ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 202/14267/23
провадження № 61-5770св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач ? ОСОБА_1,
відповідач ? ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2024 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивований тим, що 14 лютого 2004 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з відповідачем. З квітня 2023 року фактично шлюбні відносини між ним та відповідачем припинено, зв`язку не підтримують, спільне господарство не ведуть та проживають окремо.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що представник ОСОБА_2 - адвокат Добринь Я. О. подав клопотання про залишення позовних вимог без розгляду. Клопотання мотивовано тим, що в провадженні іншого суду є справа щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Судом встановлено, що згідно постанови Шяуляйського окружного суду від 05 липня 2023 року Шяуляйською палатою Шяуляйського окружного суду 27 червня 2023 року прийнято позовну заяву позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з вини обох з подружжя, вирішення інших питань, пов`язаних із розірванням шлюбу. Оскільки ОСОБА_2 є громадянкою України, однак проживає на території Литовської Республіки разом з малолітньою дитиною, що не заперечувалося представником позивача, тому ця справа є справою з іноземним елементом. Враховуючи те, що ОСОБА_2 27 червня 2023 року подала позов про розірвання шлюбу в суді Литовської Республіки, тобто до подання ОСОБА_1 аналогічного позову до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, а отже судом з`ясовано, що у суді іноземної держави є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та частини третьої статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Апеляційний суд також зазначив, що рішенням Шяуляйського окружного суду від 15 листопада 2023 року Шяуляйською палатою Шяуляйського окружного суду прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 (позивача у цій справі) до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу з вини позивача, з вирішенням інших питань, пов`язаних з розірвання шлюбу. Отже позивач фактично скористався правом ефективного захисту своїх порушених прав, які були залишені без розгляду у цій справі, в межах справи (провадження № 2-70-3-03033-2023-8), яка ініційована за позовом ОСОБА_2 у Шяуляйському окружному суді.
Аргументи учасників справи
19 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій заявник просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, щосуди зробили помилковий висновок щодо наявності доказів того, що ОСОБА_2 постійно проживає на території Литовської Республіки, оскільки у матеріалах справи немає доказів перетину кордону України та наявності відповідних відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі відсутні відповідні документи про зареєстроване постійне місце проживання у Литві. Ураховуючи наведене, неспроможним є висновок суду про те, що ця справа з іноземним елементом у розумінні Закону України "Про міжнародне приватне право".
Суди не застосували пункт 2 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якого суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження. Так, сторони у цій справі зареєстровані на території України - м. Краматорськ Донецької області. Крім того реєстрація шлюбу мала місце в Україні, а тому спір про розірвання шлюбу мав бути розглянутий судом України.
Частиною першою статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що підсудність судами України є виключною у таких справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні. У них з відповідачем є двоє дітей, які також зареєстровані у м. Краматорську, а тому розгляд цієї справи є виключною підсудністю суду України.
Залишивши його позов без розгляду, суди порушили його право на доступ до правосуддя. Йому невідомо, яким чином рішення суду Литви щодо розірвання шлюбу може бути виконано на території України.
Клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду він не отримував, внаслідок чого був позбавлений можливості надати обґрунтовані заперечення.
17 травня 2024 року ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що фактично викладені в касаційній скарзі на законність судового рішення не впливають, а зводяться тільки до незгоди скаржника із висновками суддів. Суди зробили правильний висновок, що ця справа є справою з іноземним елементом. З матеріалів справи вбачається, що вона є громадянкою України, однак на цей час постійно проживає на території Литовської Республіки.
Оскільки позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в суді Литовської Республіки було подано 27 червня 2023 року, тобто до подання скаржником аналогічного позову до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, суди правильно залишити позов без розгляду.
Відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій порушили його право на правосуддя, оскільки рішенням Шяуляйського окружного суду від 15 листопада 2023 року Шяуляйською палатою Шяуляйського окружного суду прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу з вини позивача, з вирішенням інших питань, пов`язаних з розірвання шлюбу.
