ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13177/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Коваленко І. М. (самопредставництво),
відповідача - Кузнецова І. С. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення 30 060 918,38 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23 позов Національної поліції України задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК") на користь Національної поліції України 631 641,00 грн пені, 2 115 848,00 грн штрафу, 1 293 017,70 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та судовий збір в розмірі 58 618,71 грн. В решті позову відмовлено.
1.2. Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/13177/23 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23 змінено, викладено пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (код ЄДРПОУ: 30105738, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69 а) на користь Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108578, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) пеню в розмірі 631 641 (шістсот тридцять одна тисяча шістсот сорок одна) грн 00 коп., штраф в розмірі 2 115 848 (два мільйони сто п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 586 035 (два мільйони п`ятсот вісімдесят шість тисяч тридцять п`ять) грн 51 коп. та судовий збір в розмірі 58 618 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісімнадцять) грн 71 коп."
1.3. Згідно з постановою Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 910/13177/23 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/13177/23 в оскаржуваній частині залишено без змін.
2. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та заперечень на неї
2.1. 18.09.2024 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "МІК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з Національної поліції України на користь ТОВ "МІК" у справі № 910/13177/23 у розмірі 20 000,00 грн.
2.2. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 910/13177/23 призначено до розгляду заяву ТОВ "МІК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 910/13177/23 у відкритому судовому засіданні на 24.09.2024.
2.3. 20.09.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання Національної поліції України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просила зменшити розмір заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13177/23 до 4000,00 грн.
3. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та позиція Верховного Суду
3.1. Розглянувши заяву ТОВ "МІК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі, а також клопотання Національної поліції України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у справі № 910/13177/23, Верховний Суд зазначає таке.
3.2. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
3.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
3.4. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
3.5. У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
3.6. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
3.7. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3.8. Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
3.9. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
3.10. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
3.11. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
3.12. Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).
3.13. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
3.14. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
3.15. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
3.16. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
3.17. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
3.18. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
3.19. Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також виснувала про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
3.20. За змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
3.21. Колегія суддів зазначає, що ТОВ "МІК" у відзиві на касаційну скаргу повідомило про те, що очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
3.22. У порядку та у строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "МІК" подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі в розмірі 20 000,00 грн.
3.23. До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ "МІК" додало:
- копію договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного між адвокатом Кузнецовим І. С. та ТОВ "МІК";
- копію додаткової угоди № б/н від 26.08.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020;
- копію розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги від 26.08.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020;
- копію акта приймання-передачі надання правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 17.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020.
3.24. Відповідно до акта приймання-передачі надання правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 17.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020 адвокат надав клієнту (ТОВ "МІК") таку правничу допомогу:
- проаналізував зміст касаційної скарги Національної поліції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23, проконсультував клієнта та роз`яснив правові питання;
- підготував та відправив до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23;
- взяв участь 17.09.2024 у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Національної поліції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23.
3.25. Згідно з актом приймання-передачі надання правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 17.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020, а також відповідно до розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги від 26.08.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020 вартість наданої правничої допомоги становить 20 000,00 грн.
3.26. Відповідно до додаткової угоди № б/н від 26.08.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020 сторони узгодили, що оплата наданої правничої допомоги адвоката у справі № 910/13177/23 в суді касаційної інстанції здійснюється у фіксованому розмірі 20 000,00 грн.
3.27. Дослідивши заяву ТОВ "МІК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі та надані заявником докази, колегія суддів встановила, що витрати за послуги, зазначені в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.09.2024, пов`язані з розглядом справи № 910/13177/23, зокрема, відзив ТОВ "МІК" був поданий до Верховного Суду у строки, визначені Судом, представник відповідача 17.09.2024 брав участь в судовому засіданні.
3.28. Водночас Національна поліція України звернулася до Верховного Суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. На думку позивача, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не відповідають критеріям реальності та розумності, є необґрунтованими, завищеними, тому підлягають зменшенню. Крім того, позивач пояснює, що в господарських судах здійснюється розгляд 7 подібних справ за участю тих самих сторін щодо стягнення штрафних санкцій за договорами закупівлі.
3.29. Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
3.30. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
3.31. Колегія суддів погоджується з доводами Національної поліції України про те, що юридична кваліфікація правовідносин у цій справі (спір стосується стягнення штрафних санкцій за договором) не є складною, обґрунтування правової позиції не вимагало дослідження та аналізу великої кількості законів, вивчення та дослідження значного обсягу обставин справи. Колегія суддів також установила, що господарські суди розглядали подібні спори за позовами Національної поліції України про стягнення з ТОВ "МІК" штрафних санкцій у справах № 910/13004/23, № 910/13005/23, № 910/13046/23, № 910/14264/23, № 910/14265/23, № 910/13174/23.
3.32. Зважаючи на те, що вимоги ТОВ "МІК" про стягнення з Національної поліції України витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн у зв`язку із розглядом цієї справи не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт, тому колегія суддів вважає, що підлягають відшкодуванню з Національної поліції України витрати у розмірі 10 000,00 грн.
3.33. Отже, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг ТОВ "МІК" в суді касаційної інстанції, зважаючи на доводи Національної поліції України, викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також виходячи із критерію реальності та розумності розміру цих витрат, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "МІК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі та стягнення з Національної поліції України 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції та про відмову в задоволенні заяви ТОВ "МІК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в іншій частині.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд