Постанова суду № 201/227/23 від 30.09.2024 про відшкодування моральної шкоди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 201/227/23

провадження № 61-698св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура, Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба України,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Національної поліції України, до якої приєдналося Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_1, Офісу Генерального прокурора на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), Дніпропетровської обласної прокуратури, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що у кримінальних провадженнях № 12012040650000508, № 12020040000000739, № 42021040000000188, № 42021000000000851 органами досудового слідства та прокуратури не вжито належних та достатніх заходів задля притягнення осіб, винних у скоєнні злочину, до кримінальної відповідальності.

Ухилення від проведення слідчих дій органами досудового розслідування, неналежне виконання посадових обов`язків, зокрема і працівниками органів прокуратури, неналежне реагування на скарги позивача у кримінальних провадженнях стали наслідком винесення слідчим суддею ухвал зобов`язального характеру, що свідчить про бездіяльність органів дізнання, слідства та прокуратури під час досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень.

Унаслідок бездіяльності, зокрема і процесуальних керівників, допущено неможливість встановлення місця перебування, а відтак і притягнення до кримінальної відповідальності підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні № 12012040650000508.

Ураховуючи, що позивач є потерпілим у вказаних вище кримінальних провадженнях, тривала бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури перешкоджає відновленню його порушених прав (протягом більше 20 років) на повернення грошових коштів, переданих ТОВ "Правильна компанія", посадовою особою якого є ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у постійному хвилюванні та витраченому часі і ресурсах, погіршенні стану здоров`я. В результаті бездіяльності органу досудового розслідування позивач зазнав моральних страждань, які полягали в тому, що тривалий час йому доводиться захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення його процесуальних та інших звернень. У житті позивача відбулася вимушена зміна життєвих планів, виник штучно заподіяний утиск реалізації фундаментальної потреби особистості у власному волевиявленні та самореалізації, творчості, втіленні власних задумів та планів; утворились перепони у реалізації професійних можливостей, необхідність вимушено відстоювати свої права, відмовлятись від життєвих планів, вимушено бути залученим у процес відстоювання справедливості, що спричинило зниження якості його життя, призвело до переживання хронічного стресу, психологічного утиску, які потребували і потребують додаткових зусиль для подолання перепон, компенсації проявів нестабільності емоційно-поведінкових реакцій та ознак психологічної пригніченості, збудженості, нервозності, зумовлених стресовою ситуацією, що знаходиться в прямому причинному зв`язку із бездіяльністю органу досудового слідства.

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди3 605 940 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 05 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами той факт, що у зв`язку з тривалим часом досудового розслідування кримінальних проваджень, зокрема № 12012040650000508, за яким досудове розслідування триває вже більше 13 років, йому як потерпілій особі завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що тривалий час йому доводиться захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення його процесуальних та інших звернень. У житті позивача утворились перепони у реалізації професійних можливостей, необхідність відстоювання справедливості, що спричинило зниження якості його життя, призвело до переживання, хронічного стресу, психологічного утиску. Отже, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у визначеному судом розмірі відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, та підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська обласна прокуратура, Офіс Генерального прокурора, ОСОБА_1, Національна поліція України оскаржили його в апеляційному порядку.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 грудня 2023 року апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1, Національної поліції України задовольнив частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року змінив в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не встановив та не визначив розмір моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю посадових осіб в кожному з кримінальних проваджень. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову.

Так, апеляційний суд керувався тим, що кримінальне провадження № 12012040650000508 від 18 грудня 2012 року, у якому позивача визнано потерпілим, триває з 12 квітня 2010 року, тобто більше 13 років та 5 місяців (4924 дні) станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції. Апеляційний суд надав оцінку доказам у справі у їх сукупності, встановив бездіяльність органу досудового розслідування, за діяння якого від імені держави уповноважені відповідати ГУНП в Дніпропетровській області та Національна поліція України, які полягають у надмірній тривалості досудового розслідування, відсутності проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій. Враховуючи доведеність позивачем причинного зв`язку між бездіяльністю службових осіб органу досудового розслідування та настанням шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, апеляційний суд виснував про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 грн.

Апеляційний суд також установив, що позивачу завдана моральна шкода внаслідок протиправної бездіяльності органів Дніпропетровської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 42021040000000188, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою від 25 січня 2021 року, що встановлено ухвалою слідчого судді від 16 лютого 2021 року № 201/1601/21. Окрім цього, ухвалою слідчого судді від 08 вересня 2021 року у справі № 757/25982/21-к встановлено бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42021000000000851, яке тривало з 14 квітня 2021 року до 09 березня 2022 року, щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 року й задоволено його скаргу. Враховуючи доведеність позивачем причинного зв`язку між бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу прокуратури у кримінальних провадженнях № 42021040000000188, № 42021000000000851 у розмірі по 10 000 грн.

