ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 754/7182/15-ц
провадження № 61-6794св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Сенюта В. О. від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Нежури В. А., Верланова С. М., Невідомої Т. О. від 17 січня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Приватне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість в розмірі 94 922,94 дол. США, що за курсом Національного банку України від 15 квітня 2015 року у розмірі 22,92 грн складає 2 175 633,78 грн за кредитним договором № К2S4GK00260035 від 12 квітня 2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, що 12 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K2S4GK00260035. Відповідно до договору банк надав кредитні кошти у вигляді не поновлювальної лінії шляхом видачі готівки через касу на суму 162 000,00 дол США на наступі цілі: 135 000,00 дол США на придбання квартири, та 27 000,00 дол США на сплату страхових платежів, строком до 11 квітня 2027 року. Також, укладеним договором було визначено розмір відсотків, винагороди, комісії. Банк свої зобов`язання виконав, кредит надав, але відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, кредит та відсотки не сплачує, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку, внаслідок чого станом на 15.04.2015 утворилась заборгованість у загальному розмірі 94 922,94 дол США, що складається з 76 357,30 дол США - заборгованість за тілом кредиту, 11 305,05 дол США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 564,00 дол США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3 696,59 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у сумі 94 922,94 дол США, що за курсом НБУ становить 2 175 633,78 грн., та судовий збір у сумі 3 654 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 94 922,94 дол США та судові витрати у розмірі 4 074,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку порушеннями зобов`язань за кредитним договором № K2S4GK00260035 від 12 квітня 2007 року, відповідач станом на 15 квітня 2015 року перед АТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", має заборгованість в сумі 94 922,94 дол США, з яких: 76 357,30 дол США - заборгованість за кредитом; 11 305,05 дол США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 564,00 дол США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 3 696,59 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року в частині стягнення пені змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" пеню в розмірі 135 179,12 грн. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що між сторонами було укладено кредитний договір в іноземній валюті, з погодженими відсотками за користування кредитними коштами, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення тіла кредиту у розмірі 76 357,30 дол США, відсотків у 11 305,05 дол США, та заборгованість по комісії за користуванням кредитом у розмірі 3 564,00 дол США, що утворились за період з 12 квітня 2007 року по 15 квітня 2015 року.
Однак, задовольняючи позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 3 696,59 дол США, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що умовами укладеного сторонами кредитного договору було передбачено, що позичальник сплачує банку пеню у гривнях, тому з урахуванням умов кредитного договору, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дяченко А. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка дійсно отримала кредитні кошти, наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором саме в розмірі, який розрахований Банком і цей розрахунок судами не перевірявся.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2024 року представник АТ КБ "ПриватБанк" подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що судами попередніх інстанцій обгрунтовано встановлено наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості на користь АТ КБ "ПриватБанк".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 754/7182/15-ц з Деснянського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 12 квітня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та позивачем було укладено кредитний договір № K2S4GK00260035, відповідно до якого банк надав позивачу кредитні кошти в іноземній валюті на придбання житлової нерухомості в сумі 162 000,00 дол США під 12,264 % річних за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення до 11 квітня 2027 року.
У забезпечення виконання її зобов`язань за кредитним договором 12.04.2007 між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким позивач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором № K2S4GK00260035 від 12 квітня 2007 року, відповідачка станом на 15 квітня 2015 перед АТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", має заборгованість в сумі 94 922,94 дол США, з яких: 76 357,30 дол США - заборгованість за кредитом; 11 305,05 дол США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 564,00 дол США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 3 696,59 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), за правилом статті 610 ЦК України є порушенням зобов`язання.
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (стаття 524 ЦК України).
Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у стаття 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Із наданого банком розрахунку заборгованості, який відповідачем не спростовано, вбачається, що ОСОБА_1 отримала надані банком кредитні кошти, та у період з травня 2007 року по квітень 2014 року сплачувала заборгованість.
Зазначене свідчить про те, що отримавши кредитні кошти у банку, користуючись ними та погашаючи заборгованість, відповідач визнала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, і зазначені обставини відповідачем не спростовано, тому доводи касаційної скарги про недоведеність отримання кредитних коштів є необґрунтованими.
Встановивши, що між сторонами було укладено кредитний договір в іноземній валюті, з погодженими відсотками за користування кредитними коштами, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення тіла кредиту у розмірі 76 357,30 дол США, відсотків у 11 305,05 дол США, та заборгованість по комісії за користуванням кредитом у розмірі 3 564,00 дол США, що утворились за період з 12 квітня 2007 року по 15 квітня 2015 року.
Разом із тим, апеляційний суд обгрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 3 696,59 дол. США, з огляду на те, що умовами укладеного сторонами кредитного договору було передбачено, що позичальник сплачує банку пеню у гривнях, тому з урахуванням умов кредитного договору, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні.
З огляду на викладене, правильними є висновки апеляційного суду про те, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня, за період з 12 квітня 2007 по 15 квітня 2015 року, у розмірі 3 696,59 дол США, що на момент ухвалення судового рішення становить 135 179,12 грн (при курсі долара станом на 28 вересня 2023 року - 36,5686 за 1 дол США).
Доводи касаційної скарги про те, що банк не підтвердив надання кредитних коштів, є необґрунтованими, спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами, змістом кредитного договору, укладеного між сторонами, та виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору.