ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/803/23(916/2849/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Аленін О.Ю.) від 03.06.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 1 400 000 грн 00 коп.
у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник позивача - не з`явився;
представник Уповноваженої особи учасника ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" Лапіна К.А. - Маміч Я.С., адвокат;
представник відповідача - Куценко О.В., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 04.04.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив відкрити за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Кредитор) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Слостіна А.Г. тощо.
1.2. 05.07.2023 Боржник (далі - Позивач) звернувся з позовом про стягнення з Кредитора (далі - Відповідач) на користь Позивача 1 400 000 грн 00 коп. сплачених ним лізингових платежів в рахунок оплати вартості об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 (далі - Договір).
1.3. Позов обґрунтований обов`язком Відповідача повернути спірну суму сплачених Позивачем за Договором лізингових платежів у відшкодування вартості предмета лізингу, яка є сумою здійсненої Позивачем попередньої оплати за відповідне майно, через одностороннє розірвання Відповідачем зазначеного договору, повернення Позивачем Відповідачу предмета лізингу (об`єктів нерухомого майна) і, відповідно, втрату Позивачем права на можливість отримання цього майна у власність.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 13.02.2024 Господарський суд Одеської області вирішив у задоволенні позову відмовити.
2.2. Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача спірної суми лізингових платежів, оскільки Позивач від Договору не відмовлявся, Договір був розірваний Відповідачем в односторонньому порядку з підстав прострочення Позивачем сплати лізингових платежів, спірна сума входить до складу заборгованості Позивача перед Відповідачем за Договором, що була стягнута за рішенням суду.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 03.06.2024 Південно-західний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги Позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 постановив задовольнити зазначену скаргу та скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 400 000 грн 00 коп., поклавши також на Відповідача судові витрати у цій справі.
3.2. Судове рішення мотивовано наявністю підстав для стягнення спірної суми лізингових платежів, які є сплаченою Позивачем сумою за предмет лізингу, яку Позивач має вимагати повернути через непередання йому як покупцю у власність товару (нерухомого майна).
4. Встановлені судами обставини
4.1. 01.07.2016 між Відповідачем (іменоване надалі банк) та Позивачем (іменоване надалі лізингоодержувач) укладено Договір (фінансового лізингу) № 4Б16053ЛИ, за умовами пункту 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу нерухомоме майно, яке є власністю банку та яке зазначено у додатку № 1 до договору (надалі майно), а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
4.2. За умовами пунктів 3.1, 3.3 Договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеним у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладення цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування.
Згідно із пунктом 1.2 Договору на дату укладення цього договору вартість майна становить 538 565 432 грн 00 коп. грн.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки:
-рахунок для сплати вартості предмета лізингу № НОМЕР_1;
-рахунок для сплати винагород за лізингом № НОМЕР_2.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (пункт 2.1 Договору).
Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (пункт 4.1 Договору). Майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором (пункт 4.3 Договору).
Банк має право: вимоги повернення майна у випадку дострокового розірвання договору (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 Договору); відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд; договір є розірваним з дати, зазначеної банком у повідомленні про відмову від договору (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 Договору).
Банк зобов`язується: після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Договору); прийняти майно від лізингоодержувача у випадку дострокового розірвання цього договору або у випадку закінчення терміну дії цього договору, якщо майно не буде викуплене лізингоодержувачем та не сплачено всі платежі за договором (підпункт 5.2.2 пункту 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.2.11 Договору лізингоодержувач зобов`язується сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; винагороду за користування майном, отриманим в лізинг; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.
Пунктом 6.2.4 Договору на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодування заподіяних цим збитків у строк, не пізніше дати розірвання цього договору.
Підпунктом 8.2.3 пункту 8.2 Договору передбачено, що цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за договором.
4.3. 01.07.2016 на виконання умов Договору сторони склали акт № 1 прийому-передачі майна, згідно із яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування майно:
-за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 40-а, загальною площею 228,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 940604051103, вартість майна - 375 205 771 грн 00 коп.;
-за адресою: Одеська обл., Фрунзівський р., смт. Затишшя, вул. Зелена, 5, загальною площею 939,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 941672951252, вартість майна - 163 359 661 грн 00 коп.
4.4. За період дії Договору Позивач сплатив банку лізингові платежі, як сплату вартості об`єктів лізингу, на загальну суму 4 940 967 грн 27 коп. (01.07.2016 -448 804 грн 53 коп., 25.07.2016 - 4 492 162 грн 74 коп.).
4.5. У зв`язку з тим, що Позивач прострочив більш ніж на 30 днів сплату відсоткової винагороди за користування майном, банк направив Позивачу повідомлення від 31.05.2017 про розірвання Договору, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно за актом прийому-передачі.
Вказане повідомлення відповідно до повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв`язку №1989 вручене Позивачу 06.06.2017.