Водночас апеляційний суд зазначив, що не підтверджено матеріалами справи те, що кримінальне провадження № 12020040000000739 від 02 жовтня 2020 року розслідувалось за фактом подання його заяви від 04 вересня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 219 КК України, у зв`язку з наявністю ознак в діях посадових осіб ТОВ "Правильна компанія" умисних дій, вчинених з корисливих мотивів, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності (доведення до банкрутства). Доказів встановлення факту неправомірності дій чи бездіяльності органів досудового слідства, прокуратури, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні позивач не надав. Отже, апеляційний суд не встановив завдання ОСОБА_1 моральної шкоди у зв`язку з бездіяльністю посадових осіб в кримінальному провадженні № 12020040000000739, тому підстави для стягнення моральної шкоди в цій частині вимог позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року, Дніпропетровська обласна прокуратура просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14 515цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19), постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19 (провадження № 61-20772св19), від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16 (провадження № 61-42166св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18 (провадження № 61-10700св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18 (провадження № 61-9586св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18 (провадження № 61-19136св19).

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури мотивовано тим, що відшкодування моральної шкоди провадиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, факт закриття кримінального провадження, в якому позивач є потерпілим, без доведення обставин завдання позивачу моральної шкоди таким закриттям, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року, Національна поліція України, до якої приєдналося ГУНП в Дніпропетровській області, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу Національної поліції України, до якої приєдналось ГУНП в Дніпропетровьскій області, мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою правові позиції щодо неналежності відповідача Національної поліції України. Слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України досудове розслідування кримінальних проваджень не здійснювалось. Звернення ОСОБА_1 та/або його представника щодо неналежного проведення досудового розслідування кримінальних проваджень до Головного слідчого управління Національної поліції України не надходили. Отже, Національна поліція України є неналежним відповідачем у справі.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що заявник просив витребувати протокол та технічний запис судового процесу, який відбувався в Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, що б дозволило виправити процесуальні помилки суду першої інстанції. Проте, вказане клопотання не було задоволено.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року, Офіс Генерального прокурора просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог, заявлених до Офісу Генерального прокурора, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо моральної шкоди, викладених у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21 (провадження № 61-9658св22), від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18 (провадження № 61-21157св19), від 09 листопада 2022 року у справі № 641/5005/20 (провадження № 61?19219св21); від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16 (провадження № 61-11766св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17 (провадження № 61-29382св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15 (провадження № 61-20721св18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 13 березня 2019 року у справі № 638/12193/16 (провадження № 61-18855св18), від 25 березня 2020 року у справі № 638/12794/16-ц (провадження № 61-15681св19), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18 (провадження № 61-11350св19), щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень.

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) у кримінальних провадженнях, спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними не надав, у зв`язку з чим не довів заподіяння йому такої шкоди Офісом Генерального прокурора. Проте, судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки цим доводам, що стало наслідком безпідставного задоволення позову, зокрема, в частині вимог до Офісу Генерального прокурора.

Також Офіс Генерального прокурора просить розглянути справу за його участю.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2024 року Національна поліція України подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити його касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що слідчий відділ відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області (далі - СВ ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні від 18 грудня 2012 року № 12012040650000508 за частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 364 КК України (зареєстрованого за матеріалами кримінальної справи від 12 квітня 2010 року № 24-158) за фактом можливого заволодіння коштами осіб, які інвестували у будівництво Житлового комплексу "Нова Перемога" (далі - ЖК "Нова Перемога") в місті Дніпрі, шляхом шахрайства.

Старший слідчий Сисоєв Е. А. постановою від 09 листопада 2011 року визнав

ОСОБА_1 потерпілим та цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12012040650000508.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 12 листопада 2013 року у справі № 201/12500/13 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Соловйової С. О., яка виразилась у нерозгляді клопотань про виконання процесуальних дій, задовольнив частково. Визнав бездіяльність слідчого СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Соловйової С. О. незаконною. Зобов`язав слідчого СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Оніщенко Н. С. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 жовтня 2011 року та від 19 вересня 2013 року та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовив.

У вказаній ухвалі від 12 листопада 2013 року, зокрема, зазначено, що бездіяльність слідчого СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Соловйової С. О. є незаконною та такою, що не відповідає вимогам статті 220 КПК України, оскільки ОСОБА_1 належним чином не було повідомлено про результати розгляду поданого ним клопотання відповідно до статті 220 КПК України.

У зв`язку з тим, що слідчий СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Оніщенко Н. С. не виконала ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2013 року, Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 02 грудня 2013 року зобов`язав слідчого СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, у якого знаходиться кримінальне провадження, виконати ухвалу суду від 12 листопада 2013 року, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 жовтня 2011 року та від 19 вересня 2013 року та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у порядку, передбаченому статтею 220 КПК України.

Слідчий СВ Соборного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Гришаєв П. М. постановою від 27 грудня 2018 року кримінальне провадження, зареєстроване у ЄРДР за № 12012040650000508 від 18 грудня 2012 року, закрив у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Монич С. Ю. постановою від 23 квітня 2019 року постанову слідчого СВ Соборного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Гришаєва П. М. від 27 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12012040650000508 скасував, матеріали кримінального провадження направив начальнику Соборного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області для організації подальшого досудового розслідування.

Нагляд за додержанням законів під час розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12012040650000508 забезпечується Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра. На даний час досудове розслідування триває.

