. Навіть за умови, що суд дійшов висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави, встановивши факт приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, суд мав застосувати до спірних правовідносин норми статті 391 ЦК України та зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог прокурора.
Поза увагою судів залишилось те, що позов у цій справі спрямований на захист суспільно-значимих прав територіальної громади, пов`язаних із обов`язком держави щодо захисту земель водного фонду ? прибережної захисної смуги, що є надбанням Українського народу, та яка забезпечує екологічну безпеку населення, охорону поверхневих вод від забруднення, засмічення й збереження її водності. ЄСПЛ встановив, що в питаннях забудови берегів міркування захисту громадських інтересів і охорони навколишнього середовища є підставою для позбавлення права приватної власності.
У липні 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому вказує, що касаційна скарга прокурора є необґрунтованою, а суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір.
Відзив мотивовано тим, що прокурор вказує, що звернувся з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади с. Пухівка. Представництво громади як власника, в інтересах якого звернувся прокурор, не передбачено ні Конституцією України, ні законом. Відповідно до пункту 15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, встановлено, що контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами. Тобто прокурор мав би звертатись з позовом в інтересах зазначених осіб.
Безпідставними є доводи скаржника про те, що суд мав застосувати принцип "суд знає право", тим самим звільнити його від його обов`язку обґрунтовувати позов. Справа розглядалась двічі судами першої та апеляційної інстанцій, позивач мав право надати будь-які докази на обґрунтування своєї позиції, однак позов прокурора базується на одному єдиному доказі, ? листі КДП "Київгеоінформатика". При цьому інформацію, викладено в такому листі, самими же КДП "Київгеоінформатика" було перевірено та спростовано.
Для заміру ширини прибережної захисної смуги потрібно здійснювати заміри від межі води на березі водного об`єкта (берегової лінії), тобто від річки Десна, в меженний період (період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність). Згідно з повідомленням від 01 березня 2018 року №17-08/465 Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО), водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться у селі Пухівка Пухівської сільської ради, - це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна. Площу водозбору річки Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна . Законодавство не прирівнює заплаву річки до річки. Позивач підмінює поняття водоохоронна зона річки та прибережна захисна смуга. У водоохоронній зоні право в приватної власності на землю не заборонено законом, а в прибережній захисній смузі навпаки.
Позивач за весь період розгляду справи не вжив жодних процесуальних заходів з метою встановлення обставин справи, проведення відповідної експертизи. Водночас він надав апеляційному суду відповідний експертний висновок, згідно з яким відстань до русла річки становить 425,63 метри. При цьому така відстань виміряна не в меженний період, а отже може бути тільки більшою. Суди також вказувала, що неозброєним оком видно, що відстань до спірної ділянки більше 100 метрів від русла річки Десна.
Сторона позивача стверджує, що відповідач набув земельну ділянку з порушенням законодавства, однак протягом п`яти років розгляду справи не надав доказів на підтвердження своїх вимог та повторно просить суд направити справу на новий розгляд. Позивач не зазначає вагомих і непереборних обставин, від встановлення яких залежить вирішення спору і які не встановлені, не вказує, що протягом тривалого часу розгляду справи заважало подати нові докази чи просити суд витребувати їх.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК Українита застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16, від 12 червня 2019 року у справі 487/10128/14, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 30 травня 2018 року у справі № 686/17618/15, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 469/1203/15, від 15 травня 2020 року у справі № 372/2180/15, від 22 травня 2020 року у справі №469/1203/15, від 30 травня 2020 року у справі № 469/1393/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 07 листопада 2018 року у справі №488/6211/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 23 червня 2022 року у справі № 357/14272/19, від 05 листопада 2020 року у справі №676/2334/18).
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора про розгляд справи з повідомленням про дату, час, місце судового засідання та за участі прокурора Офісу Генерального прокурора відмовлено. Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 735-ХVІІІ-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221286801:01:058:0579, для індивідуального садівництва, розташовану на АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 рішенням державного реєстратора Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 20.10.2017 (індексний номер 37664785) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Згідно з листом КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року, який наданий на запит Прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року за № 01-01/586, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна.
Листом КДП "Київгеоінформатика" від 19 січня 2018 року № 01-01/24, який наданий на запит Пухівської сільської ради Броварського району від 18 січня 2018 року за № 40, повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 на землі водного фонду не накладається. При підготовці відповіді на запит Броварської місцевої прокуратури Київської області підприємство використовувало наявні в архіві картографічні матеріали масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, за якими неможливо достовірно встановити тип водних об`єктів і, відповідно визначити розмір їх прибережної захисної смуги. Згідно з наданих матеріалів генерального плану с. Пухівка, затвердженого рішенням Пухівської сільської ради, розмір прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 метрів. Деякі невеликі водні об`єкти на даний час вже не існують.
Викопіюванням із генерального плану села Пухівка встановлено, що ширина прибережної захисної смуги становить 25 м.
Згідно з повідомленням Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) від 01 березня 2018 року № 17-08/465 водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться у с. Пухівка Пухівської сільської ради, ? це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна. Площу водозбору річки Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна. Річка Десна має загальну площу водозбору 88 900 кв. м, довжину 1 130 км.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме: прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генеральним планом с. Пухівка складає 25 метрів, ? не накладається.
Висновком судового експерта Коваленко Л.А . Українського центру судових експертиз від 28 лютого 2023 року № 1-28/02, складеного за наслідками проведення земельнотехнічної експертизи на замовлення ОСОБА_1, встановлено, що фактична відстань на місцевості від земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 до урізу води річки Десна, яка проходить зі східної сторони ділянки, становить 425,63 м. Враховуючи наповнюваність річки Десна, яка станом на час дослідження мала високий рівень води, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 не накладається на прибережну захисну смугу, передбачену статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України і знаходиться на відстані 347, 71 м від межі прибережної захисної смуги шириною 100 м.