ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 344/10498/16-ц
провадження № 61-4521св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - заступник начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузик Іван Іванович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги та ухвали суду першої інстанції
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про скасування постанови заступника начальника відділу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузика І. І. від 15 січня 2024 року у ВП № НОМЕР_1; зобов`язання Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про зняття арешту в повному обсязі із банківських карток Приватбанку, які належать ОСОБА_1 ; стягнення з державного виконавця збитків.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга містить звинувачення державного виконавця Кузика І. І. у вчиненні злочину та головуючої у справі у прикриванні таких дій та приховуванні злочину, оцінку діям головуючого судді при розгляді іншої її заяви у цій справі, а також інші висловлювання, не передбачені вимогами цивільно-процесуального закону, яким має відповідати апеляційна скарга за змістом та формою, що є недопустимим.
Апеляційна скарга за змістом і формою повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України без зазначення у ній образливих та надуманих висловлювань із застосуванням будь-яких порівнянь та епітетів.
Використання одними учасниками судового процесу образливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). Вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Крім того, апелянт просить суд апеляційної інстанції зобов`язати суддю Домбровську Г. В. надіслати справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, тобто вплинути на суддю першої інстанції. При цьому, така вимога не узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 374 ЦПК України.
З урахуванням статті 44 ЦПК України, змісту поданої апеляційної скарги, апеляційний суд визнає дії ОСОБА_1 проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню заявникові.
Аргументи учасників справи
22 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 нікого не просила впливати на суддю Домбровську Г. В . Такий висновок є надуманий.
Суддя Домбровська Г. В., у провадженні якої знаходилася справа, була зобов`язана надіслати скаргу ОСОБА_1 за підсудністю згідно пункту 9 статті 187 ЦПК України.
ОСОБА_1, як учасниця судового процесу, не використовує ненормативної лексики, образ, особистих характеристик учасникам справи у спілкуванні з будь-ким, а тим більше у процесуальних документах.
Окрім загально застосованих покликань на законодавчі документи, апеляційний суд прямо визнав дії ОСОБА_1 проявом неповаги до суду та зловживання процесуальними правами, не маючи на таке жодних підстав, виходячи зі змісту скерованої до зазначеного суду скарги від 15 лютого 2024 року.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від02 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Європейський суд з прав людини, застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах "Rehak v. the Czech Republic" від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, "Duringer and Grunge v. France" від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
при визнанні подання апеляційної скарги проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 містить звинувачення державного виконавця Кузика І. І. у вчиненні злочину та головуючої у справі у прикриванні таких дій та приховуванні злочину, оцінку діям головуючого судді при розгляді іншої її заяви у цій справі, та висловлювання, не передбачені вимогами цивільно-процесуального закону. ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції зобов`язати суддю Домбровську Г. В. надіслати справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, тобто вплинути на суддю першої інстанції. При цьому така вимога не узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 374 ЦПК України;
аналіз змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 дає підстави для висновку, що вона містить критичні висловлювання щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, а також щодо державного виконавця Кузика І. І., що виходить за межі допустимої в ділових документах лексики, зокрема, щодо вказівки про те, що суддя оскарженою ухвалою прикриває злочинні дії державного виконавця Кузика І. І.;
разом із тим, апеляційна скарга не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду. Тому вочевидь не є достатніми підстави для висновку, що подання представником позивача апеляційної скарги є умисним виявом очевидної неповаги до суду (судді) першої інстанції та, відповідно, зловживанням процесуальними правами;
колегія суддів уважає, що ступінь допущеної ОСОБА_1 критики на адресу суду першої інстанції та державного виконавця не відповідає вжитим судом апеляційної інстанції заходам процесуального реагування, що полягають в обмеженні права позивача на апеляційний перегляд судового рішення шляхом повернення апеляційної скарги.
За таких обставин наявні підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.