Нормами ЦПК України не передбачено обов`язку сторони направляти копію заяви про залишення позову без розгляду іншій стороні, оскільки це не є долученням доказів до матеріалів справи. Крім того, скаржник не наводить конкретну норму права, яка була порушена її представником при поданні заяви про залишення позову без розгляду та не зазначає норму права, яку порушено судом першої інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про участь у судовому засіданні та проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що постановою Шяуляйського окружного суду від 05 липня 2023 року Шяуляйською палатою Шяуляйського окружного суду 27 червня 2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з вини обох з подружжя, вирішення інших питань, пов`язаних із розірванням шлюбу.
Рішенням Шяуляйського районного суду від 17 жовтня 2023 року прийнято до уваги/розглянуто в Шяуляйській міській палаті Шяуляйського районного суду позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, відсудження аліментів та заборгованості зі сплати аліментів на дитину, вирішення інших вимог, пов`язаних з розірванням шлюбу.
Рішенням Шяуляйського окружного суду від 15 листопада 2023 року Шяуляйською палатою Шяуляйського окружного суду прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з вини позивача, з вирішенням інших питань, пов`язаних з розірвання шлюбу.
ОСОБА_2 є громадянкою України, однак проживає на території Литовської Республіки разом з малолітньою дитиною, що не заперечувалося представником позивача.
Позиція Верховного Суду
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України).
Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частина третя статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право").
У статті 21 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради України № 3737-XII від 17 грудня 1993 року, передбачено, що якщо цей Договір не встановляє іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні та сімейні справи, коли відповідач має на її території місце проживання. У випадку порушення провадження по справі між тими ж сторонами, по тому ж предмету і за тієї ж підстави в судах обох Договірних Сторін, компетентних у відповідності з цим Договором, суд, який порушив справу пізніше, припиняє провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що "позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 604/614/17 (провадження № 61-36999св18) вказано, що:
"у міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів. Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону). У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на те, що отримавши громадянство іншої країни, сторони не втратили автоматично українського громадянства та вона мала право на цей позов в Україні не спростовують висновків апеляційного суду й не впливають на правильність вирішення ним справи, оскільки, як правильно встановив апеляційний суд, ще 10 травня 2017 року в Окружному суді у м. Варшаві була порушена справа за її позовом до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу, тобто до подачі позову про розірвання шлюбу у Підволочиський районний суд Тернопільської області - 19 липня 2017 року".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20-ц (провадження № 61-13384св20) зазначено, що:
"згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є громадянами України, перебуваючи у шлюбі, проживають на території Чешської республіки. 22 квітня 2020 року ОСОБА_9 звернулась із пропозицією на розлучення шлюбу до Окружного суду Праги 7 і справа перебуває в провадженні цього суду, а ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кельменецького районного суду Чернівецької області 29 квітня 2020 року.
Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданій нею до Окружного суду Праги 7 пропозиції на розлучення шлюбу та вимоги ОСОБА_1 у позові, поданому до Кельменецького районного суду Чернівецької області є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Посилання заявника на те, що з наданих ОСОБА_2 до суду доказів не вбачається, коли саме Окружний суд Праги 7 порушив справу про розлучення спростовуються матеріалами справи (а. с. 44-45). Із пропозиції на розлучення шлюбу вбачається, що ОСОБА_9 подала її до суду 22 квітня 2020 року. Відповідно до статті 21 Розділу І глави IV Договору між Україною та Чеською республікою про правову допомогу в цивільних справах, якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох Договірних Сторін, а заява про порушення справи вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу. Якщо одну і ту ж справу (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив справу пізніше, залишає її без розгляду. За таких обставин суди попередніх інстанцій вірно встановили, що у провадженні іншого суду, а саме Окружного суду Праги 7 знаходиться справа про розірвання шлюбу між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 727/11874/21 (провадження № 61-13050св23) вказано, що "06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю та стягнення додаткових витрат на дитину; суди встановили, що Варшавським районним судом IV Відділення з питань сім`ї і неповнолітніх у 2020 році відкрито провадження у справі № VI Nsm3171/20 за заявою ОСОБА_4 за участю ОСОБА_5 щодо встановлення місця перебування, вирішення істотних питань щодо дитини, встановлення контактів та за заявою ОСОБА_5 за участю ОСОБА_4 щодо обмеження батьківських прав та визначення місця перебування у зв`язку з заявою щодо забезпечення ОСОБА_4 від 03 грудня 2020 року та заявою щодо забезпечення ОСОБА_5 від 11 січня 2021 року. справі № VI Nsm3171/20 перебуває в провадженні Варшавського районного суду IV Відділення з питань сім`ї і неповнолітніх провадження. Зазначений факт не заперечували в судовому засіданні самі сторони та їх представники; встановивши, що вимоги ОСОБА_1 у поданій нею до Варшавського районного суду IV Відділення з питань сім`ї і неповнолітніх за заявою ОСОБА_4 за участю ОСОБА_5 щодо встановлення місця перебування, вирішення істотних питань щодо дитини, встановлення контактів та вимоги ОСОБА_1 у позові, поданому до Шевченківського районного суду м. Чернівців про визначення місця проживання дитини є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тому суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини без розгляду. Необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано, що підстави позовів, які пред`явлені в Польщі та Україні, є різними, оскільки у Польщі позивач ставив вимогу про визначення місця проживання дитини за кордоном, а в позовній заяві до суду України заявлена вимога про визначення місця проживання дитини на території України, оскільки предмет спору у вказаних справах є тотожним - визначення місця проживання дитини. Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що сторони є громадянами України та проживали на території України на момент відкриття провадження у справах, тому вказана обставина виключає наявність у даних правовідносин іноземного елементу. Наявність іноземного елементу у спірних правовідносинах не впливає на вирішення питання про залишення позову без розгляду у разі наявності у провадженні цього чи іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав".
Встановивши, що вимоги ОСОБА_1 у поданому 10 липня 2023 року в цій справі позові до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська щодо розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 є тотожними, виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що і у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, поданим 27 червня 2023 року до Шяуляйського окружного районного суду, який прийнято до розгляду, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, прийнятим до розгляду цим же судом 15 листопада 2023 року, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Посилання в касаційній скарзі на те, що сторони зареєстровані у місті Краматорську Донецької області, а тому справа підлягає розгляду судом України, є помилковими, оскільки суди встановили, що відповідач проживає на території Литовської Республіки і цю обставину підтверджено стороною позивача. А наявність іноземного елементу у спірних правовідносинах не впливає на вирішення питання про залишення позову без розгляду за встановлення, що у провадженні іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який прийнято Шяуляйською палатою Шяуляйського окружного суду, що також свідчить про те, що позивач не заперечував проти юрисдикції вказаного іноземного суду.
Не має правового значення при визначенні підсудності і місце реєстрації шлюбу, про що зазначає позивач у касаційній скарзі.
Предмет позову у справі є розірвання шлюбу, а не спір щодо правовідносин між дітьми та батьками. У пункті 1 статті 27 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, визначено, що по справам про розірвання шлюбу застосовується законодавство і компетентні установи Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було до моменту подання заяви. Якщо подружжя має місця проживання на території іншої Договірної Сторони, компетентні також установи цієї Договірної Сторони.
Тому необґрунтованими є доводи щодо виключної підсудності цієї справи судам України.
Не може бути підставою для скасування оскаржених рішень факт неотримання позивачем клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, про що вказує ОСОБА_1 у касаційній скарзі, враховуючи, що залишення позову без розгляду з підстав, передбачених статтею 257 ЦПК України, є обов`язком суду і вирішення судом цього питання не залежить від наявності клопотання сторони у справі.
Крім того, суди встановили, що позивач скористався правом подати зустрічний позов до Шяуляйського окружного суду (Литовська Республіка) про розірвання шлюбу, є учасником вказаної справи (провадження № 2-70-3-03033-2023-8). Тому відповідні процесуальні документи - постанови Шяуляйського окружного суду від 05 липня 2023 року та рішення цього ж суду, ухвалені 17 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року (а. с. 58-76) є у ОСОБА_1, у зв`язку з чим їх прийняття судом в цій справі як доказів за клопотанням відповідача, без направлення або вручення позивачеві, не суперечить положенням статті 83 ЦПК України.
При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).