ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 279/803/21
провадження № 61-6867св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач -керівник Коростенської місцевої прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Коростенської міської ради, Комунального виробничо-господарського підприємства міста Коростеня,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року у складі судді Волкової Н. Я. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року керівник Коростенської місцевої прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради, Комунального виробничо-господарського підприємства міста Коростеня (далі - КВГП) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Позов мотивований тим, що за результатами конкурсних торгів за предметом: "Машини інші для переміщування, планування, профілювання, розробляння, вирівнювання, трамбування, ущільнювання та виймання ґрунту, корисних копалин або руд" 19 грудня 2014 року між КВГП (далі ? замовник) та ТОВ "ТД "Будшляхмаш" (учасник) укладено договір № 01/02-190 про закупівлю за державні кошти спеціалізованих машин загальною вартістю 3 320 000,00 грн. Відповідно до умов договору, учасник зобов`язувався у 2014 році поставити замовнику товар, зазначений у специфікації, а замовник зобов`язаний оплатити його. Згідно з специфікації на товар, яка є додатком № 1 до договору, учасник зобов`язується передати у власність замовника, а замовник прийняти і оплатити наступний товар: бульдозер Б-10, в кількості 1 од., за ціною 1 420 000,00 грн; екскаватор-навантажувач ТЕRЕХ ТLВ82, в кількості 1 од., за ціною 1 200 000,00 грн; машину-мулососну КО-503 ІВ-15 на шасі ISUZU NQR, в кількості 1 од., за ціною 700 000,00 грн. Відповідно до пункту 6.3 договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та забезпечити поставку товару, якість якого відповідає вимогам законодавства, а також іншим умовам встановленим до вказаного виду товару. Водночас технічні вимоги до товару, який є предметом укладеного між сторонами договору, закріплені тендерною документацією та додатком № 1 до договору ? специфікацією товару.
Замовник за поставлену техніку провів розрахунки у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету України. Згідно з видаткової накладної від 19 грудня 2014 року № 1174 ТОВ "ТД "Будшляхмаш" поставило, а КВГПотримало товари на загальну суму 3 320 000,00 грн. Однак поставлені машини не відповідають характеристикам товару, зазначеним у тендерній документації, пропозиції учасника, умовам договору та додатку № 1 до договору - специфікації.
За вказаним фактом 13 січня 2015 року СВ Коростенського МВ УМВС до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12015060060000055 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною п`ятою статті 191 КК України. У межах кримінального провадження судовими експертами Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено автотоварознавчі експертизи техніки. Довідкою провідного спеціаліста відділу технічного контролю Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області Рябчука О. В., якого на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2015 року залучено в якості спеціаліста до проведення судових експертиз та судових автотоварознавчих експертиз, встановлено, що ТОВ "ТД "Будшляхмаш" фактично поставив КВГП: самостійно зібраний транспортний засіб із деталей б/у бульдозера Т-130 1980 року випуску, а не бульдозер Б-10 2014 року випуску, як вимагалося документами закупівлі; екскаватор-навантажувач ТЕRЕХ ВНL-820 2013 року випуску, а не екскаватор-навантажувач ТЕRЕХ ТLВ-82 2014 року випуску, що підтверджується висновком експерта від 26 червня 2015 року № 9/40; машину мулососну КО-503 ІВ на шасі ISUZU NQR 2008 року випуску, а не 2010 року випуску, що підтверджується висновком експерта від 26 червня 2015 року №9/41.
Згідно з висновком експерта від 02 вересня 2015 року № 5/460 ринкова вартість бульдозера марки Т-130, 1980 року випуску, станом на 19 грудня 2014 року становила 79 950,70 грн, а не 1 183 333,34 грн. Згідно з висновком експерта від 01 вересня 2015 року № 5/461 середня ринкова вартість мулососної машини КО-503 ІВ на шасі ISUZU NQR становила 215 988,27 грн, а не 583 333,33 грн. Висновком експерта за результатами проведення судової експертизи від 30 травня 2016 року № 3629/16-45 встановлено, що втрачені активи внаслідок укладання договору від 19 грудня 2014 року № 01/02-190 та видаткової накладної від 19 грудня 2014 року № 1174 складають 1 824 061,03 грн.
За результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015060060000055 направлено обвинувальний акт до суду. Суд встановив неналежне виконання начальником КВГП ОСОБА_1 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до закупівлі вказаної техніки, яка не відповідає пропозиції конкурсних торгів, умовам договору від 19 грудня 2014 року № 01/02-190, чим завдано майнової шкоди державному бюджету України на загальну суму 1 824 061,03 грн.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року закрито кримінальне провадження у справі № 279/1629/17 щодо колишнього начальника КВГП ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною. Обвинуваченому надавалося право заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжувався би у загальному порядку. Однак обвинувачений не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав та підтримав подане захисником клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. ОСОБА_1, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, спричинив тяжкі наслідки державним інтересам, тобто вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 367 КК України.
Прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КВГПмайнову шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 1 824 061,03 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення відповідача від кримінальної відповідальності є обов`язковою для суду, тому ці обставини не підлягають доказуванню. Надавши згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючої обставини, відповідач фактично погодився та визнав всі зазначенні в пред`явленому обвинувачені обставини, в числі яких і факт спричинення та розмір спричиненої шкоди.
Статтями 263, 264, 267 ЦК України передбачено підстави поновлення, зупинення, переривання позовної давності. Така підстава, як здійснення кримінального провадження до його завершення, не передбачена ЦК Україна як обставина, з якої розпочинається обчислення позовної давності або яка перериває чи зупиняє такий строк. Часом, з якого особа довідалась про особу, яка порушила її право в разі здійснення кримінального провадження, є момент повідомлення певній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яким спричинено шкоду. Правомірність такої позиції підтверджується існуванням в кримінальному процесі такого інституту як цивільний позов у кримінальному провадженні (глава 9 КПК України, статті 127-129), який може бути заявлено до початку судового розгляду до підозрюваного, обвинуваченого, що свідчить про те, що такий позов може бути заявлено не лише після направлення справи до суду (до обвинуваченого), а й на стадії досудового розслідування (до підозрюваного). Тобто, оскільки закон не пов`язує можливість заявлення вимоги про відшкодування шкоди з фактом підтвердження винуватості особи у вчинені певного діяння, то з настання такого факту не може обчислюватись і позовна давність.
Ураховуючи наведене, з моменту повідомлення відповідачеві про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, якими була завдана шкода, прокурор довідався про особу, якою така шкода була завдана, і саме з цього моменту розпочався відлік позовної давності звернення з відповідною вимогою. Прокурор був безпосереднім учасником кримінального провадження і про ці обставини не міг не знати. Про підозру ОСОБА_1 було повідомлено 17 лютого 2017 року, а з позовом прокурор звернувся 24 лютого 2021 року.
Отже доводи прокурора про те, що позовна давність розпочала свій перебіг з дня ухвалення судового рішення, яким було підтверджено вчинення відповідачем дій, наслідком яких стало заподіяння шкоди, є неспроможними, а доводи відповідача про його пропущення є обґрунтованими. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що заявлені за межами позовної давності.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що закон передбачає певні особливості щодо строків подання позову в межах кримінального провадження або у разі залишення його без розгляду, обчислення таких строків при пред`явлені позову в порядку цивільного судочинства. Частиною першої статті 128 КПК України встановлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової шкоди під час кримінального провадження: "до початку судового розгляду". У такому випадку кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов`язує ці межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК України. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у провадженні, а не з обставинами, зазначеними у статті 261 ЦК України. Зі змісту статей 256 та 261 ЦК України слідує, що початок перебігу позовної давності - це фактично момент виникнення в особи права на судовий позов. У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом на підставі положень статей 22, 1166 ЦК України та ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1, якою за результатами розгляду кримінального провадження встановлено, що саме умисними, винними діями ОСОБА_1 позивачу заподіяно шкоду внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, розмір якої також встановлено вказаним судовим актом. Оскільки саме за результатами розгляду кримінального провадження суд встановив факт спричинення його діями шкоди, внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди є обґрунтованими, і саме з вказаної дати сформувався "генеральний делікт", а тому з 14 лютого 2020 року розпочався перебіг позовної давності на пред`явлення позову.
У червні 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволенні, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що у рамках кримінального провадження №12015060060000055 07 лютого 2017 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 364 КК України, частини першої статті 366 КК України, частини першої статті 367 КК України. Саме з цієї дати починається перебіг позовної давності для пред`явлення позову, оскільки саме з цього дня органу прокуратури стало відомо про особу, яка порушила закон. Прокурор не скористався своїми повноваженнями в частині пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, направляючи у квітня 2017 року обвинувальний акт для розгляду по суті. Позовна давність для прокурора закінчилася ще 07 лютого 2020 року, а позовну заяву подано лише 24 лютого 2021 року, тобто після спливу позовної давності.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у задоволенні клопотання заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про розгляд справи із повідомленням про час і місце розгляду справи, відмовлено. Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що як на преюдиційне судове рішення прокурор посилається на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року у справі № 279/1629/17 про закриття кримінального провадження №12015060060000055 від 13 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 364 КК України, частиною першою статті 366 КК України, частиною другою статті 367 КК України та звільнення відповідача за його згодою від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачувався, зокрема в тому, що будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, всупереч вимог законодавства здійснив закупівлю техніки КВГП, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам, за завищеною ціною, чим спричинив тяжкі наслідки державним інтересам, а саме майнової шкоди державному бюджету України на загальну суму 1 824 061,03 грн, чим вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 367 КК України.
Про підозру ОСОБА_2 було повідомлено 17 лютого 2017 року.
09 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог прокурора в інтересах КВГП
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див., зокрема, постанову від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). У пункті 55 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) вказано, що:
"8.12. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду підтверджує свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
8.17. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону № 280/97-ВР комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто Школа не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17.
8.27. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Школа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).
8.30. Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.
8.48. Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступає від протилежних висновків КГС ВС, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких КГС ВС відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.
8.49. У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Школи Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)".
Отже, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із залишенням позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.