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н. Ю. ухвалою від 22 вересня 2020 року у справі № 202/5032/20 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР задовольнив частково. Зобов`язав уповноважену особу СУ ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року, яка була отримана СУ ГУНП в Дніпропетровській області 03 квітня 2020 року. У задоволенні решти вимог скарги відмовив.

Відповідно до копії витягу з ЄРДР від 02 жовтня 2020 року до вказаного реєстру за заявою позивача 02 жовтня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження № 12020040000000739 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, за фактом зловживання владою посадовими особами КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, незаконні дії яких призвели до знищення гаража ОСОБА_1 .

Слідчий СВ ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Давидюк В. О. постановою від 08 вересня 2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020040000000739 від 02 жовтня 2020 року, закрив у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на зміст постанови слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Давидюка В. О. від 08 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження від 02 жовтня 2020 року № 12020040000000739 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, зареєстроване за заявою ОСОБА_1 за фактом зловживання владою посадовими особами КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, незаконні дії яких призвели до знищення гаража ОСОБА_1 .

Тобто, кримінальне провадження від 02 жовтня 2020 року № 12020040000000739 зареєстроване у ЄРДР за заявою ОСОБА_1 не за фактом доведення до банкрутства ТОВ "Правильна компанія" (стаття 219 КК України), як зазначив у позовній заяві ОСОБА_1, а за фактом знищення гаража позивача посадовими особами КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради (частина перша статті 364 КК України).

26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною третьою статті 365, частиною третьою статті 382 КК України, за ознаками умисного зловживання службовим становищем, умисного перевищення влади та невиконання судового рішення начальником СВ ГУНП в Дніпропетровській області.

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ухвалою від 16 лютого 2021 року у справі № 201/1601/21 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 25 січня 2021 року задовольнив частково. Зобов`язав уповноважену особу Дніпропетровської обласної прокуратури не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 25 січня 2021 року, про що надати заявнику відповідний витяг з ЄРДР. У задоволенні решти вимог скарги відмовив.

У вказаній ухвалі, зокрема, встановлено, що невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 порушує його права, оскільки уповноваженою особою Дніпропетровської обласної прокуратури не дотримано вимог КПК України, а відомості, які містяться в заяві, безпідставно не внесені до ЄРДР.

04 березня 2021 року відомості, зазначені в заяві ОСОБА_1 від 25 січня 2021 року щодо зловживання працівниками правоохоронного органу своїм службовим становищем, здійснення бездіяльності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесені до ЄРДР за № 42021040000000188.

У ході досудового розслідування кримінального провадження від 04 березня 2021 року № 42021040000000188, як свідок, був допитаний слідчий ОСОБА_4 .

За результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 04 березня 2021 року № 42021040000000188 слідчий третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР) 26 липня 2021 року виніс постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Також ОСОБА_1 звертався до Генерального прокурора України із заявою від 15 січня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення за фактом продажу земельних ділянок з прилюдних торгів, що належали ТОВ "Правильна компанія", на які накладений арешт.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 10 березня 2021 року у справі № 757/10807/21-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 15 січня 2021 року задовольнив. Зобов`язав уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 15 січня 2021 року та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявників.

14 квітня 2021 року відомості за заявою ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року щодо незаконного продажу майна (земельних ділянок) ТОВ "Правильна компанія", на яке накладений арешт, внесені до ЄРДР за № 42021000000000851, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

СВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні від 14 квітня 2021 року № 42021000000000851 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 КК України, за фактом можливих незаконних дій ДП "Сетам" щодо майна ТОВ "Правильна компанія", на яке накладений арешт.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 08 вересня 2021 року у справі № 757/25982/21-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42021000000000851 щодо нерозгляду клопотання від 21 квітня 2021 року задовольнив. Зобов`язав прокурора Офісу Генерального прокурора або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні № 42021000000000851 розглянути відповідно до статті 220 КПК України клопотання ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 року, про що його повідомити. У разі повної або часткової відмови в задоволенні клопотання винести вмотивовану постанову, копію якої вручити ОСОБА_1, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надіслати заявникові.

Нагляд за додержанням законів під час розслідування у формі процесуального керівництва забезпечувався Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра.

Під час досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_1, який показав, що наприкінці 2020 року йому стало відомо, що 25 листопада 2020 року 14 земельних ділянок, які є приватною власністю ТОВ "Правильна компанія" та на які накладений арешт, нібито, продано з аукціону, проведеного ДП "Сетам".

За результатами досудового розслідування 09 лютого 2022 року слідчий СВ ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42021000000000851 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції (з урахуванням змін за результатами апеляційного перегляду справи) та постановою апеляційного суду, враховуючи таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що в результаті бездіяльності органів досудового розслідування, надмірної тривалості кримінальних проваджень він зазнав моральних страждань, які полягали в тому, що довгий час йому доводиться захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення його процесуальних та інших звернень, а тому має право на відшкодування шкоди на підставі статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі № 646/5368/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 757/62500/16-ц.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Підставою для цивільно?правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21)).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність держави за дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності наявність вини посадових осіб та органів державної влади не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності та доказування інших елементів складу цивільного правопорушення.

Необхідною підставою для притягнення держави до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

................

Перейти до повного тексту