4.6. 15.06.2017 між Відповідачем та Позивачем підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом Договору.
4.7. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі № 916/2652/18 позов Відповідача до Позивача про стягнення 22 622 914 грн 92 коп. за Договором задоволено: стягнуто з Позивача на користь Відповідача заборгованість за Договором в сумі 22 622 914 грн 92 коп., з яких: заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном - 21 812 811 грн 91 коп., пеня - 810 103 грн 01 коп. та судовий збір в сумі 339 343 грн 72 коп.
При цьому, у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі № 916/2652/18 встановлено, що 29.07.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору фінансового лізингу, якою, зокрема, внесені зміни у пункт 1.4 договору, внесені зміни у підпункт 6.2.11. пункту 6.2, який викладений у такій редакції: "Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати банку винагороду за відкриття рахунку "фінансовий лізинг (оренда)", лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном, інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором".
4.8. Позивач надіслав 09.03.2023 Відповідачу вимогу № 02 від 09.03.2023, у якій просило у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути шляхом перерахування на поточний рахунок Позивача лізингові платежі як попередню оплату за отримане ним у майбутньому майно (об`єкт лізингу) на суму 4 940 967 грн 27 коп.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 01.07.2024 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного господарського суду від 03.06.2024, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 залишити в силі.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно, за відсутністю підстав у спірних правовідносинах, застосував положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без врахування висновків щодо застосування наведених положень, що викладені у постановах Верховного Суду у постанові від 26.10.2018 справі № 910/1775/18, в постанові від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, в постанові від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, в постанові від 14.12.2023 у справі № 910/18796/19, відповідно до яких умовою застосування зазначеної норми ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, у разі настання якої покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати; а можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Тоді як у спірних правовідносинах Відповідач добросовісно виконав свій обов`язок за Договором і передав Позивачу майно у лізинг за Договором, натомість Позивач не виконав зобов`язання за Договором, не повернув своєчасно майно (припинивши сплачувати будь-які платежі), має заборгованість перед Відповідачем за користування майном (що стало підставою для ініціювання справи про банкрутство), що свідчить про те, що Позивач не здійснював попередню оплату товару відповідно до положень частини першої статті 693 ЦК України та не набув права діяти альтернативно відповідно до диспозиції частини другої статті 693 цього Кодексу.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Уповноважена особи учасника Боржника ОСОБА_1 у поясненнях на касаційну скаргу заперечує аргументи, викладені в касаційній скарзі, з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові, наголошуючи на численній судовій практики у подібних правовідносинах щодо наслідків розірвання договору фінансового лізинга та повернення сплачених за таким договором платежів на умовах Договору між сторонами, якими передбачена різноманітність лізингових платежів, що підлягають сплаті за таким договором, серед яких є платежі, що підлягають поверненню лізингодержувачу за наслідками розірвання за договору лізингу, а також наголошуючи на помилковому ототожненні Відповідачем тих платежів, що підлягають у такому разі сплаті Позивачем Відповідачу, з тими, що підлягають поверненню і є предметом спору у спірних правовідносинах.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо наслідків розірвання договору фінансового лізингу
8.1. Суди встановили, що предметом спору у цій справі за вимогами Позивача є сплачені ним як лізингодержувачем за Договором (фінансового лізингу) на користь Відповідача (лізингодавця) платежі в рахунок оплати вартості об`єкта лізингу, повернення частини суми яких Позивач вимагає від Відповідача у зв`язку з розірванням Договору та поверненням об`єкта лізингу Відповідачу як лізингодавцю без набуття Позивачем як лізингоодержувачем права власності на такий об`єкт.
8.2. У зв`язку з цим Суд звертається до правового регулювання правовідносин з фінансового лізингу, правові та економічні засади якого визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг" в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, а саме в редакції цього Закону від 16.12.1997 № 723/97-ВР, а також до наслідків розірвання договору фінансового лізингу.
8.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 підрозділу І розділу ІІІ книги п`ятої ЦК України та законом.
Водночас згідно з приписами абзацу 2 частини другої статті 806 цього Кодексу до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
8.4. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Зокрема, статтею 7 зазначеного Закону передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Положеннями частин другої, четвертої статті 653 ЦК України визначене загальне правило щодо наслідків розірвання договору: у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.5. Водночас наслідки розірвання договору фінансового лізингу мають певні особливості, оскільки договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору (частина друга статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"), через що на правовідносини між сторонами договору фінансового лізингу, зокрема щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (див. висновки в постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
8.6. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
8.7. За положеннями частини другої статті 693 ЦК України, які стали правовою підставою для позовних вимог у спірних правовідносинах (пункт 1.3), якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
8.8. За змістом наведених норм Закону України "Про фінансовий лізинг" сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, що може включатись до складу лізингових платежів (частина друга статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"), яка у спірних правовідносинах визначена як частина відшкодування / сплати вартості предмету лізингу (пункти 1.4, 6.2.11 Договору, пункт 4.2 цієї постанови) є за своєю суттю частиною покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору лізингу, тобто є оплатою предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. Тож належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
У зв`язку ж з розірванням договору лізингу та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, у лізингоодержувача відсутній такий обов`язок. Тобто, ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, а саме те, що ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу (пункт 8.5), з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно, в лізингоодержувача припиняється зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта (пункт 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
8.9. А тому, оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом на передане в лізинг майно право власності залишається за лізингодавцем, то наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати предмета лізингу.
