ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 570/6628/23
провадження № 61-10826св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа: Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в порядку окремого провадження, про встановлення факту постійного проживання особи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - її мати ОСОБА_3 .
За життя батько склав заповіт, нотаріально посвідчений виконкомом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області 15 березня 2017 року № 94, згідно з яким заповів їй усе належне йому майно.
Після смерті батька відкрилася спадщина на нерухоме майно, зокрема житловий будинок із надвірними будівлями АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ); земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,3325 га для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 1,8135 га для ведення особистого селянського господарства.
Спадкоємцями після смерті батька, які прийняли спадщину за заповітом, є вона, як дочка (розмір частки 3/4), мати ОСОБА_3 (розмір обов`язкової частки 1/4), дружина спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
На час відкриття спадщини з червня 2021 року вона проживала з батьком у будинку АДРЕСА_1, здійснювала постійний догляд за ним до дня його смерті, а після смерті - здійснювала поховання.
Зазначала, що у встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено з тих підстав, що не підтверджено факт її проживання зі спадкодавцем на день його смерті.
Встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне їй для реалізації права на оформлення спадщини за заповітом після смерті батька у встановленому законом порядку.
Посилаючись на наведене, просила суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 березня 2024 року у складі судді Красовського О. О. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановивши, що заявниця надала належні доводи на підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції встановив факт її спільного проживання у зазначений період.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 березня 2024 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області про встановлення факту постійного проживання особи разом із спадкодавцем на дату відкриття спадщини залишено без розгляду.
Роз`яснено ОСОБА_1 право звернення до суду на загальних підставах.
Виходячи з того, що при розгляді справи в порядку окремого провадження виник спір про право цивільне - визнання права власності в порядку спадкування, який має вирішуватись у порядку позовного провадження, апеляційний суд залишив заяву про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21, від 10 жовтня 2019 року у справі № 541/597/17.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про залишення заяви без розгляду.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_4 не є спадкоємцем, який має право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2, дійшов помилкового висновку про наявність спору про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, скасувавши судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону.
Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після його смерті, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 570/6628/23 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області про встановлення факту постійного проживання особи разом із спадкодавцем на дату відкриття спадщини.
У серпні 2024 року матеріали справи № 570/6628/23 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належне за життя йому майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ); земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельної ділянки площею 0,3325 га для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки площею 1,8135 га для ведення особистого селянського господарства.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент смерті проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Заповітом від 15 березня 2017 року, що посвідчений секретарем виконкому Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 усе його майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Клеванської селищної ради від 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації з батьком ОСОБА_2 до дня його смерті у будинку АДРЕСА_1 та здійснювала постійний догляд за ним.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21, від 10 жовтня 2019 року у справі № 541/597/17.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті батька, зокрема з метою наступного вирішення питання про спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.
Водночас брат заявниці ОСОБА_4 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 оспорює право ОСОБА_1 на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2, оскільки до складу спадкової маси увійшло майно, що належало матері, на яке він претендує.
Вказане підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19 березня 2024 року № 76264624 та запитами приватного нотаріуса Сохацькового І. С.
Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається спір про право, оскільки встановлення факту спрямоване на отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності, про що роз`яснено заявниці.
Встановивши наявність спору про право, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_1, подану в порядку окремого провадження, без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Верховний Суд зазначає, що залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не позбавляє її права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Наведені в касаційній скарзі аргументи зводяться до формальної незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.