У зазначених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.
8.10. Окрім того Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 також зауважила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
8.11. Враховуючи викладене, імперативну норму частини другої статті 693 ЦК України щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару (висновки Верховного Суду в постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20), яке (право) не залежить від причин та підстав, за яких продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не здійснив передачу товару у покупцю; та встановлені судами у цій справі обставини, зокрема щодо проаналізованих судами умов укладеного між сторонами Договору (фінансового лізингу), якими (пункт 6.2.4) не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу, Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваній постанові про правомірне посилання Позивача на положення частини другої статті 693 ЦК України як на підставу вимог до Відповідача у спірних правовідносинах та щодо наявності підстав для повернення Відповідачем заявленої до стягнення частини сплаченої Позивачем (пункт (пункт 4.4) покупної плати за надання об`єкта лізингу в майбутньому у власність Позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.12.2023 у справі № 912/209/21 (912/1417/22), а також в постановах від 04.04.2024 у справі № 925/322/23(925/875/23), від 15.05.2024 у справі 925/233/23(925/750/23), від 22.05.2024 справа № 905/221/23 (905/917/23), від 12.06.2024 у справі № 907/257/23 (907/929/23), від 20.06.2024 у справі № 904/4871/22 (904/2141/23), від 10.09.2024 у справі № 920/692/23(910/8611/23), від 11.09.2024 у справах № 927/896/23 (910/7583/23) та № 908/2212/23 (908/3143/23) за участі відповідача з тим же предметом позову - про стягнення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за іншим договором фінансового лізингу.
8.12. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1), зокрема і щодо неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків, викладених у постановах Верховного суду від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 14.12.2021 у справі № 910/18796/19, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду та вирішення у зазначених справах, не є подібними до цієї справи, так як зазначені постанови не містять висновків щодо застосування норм права при вирішенні спорів щодо сплаченого у межах лізингових платежів відшкодування частини вартості предмета лізингу в разі розірвання договору лізингу, а висновки в таких постановах щодо застосування відповідних норм права стосуються конкретних обставин кожної з наведених справ, які формують зміст неподібних до цієї справи правовідносин, а саме:
- у справі № 910/1775/18 розглядався спір про стягнення 773 664 грн 58 коп., а також 98 264 грн 25 коп. інфляційних втрат та 20 305 грн 33 коп. 3% річних на підставі статті 625 ЦК України за непоставлене дизельне пальне;
- у справі № 910/5444/17 предметом судового розгляду була вимога про стягнення з попередньої оплати вартості не поставленого товару на суму 500 000 грн, 187 841 грн 51 коп. неустойки, 69 500 грн 00 коп. інфляційних втрат, 16 688 грн 06 коп. 3% річних, а підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі своєчасного передання товару позивачу за договором поставки нафтопродуктів;.
- у cправі № 910/5041/22 про стягнення 22 303 048 грн 24 коп. попередньої оплати позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань за договором поставки в частині поставки товару (дизельне паливо);
- у справі № 910/18796/19 про стягнення 498 736 003 грн 38 коп. позов мотивовано тим, що відповідач на порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами контракту не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки устаткування, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати в сумі 453 912 176 грн 00 коп. та 44 823 827 грн 38 коп. пені за порушення терміну виконання зобов`язань.
8.13. Також Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1) про відсутність у Позивача підстав посилатися у спірних правовідносинах на норми частини другої статті 693 ЦК України через те, що Банк як добросовісна сторона виконала свій обов`язок за Договором і передала Позивачу майно у лізинг за Договором, оскільки скаржник помилково ототожнює у правовідносинах за договором фінансового лізингу факт передачі об`єкта у лізинг та у власність, не враховуючи відмінності правових наслідків настання кожного із цих фактів.
8.14. У зв`язку із викладеним доводи скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог у спірних правовідносинах не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже висновки апеляційного суду про задоволення позовних вимог зі скасуванням протилежного рішення суду першої інстанції зроблені відповідно до норм законодавства та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, а заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
8.15. Дійшовши висновку залишення без задоволення касаційної скарги Відповідача та без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання ним касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд